2.1. Знаковість постаті Роксолани

У греків є Таїс, у римлян — Лукреція,

у єгиптян — Клеопатра, у французів — Жанна Д’Арк,

у росіян — графиня Морозова, у нас — Роксолана.

П. Загребельний

Скільки страждань випало на долю українського народу. Століттями плюндрували українські землі вороги, забирали дівчат у гареми, розлучали сім'ї, вбивали старих.

Історія моєї землі надзвичайно трагічна й водночас повчальна. Вона свідчить про якусь незбагненну силу українства, здатність його знову й знову відроджуватися після нищівних ударів. Як тут не згадати слова відомого українського письменника: «…яка біда, яка чума мене косила – а сила знову розцвіла!»(П.Тичина). Можна було б, посилаюсь на історію, розповідь починати від монголо-татарської неволі, яка не тільки знищила нашу державність, а й фізично вигубила народ, так підірвала його сили, що він легкою силою сусідів попав до них у неволю…

Однак всупереч несприятливим обставинам фізичні й духовні сили народу поступово зростали, нагромаджувалися… Та тих сил було замало. Й серед них не було такої постаті, яка б підняла народ, відстояла гідність його, гідність держави в цілому. Український народ чомусь постійно схиляв голову, тримав її на рівні плечей. Він був темною, безпросвітною масою (мова йде про 15 століття), яка в неволі коротала свій вік. І, можливо, говорить О. Назарук, на знак того, що в українському народі ще є достойні постаті, великі здібності, «Божа воля воздвигнула в однім часі жінку, як найбільшу жіночу постать світової історії тієї епохи» - Настю Лісовську. [2, с.267].У правдивості цієї думки можна переконатися, коли осмислено прочитаєш повість «Роксоляна».

І все ж виникає питання: чи була тільки Настя в історії нашого народу? Ні. Вивчаючи твори усної народної творчості, що носять історичний характер, ми читали думу «Маруся Богуславка», в якій розповідається про вродливу полонянку з України Марусю, яку придбав на невільничому ринку в Кафі знатний вельможа, після чого вона прийняла мусульманство і стала його дружиною, але на короткий термін, бо випустила на волю 700 козаків, за що була скарана смертю.

2.2.Історія написання повісті Осипа Назарука «Роксоляна»

Інтерес до проблем історичної пам’яті, зв’язку часів, спадковості поколінь, національних традицій і святощів, «коріння» і «витоків» взагалі став однією з характерних ознак прози кінця 60-90-х років. Провісниками й натхненниками стали брати Тютюнники, В. Земляк, В. Міняйло, чиї книжки оновили народознавство, оновлені цими письменниками критерії народознавства та фольклористика М. Стельмаха й О. Гончара підготували П. Загребельного до поєднання часів Київської Русі із сьогоденням України в романі «Диво». Проблеми зв’язку давнини із сучасністю піднімали у своїх творах Р. Федорів, Р. Іваничук («Манускрипт з вулиці Руської», «Вода з каменю», «Четвертий вимір», «Журавлиний крик», «Орда»), В. Шевчук («На полі смиренному»), Валерій Шевчук («Велесич»).

Осипа Назарука постійно вабила історична тематика. Найбільше його увагу привернули дві постаті минулого — князь Ярослав Осмомисл та Роксолана, а також доба монгольських набігів на Русь-Україну. Поштовхом до роботи над твором дослідженням стала історична повість Михайла Орловського «Роксолана, чи Анастасія Лісовська» , яка потрапила до рук О. Назарука у Кам'янці. З цього часу 12 років Осип Тадейович працював над створенням образу легендарної Роксолани

У 1918 році було опубліковано першу повість митця «Князь Ярослав Осмомисл».. У цей період Назарук написав ще дві повісті — «Проти орд Чингісхана» та «Роксоляна», однак видати їх не вдалося: на заваді став буревій політичних і воєнних подій, що охопив Україну. 1930 року побачила світ його доопрацьована історична повість «Роксоляна: Жінка халіфа й падишаха Сулеймана Великого, завойовника і законодавця».

Незважаючи на величезні зусилля письменника, опрацювання ним досить великої кількості довідкової літератури про час, в межах якого відбувається дія, мусимо визнати, що повість Осипа Назарука суттєво хибує на достоворність. Навіть якщо взяти до уваги право письменника на художній домисел й не зазіхати на авторське бачення певного історичного періоду, неможливо повірити в те, що Роксолана з Сулейманом відвідали християнський Афон, що Настю на чужині розшукала її мати, а сама дружина султана заздалегідь знала, що піде на страшні злочини, щоб помститися туркам за їхнє невдоволення тим, що султан обрав єдиною дружиною колишню рабиню. Патріотичні ідеї Роксолани стосовно рідного краю, України у творі показані блідо. Перед тим, як в Західну Україну восени 1939 року прийшла радянська влада, Осип Назарук виїхав у Краків, де прожив лише кілька місяців і 31 березня 1940 року помер від інфаркту. Закономірно, що в радянські часи не тільки історичні та публіцистичні, а й художні книги Осипа Тадейовича були вилучені з бібліотек як націоналістичні, а письменника викреслено з історії української літератури. Своїми творами повернувся Осип Назарук в Україну аж у часи незалежності. У 1991 році «Роксоляна» з передмовою Богдана Мельничука «Під знаком історії. Світ Осипа Назарука» знову стала доступною читачам в Україні. У 1992 році цю ж повість з примітками автора було видруковано в Києві у видавництві «Дніпро».