2.2. Загальноприйняті стереотипи в нашому селищі.

        З моменту народження дитині нав'язується певний тип поведінки. Хлопчики повинні грати з солдатиками і машинками, дівчатка - з ляльками. І ніхто не надає їм свободу вибору в плані іграшок. Те ж саме відбувається і в дорослому житті. Тільки от кількість стереотипів збільшується. Бажання відповідати суспільним приписами часто йде врозріз з істинними намірами людини і породжує в ньому різні негативні похідні: тривогу, страх, гнів, агресію. Щоб культивувати в собі позитив, необхідно ламати усталені думки і ярлики. Особливість стереотипів така, що вони дуже міцно проникають у свідомість людини і від них важко позбутися. Це бар'єри на шляху до щастя, бар'єри, які треба подолати. Як складаються стереотипи? Вони формуються в основному стихійно, з самого раннього дитинства. Спілкуючись з людьми, дитина засвоює норми і правила мислення. Подібно до того, як людина вчиться говорити в контактах з іншими людьми, він також вчиться і мислити. Люди виховуються в певних політичних, моральних, естетичних сферах життєдіяльності суспільства, які формують їхні погляди і переконання. Точно також вони виховуються і в інтелектуальній, розумової сфері певної соціальної групи або суспільного середовища. Під впливом такого середовища в першу чергу складаються навички людського мислення. Початкової, вихідної сферою (духовним першоосновою) для дитини є сім'я.        З сім'ї дитина "фотографує" готові форми і способи роздумів, які в спілкуванні з ним представляють йому його рідні. На даній стадії йде саме "фотографування" цих форм і способів мислення без їх критичного усвідомлення. Дитина, як губка, вбирає все в себе. Ці форми і способи міркувань потрапляють в його підсвідомість і осідають в ньому у вигляді готових стереотипів мислення. Осіли в підсвідомості форми і способи мислення можуть бути як логічно правильними (відповідають вимогам законів мислення), так і логічно неправильними (сформовані з порушенням цих законів). Якщо логічна культура мислення рідних висока, то форми і способи мислення дитини максимально логічно правильні. Якщо культура низька, то багато в чому малюк засвоює логічно неправильні способи. І, відповідно, стереотипи мислення є такими ж. Давайте "пробіжимося" по основним індивідуальним і суспільним стереотипам розповсюджені в с.Іллінка [21].

2.2.1. Стереотип № 1"Діти повинні виправдовувати очікування батьків".

      Починаючи з перших місяців життя, дитина усвідомлює себе через відносини з батьками. Ця духовна зв'язок триває протягом усього життя. Батько виступає для дитини носієм усталених стереотипів, суспільних норм і правил. Крім того, він проектує майбутнє маленького чоловічка, який відкритий для всякого роду впливів. Процес впливу батьків відбувається безперервно і формує у малюка його власну картину світу. Саме від мами і тата, бабусі й дідусі діти отримують інформацію про свою зовнішність, здібності і таланти. Через призму цих оцінок дитина дізнається про те, яка поведінка бажано, а яке ні. У 64% - батьків присутній цей стереотип, 31%- не вважають, що це є не обов’язковим, 5% - байдуже [додаток Є]. Сценарій А - очікування завищені. Батьки добре знають, чого вони хочуть від дитини, і всіма силами прагнуть цього добитися. Вони постійно ставлять перед ним завдання, з якими малюк просто зобов'язаний справлятися. Якщо він не справляється, то неминуче стикається з невдоволенням батьків. Дана ситуація тримає дитину в постійному напруженому очікуванні: зумів він догодити батькам чи ні. В подальшому житті він буде весь час прагнути бути першим, домагатися високих результатів за всяку ціну, а будь-яка невдача призведе, як мінімум, до фрустрації (провалу). Сценарій Б - очікування занижені. В дитинстві така дитина постійно чує від батьків: "ти не зможеш", "ти не зумієш", "у тебе не вийде так, як у ..." В результаті він перестає прагнути до своїх цілей і не намагається добитися навіть вельми досяжних результатів. Звичка перекладати відповідальність на інших людей вкорениться настільки, що людина буде дотримуватися цього принципу завжди. Як зруйнувати стереотип? Батькам слід сприймати своїх дітей не в якості носіїв якихось талантів, а приймати такими, якими вони є. Тверезо оцінювати їх сили і можливості, не чинити тиску, але бути готовими завжди прийти на допомогу і дати пораду.