Відповідний експорт

Це можливість для багатьох українських фірм експортувати різного роду товари, які в зарубіжних країнах (перш за все — в розвинених) цілком можуть конкурувати з менш якісними і дешевшими товарами азіатських, латиноамериканських і африканських виробників.

Практика всіх країн однозначно підтверджує, що реальний розвиток конкурентоздатних виробництв в оброблювальній промисловості країни починається лише тоді, коли їх продукція реально входить в міжнародну конкурентну боротьбу, але – на посильному, відповідному для себе рівні. Українські вироби вже сьогодні цілком можуть конкурувати з поряд китайських, малайзійських, бразильських, єгипетських, турецьких і інших товарів з менш розвинених країн на ринках будь-яких держав, а що особливо важливо – європейських країн, США, Канади, Австралії. На цих ринках наші фірми, природно, обслуговують бідніші верстви населення і, відповідно, розраховують на менший дохід, але, по-перше, це – стабільні і добре структуровані ринки, по-друге, саме тут наш виробник тільки і може одержати абсолютно безцінний досвід сучасної договірної роботи, дистриб’юії, просування, сервісу і т.д. А головне – це буде першим і необхідним ступенем подальшого якісного зростання. Адже саме цим шляхом йшли нинішні «чемпіони» – японці (пригадаємо перший вихід на американський корпорації Toyota), а потім їх досвід успішно повторили країни всіх чотирьох хвиль розвитку Південно-східної Азії, латиноамериканці, турки та інші.

Відзначимо тепер головні питання, які вирішує міжнародний менеджер, використовуючи цю можливість:

3.1. Оцінка власної технології і виділення товарного ряду, придатного для відповідного експорту.

3.2. Формування набору конкурентів (тут охоплюються товари на доступніших для української фірми ринках) і оцінка порівняльної конкурентоспроможності.

3.3. Попередня оцінка можливих каналів дистриб’юції і основних умов роботи з ними (постачання, участь в просуванні, сервіс).

3.4. Орієнтовна оцінка місткості ринків (сегментів ринків) і прогноз вірогідної частки майбутнього контролю.

3.5. Формування фінансових, організаційних і технологічних цілей проникнення на ті або інші ринки.

Вбудовування в технологічні ланцюжки зарубіжних виробників

Цей напрям – свого роду аналог відповідного експорту, але в істотно цікавішій для українського виробника формі.

Йдеться про те, що український виробник знаходить для себе якогось зарубіжного виробника (бажано, звичайно, з розвиненої країни), якому він обгрунтовано пропонує постачання певних деталей, вузлів, що комплектують, придатних для вироблюваного зарубіжним партнером кінцевого виробу. Оскільки кооперація – одна з найбільш розвинених і перспективних сфер виробничої співпраці в світі, то потенційно завжди є можливості подібного вбудовування.

Особливо ж привертають наступні обставини. Виробництво тієї або іншої локальної деталі вимагає лише обмеженого технічного потенціалу (нагадаємо, що постачальниками тих, що комплектують для крупних японських, американських і європейських фірм виступають сотні і тисячі дрібних і найдрібніших виробників в різних країнах). При цьому українському виробнику не потрібно думати найхворобливішій для наших фірм проблемі — маркетингу на зарубіжному ринку кінцевої продукції — все це робиться замовником. До того ж виникають виключно цікаві можливості подальшого розвитку, свого роду експансія в технологічному ланцюжку: почавши з постачань щодо простих виробів і що комплектують, український виробник може далі нарощувати свій потенціал і пропонувати західному партнеру свою ширшу участь в кінцевому продукті.

До основних аналітичних питань вбудовування відносяться наступні:

4.1. Ревізія технології фірми і виділення можливих технічних напрямів вбудовування.

4.2. Огляд зарубіжних технологій в споріднених (суміжних) галузях і виділення об'єктів вбудовування.

4.3. Науково-технічна і конструкторсько-технологічна оцінка елементів об'єктів вбудовування з метою пошуку деталей, вузлів і комплектуючих виробів, які могли б бути запропоновані зарубіжним партнерам (включаючи оцінку конкурентоспроможності).

4.5. Проведення попередніх переговорів з потенційними партнерами і остаточне формування переліку вбудовування.

4.6. Техніко-економічна оцінка переліку вбудовування і підготовка проектів пропозицій зарубіжним партнерам.