Розділ 2. Вплив стереотипів на життя суспільства

2.1.Стереотипи про українців у світі.

Які стереотипи про українців існують в світі? Колись це намагалася з'ясувати для себе моя знайома, яка недавно повернувся з Німеччини, де протягом року жила та працювала у Франкфурті. З цим запитанням я звернулась і до знайомої у якої батько протягом 10 років проживає у Ньою-Йорку (Америка). Основним висновком було те, що пересічні іноземці про Україну знають дуже мало. Настільки мало, що правильніше було б сказати: не знають майже нічого, крім нашого Чорнобиля та наших спортсменів, іноді, помаранчевої революції. А стереотипи можуть виникнути лише про щось або про когось, кого знають. Більшість не знають де вона знаходиться точно, а дехто (американці) шукає її в Африці. І це, на мою думку, - головний стереотип про Україну.[22]

Люди, які асоціюють нашу країну з Росією, вважають, що у нас дуже холодно і ніби тут усі ходять в шапках вушанках. Це - ще один стереотип про Україну. Але це не зовсім так. Мінусова температура у нас, звичайно, буває, але тільки взимку. А на південному березі Криму температура і взимку не опускається не набагато нижче нуля. Шапки вушанки у нас дійсно носили, коли це вважалося дуже модним - в середині 80-х років. Тоді їх виготовляли з штучного або з кролячого хутра, і носили всі, від мала до велика. Ходять чутки, що українці вживають занадто багато спиртного.[22] Це теж не зовсім так. Дійсно, таке явище існує, але серед певного кола населення, в основному в маленьких містечках і селах, де відчувається нестача робочих місць, що призводить до низького рівня життя. Наприклад, в нашому селещі проблема зловживання алкоголем є, але не перевищує 37% всього населення. [додаток В]. Якщо порівняти рівень споживання алкоголю з країнами світу (літрів на людину в рік), то вже точно не Україна стоїть на першому місці! За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, на першому місці за споживанням алкоголю стоять Люксембург (за великих обсягів експорту) і Франція, за якими йдуть Ірландія, Угорщина і Чехія. Обсяг споживання алкоголю в Україні приблизно такий же, як і в Італії, яка займає 22 місце. Існує також стереотип, що українці споживають занадто багато сала, і що сало чи не є основною стравою на столі звичайних українців! Можливо, колись це так і було, так як традиція споживання сала - це щось на зразок пристрасті італійців до пасти! Україна - аграрна країна і колись вирощування свиней було дуже популярним в кожній сільській родині. Історично вирощувалися дуже сальні породи свиней і, звичайно, сало споживалося в різному вигляді: топленим, солоним або смаженою. Сьогодні, враховуючи, що традиція вирощування сальних порід свиней втрачена, і що молодь все частіше виступає за здоровий спосіб життя, споживання сала не можна вважати національним видом спорту. Адже не так вже й багато людей їдять сало - ну, може, більш старше покоління, або як данина традиції вам можуть запропонувати перетерте сало з часником в українському ресторані до інших національних страв, чи у вашої бабусі в селі ... Було проведено інтерв'ювання з питання «Чи є на вашому столі сало щоденно, як додаткова чи основна страва?» 45% - відповіли так, 35% - іноді, 10% - рідко. Ходять також чутки, що Україна - це та ж Росія, або її колишня частина, яка одного разу вирішила стати незалежною. Але якщо пригадати нашу історію, то дійсно, на території сучасної України завжди відбувалися події, пов'язані з визвольною боротьбою українського народу за свою незалежність. Але боролися українці не тільки з Росією, а все частіше з Польщею, Австро-Угорщиною, Туреччиною і навіть з монголо-татарами! А до складу Радянського Союзу Україні як окрема республіка увійшла лише в 1922 році? Чи не є це доказом того, що Україна ніяк не може вважатися Росією і що бажання українського народу бути незалежним - це логічне продовження її багаторічної історії?

Ще один стереотип про Україну, дуже пов'язаний з попереднім - схожість або навіть однаковість мов. Якщо коротко, то українська мова має стільки ж спільного з російською мовою, як, наприклад, англійська мова з голландським (37-38% відмінностей у лексиці). Варто згадати, що іноземцям ми часто здаємося дуже похмурими, а ще - що ми постійно один з одним сваримося (особливо тим, хто не розуміє нашої мови).

Ми себе вважаємо дуже гостинними, готовими прийти на допомогу, любимо давати поради, навіть коли нас не питають, а ще - людьми із загостреним почуттям гумору! Спостерігаючи за місцевим населенням можемо стверджувати, що це в більшості близько до істини. Але пам'ятаємо про виключення, які є в кожному «правилу» .[23] Також іноземці кажуть, що у нас дуже багато вродливих жінок. Нам складно погодитися чи ні з цим твердженням. Порівнюючи наших жінок з іноземками, можемо сказати одне: ми інші. Ми любимо гарний одяг і, дійсно, більшість українських дівчат приділяють величезну увагу своєму зовнішньому вигляду. Макіяж, гарний одяг, підбори ... І це не може не привернути уваги. На роботу і на вечірку, чи просто на прогулянку: для більшості з нас макіяж - це питання честі! Дівчата в Україні виховуються в атмосфері цнотливості і скромності. Враховуючи, що часто українські чоловіки займалися справами оборони земель і ходили на війну, жінка історично була змушена і за домом доглядати, і працювати, і ростити дітей. Тому, українські жінки не тільки вродливі, але і розумні, самостійні, самодостатні, рішучі та кмітливі (банкет з пустого холодильника - це по-нашому!). У багатьох сім'ях останнє слово завжди буде за жінкою! Більшість прагне до досягнення кар'єрного зростання, зберігаючи головну цінність - родину і дітей. Проаналізувавши відповіді респондентів с. Іллінка було з'ясовано, що більшість жінок (75%) працюють не тільки по домашньому господарству але й мають постійну чи сезонну роботу [додаток Д]. Останнім часом багато робітників з україни працює в країнах Західної Європи - Італії, Португалії, Іспанії та інших країнах, заробляючи гроші на тих роботах, які місцевими вважаються мало оплачуваними. Про наших співвітчизників тут склалися вже зовсім інші стереотипи, а серед притаманних для українців рис відзначаються працьовитість, гостинність і гідність. Хоча ще кілька років про Україну тут говорили або погано, або ніяк, згадуючи про наслідки Чорнобиля, нелегальні міграції та українських повій. Можливо, мине зовсім небагато часу, і ми почнемо руйнувати погані стереотипи про українців, відкриваючи свої двері і повідомляючи про себе як про націю, готову зайняти гідне місце серед своїх сусідів. Адже нам дійсно є чим пишатися. Правда ми й самі цього ще до кінця не розуміємо [21 ]