1.2.Класифікація художніх портретів
Художній образ – єдиний засіб відтворення дійсності в літературі та мистецтві. Крім образу-персонажа в літературному творі є образи-події, образи-явища, образи-предмети, образи-переживання. Кожний з них складається з більшої чи меншої кількості окремих частинок – художніх деталей (фр. Detail – подробиця). В образі-персонажі деталі – це риси характеру і зовнішності, вчинки та поведінка його; у предметах і явищах – форми, барви, звуки, запахи, внутрішні властивості тощо. Деталі можуть бути різних видів: за органами чуття людини (зорові, слухові, смакові, нюхові, дотикові); моторові (жест, міміка, рух); психологічні (почуття, настрій, риса характеру). Образ має синтетичний характер: він складається з деталей різних видів.
Кожна деталь в реалістичному творі повинна бути правдивою, характерною для певної епохи та класу, на чому наголошував Ф.Енгельс у своєму визначенні реалізму. В кожному образі одні деталі типові, інші – індивідуальні. Органічно зливаючись, вони становлять єдиний цільний образ, який ми сприймаємо як дійсно існуючий.
Кожний образ в художньому творі є органічною єдністю індивідуального і загального, думки й почуття, змісту і форми. Завдяки цьому художній образ дуже місткий, багатогранний, соціально значимий. Чим важливіші вияви суспільного життя витворено в характерах і обставинах, зображених у творі, тим більше соціальне значення його.
Розкриваючи поняття літературний прототип слід ознайомити учнів з двома способами творення образів персонажів. Перший з них є, так би мовити, конструктивним: риси зовнішності і вдачі, звички, жести, міміка, манера триматися і говорити, спосіб реагування на різні явища та ін., які вразили письменника в різних людях і запам’яталися йому, в його творчій фантазії об’єднуються, сполучаться в один образ людини. У цьому процесі творення індивідуального образу з окремих, спочатку розрізнених компонентів, велику роль відіграє художній вимисел – здатність письменника вибирати з нагромаджених спостережень такі компоненти, які не суперечать одне одному, доповнюють одне одного, а також домислювати відповідні їм деталі, котрих не вистачає для цільності зображуваного; здатність об’єднувати весь цей матеріал у логічний, конкретний живий образ-тип. За допомогою художнього вимислу, з окремих компонентів творяться і інші образи (подій, явищ, предметів тощо). Більшість образів художньої літератури створені конструктивним способом.
Другий спосіб: письменник бере за основу майбутнього образу-персонажу найбільш характерні для певного середовища та епохи риси зовнішності і вдачі якоїсь однієї особи, обставини її життя та ін., відкидає несуттєве, характерне, додає ще деякі типові деталі, які він помітив в інших людях і весь цей матеріал піддає в своїй уяві «обробці», злютуванню, внаслідок чого виникає образ-тип. Люди, які стали своєрідною «моделлю» для літературного героя, називаються прототипами (гр. prototypon – первообраз, першозразок).
Серед портретів можна виокремити:
Портрети-описи – у них увага акцентується на зовнішності особистості, а не на її психіці;
Портрети-порівняння – з іншими персонажами, якимись явищами чи предметами;
Портрети-враження – розкриття передусім душевних якостей персонажа через опис вражень. Яві він справляє на інших героїв твору чи на самого автора.
Крім того, портрет може бути:
стислий, короткий, з мінімумом подробиць, що особливо посилює роль художніх деталей;
розлогий – з великою кількістю подробиць;
статичний – який одразу дає вичерпне уявлення про зовнішній вигляд персонажа, коли зосереджується увага на деталях – поставі, кольорі волосся, рисах обличчя тощо;
динамічний – в якому деталі зовнішнього вигляду персонажа накопичуються впродовж усього твору, зосереджується увага на мінливих особливостях зовнішності – виразі обличчя, ході, посмішці, жестах тощо.
Таким чином, розглянувши даний матеріал, виникає розуміння того, наскільки важливим для досконалості твору є вдало підібраний портрет персонажа. Перш ніж описати людину потрібно вивчити хоча б основи тодішньої культури, історії, мистецтва, лише тоді автор в змозі безпомилково відтворити образ людини, додавши художні деталі, які будуть доповнювати образ, але ні в якому разі не повинні заперечувати історичній дійсності.
Розділ II.