2.2.4. Стереотип про землеробство.

  Повсюдно, як серед міських, так і сільських жителів утвердилася думка, що землеробство - тяжка праця:«Землеробство - то є спосіб добування їжі, заради якого треба займатися монотонною роботою від світанку... ». і це є дійсністю. За результатами інтерв’ювання було також з’ясовано, що 12% родин села займаються фермерством (сільським господарством), а 45% жителів села працюють на сільськогосподарських роботах, тобто бачуть один спосіб забезпечення родини [додаток Й]. Оцінивши становище селищ в нашому районі на даний момент, можна стверджувати, що в аграрну сферу почали інтенсивно вкладати інвестиції. Майже в кожному селі є інвестор, який взяв в оренду на багато років навколишні землі та надав робочі місця для жителів села. Отже, потяг до землеробства залишається сильним не тільки у жителів села, а й у представників заможної групи нашого народу.

Отже: стереотипи бувають етнічні, рольові, статеві, вікові, статусні і т. д. За змістом вони діляться на дві категорії: стереотипи, що характеризують людей як членів певних національних і політичних груп, і стереотипи, що характеризують особистісні особливості людей з їхньої поведінки, фізичним якостям, оформленню зовнішності і т. д.

Висновок

Стереотип, як “комунікативна одиниця”, уособлює схематизовану уяву, стандарт самоуявлення. Він діє як механізм миттєвого оцінювання та такого ж швидкого забезпечення уніфікованої копії з певної архетипової форми. Головною рисою стереотипів є схематичність та максимальне спрощення.

Культурні стереотипи регулюють норми відносин на різних рівнях і напрямах, діють як стандарт свідомості, схематичне уявлення, копія з архетипової “матриці”. Стереотип є структурою ментально-лінгвального комплексу і, таким чином, репрезентує національні уявлення комунікантів; він не може виступати як одиничний феномен, оскільки стереотипи поліфонічні й діють як збірний образ. Стереотип виступає як універсальна базова множина семантичних примітивів, як модель поведінки з детермінованим вибором тактики. У стереотипі наявна певна кількість дійсної, істинної інформації як певної раціоналізованої форми пізнання та категоризації. Культурні стереотипи зберігаються як канони та штампи і, виступаючи інваріантами діяльності, зумовлюють і визначають вербальні й невербальні дії та поведінку, формують певним чином самосвідомість.

За своїм походженням, стереотипи не є результатом впливу одного феномену, вони є результатом складової дії, оскільки за властивостями виникнення, структурою та функціями вони є результатом відокремлення найбільш суттєвого, типового з великого за обсягом джерела інформації.

Дослідивши населення села Іллінка було підтверджено про наявність спільних етнічних стереотипів притаманних всьому українському народові, а саме:

- символом української культури є Т.Г.Шевченко;

- символом історичної долі є Богдан Хмельницький;

- символом держави є Українська Народна Республіка;

- символом етнокультури нашого народу є народна пісня і дума;

- символом українського народу є українське козацтво та Запорізька Січ;

- українці дуже гостинний народ.

Розглянувши найпоширеніші за результатами інтерв’ювання стереотипи іноземців про українців ми змогли їх підтвердити чи спростувати:

• Україна – країна «третього» світу – спростовано;

• Україна – це майже Росія тому там холодно і всі ходять у шапках-ушанках – спростовано;

• всі українці пияки – спростовано;

• українці їдять багато сала – практично підтверджено;

• Україна – це таж Росія – спростовано;

• українська та російська мови однакові – спростовано;

• в Україні багато гарних жінок – підтверджено.

У нашому селещі через інтерв’ювання та анкетування були виявлені загальноприйняті стереотипи та шляхи їх подолання:

• діти повинні виправдовувати очікування своїх батьків;

• виховувати дитину повинна школа;

• жінка повинна вийти;

• землеробство – то є спосіб забезпечення родини.

Приклади впливу стереотипів на наше життя можна наводити нескінченно. Фактом залишається одне, стереотипи не можна однозначно назвати поганими чи хорошими, багато залежить від самої людини, адже все, що ми «вбираємо» з соціуму, ми пропускаємо через себе і робимо вибір «я, як всі, у мене, як у інших» або «я, як я, у мене по-своєму». Погодьтеся дивно ставитися до близької людини, як до когось стороннього і будувати свої відносини, не так, як ви б самі їх побудували, а згідно чужорідного «колективного досвіду».

Найцікавіше ж в існуванні стереотипів - це те, що їх зміст не написано в книжках, цьому не навчають у школах, але тим не менше установки предків міцно сидять в наших головах. Іноді дуже глибоко, тоді людина може протистояти суспільству, іноді просто на поверхні, і тоді ми йдемо на повідку в соціуму. Виходить, що ми спираємося не на свій досвід, а на досвід цілих поколінь. Що змушує нас так поступати, брати на віру чужі слова? Відповідь проста - страх. Страх зробити помилку, зробити собі боляче, почути "як ти міг так вляпатися, ти ж знав ..."

Звичайно, часи змінюються, змінюються і стереотипи. Люди стають більш відкритими, більш сміливими. Але позбутися такого феномену, як стереотип, повністю не можуть. Згадайте, як було відношення до нерівним шлюбів, в яких один з двох заможний, а один убогий. Зараз ставлення до цього набагато лояльніше, але тим не менше існування виразу "зустрічатися з гаманцем", "утриманка" як і раніше існують.

Залишається тільки одне питання: навіщо суспільство створює стереотипи? Адже кожна ситуація індивідуальна, а кожна людина унікальна. Невже ми так боїмося помилитися? Тоді все встає на свої місця. Ми намагаємося уникати помилок, слідуючи шаблонах. А якщо все-таки порушимо, то можемо запросто виправдати себе тим же самим шаблоном, мовляв проблема не в тобі, все було відомо заздалегідь, це ж усім було ясно.

Але що, якщо ви біжите від свого власного щастя? Що, якщо ви втрачаєте свій шанс? Давайте навчимося слухати себе, власне серце, а не інших людей. Давайте залишимо минуле в минулому, звільнимося від шаблонів і просто будемо щасливі! Важливо бути вірним собі і завжди залишатися людиною. Тоді й зі стереотипами можна жити.