Висновок

1. Міжнародний менеджер повинен зрозуміти специфіку того, чим йому належить управляти, тобто власне міжнародного бізнесу і, відштовхуючись від цього, визначати глибину залучення своєї фірми в міжнародний бізнес, оптимальну для даного рівня розвитку фірми.

2. Він дістає можливість професіональніше розглянути можливості фірми з погляду глобалізації бізнесу, тобто стратегічно визначити, наскільки, наприклад, технологічна глобалізація може допомогти ефективному входженню в міжнародний бізнес.

3. Він повинен стати переконаним і активним прихильником культурологічного підходу, тобто глибокого вивчення культурного чинника (фону) на користь зростання ефективності управління міжнародним бізнесом.

4. Він дістає виключно важливу можливість придбати дійсно професійний погляд на співвідношення глобального і локального оптимуму в діяльності міжнародної фірми.

5. Він може розумно і раціонально використовувати свою національну модель менеджменту, адаптуючи її до особливостей міжнародного бізнесу.

6. Нарешті, він грамотно ставить ті базові завдання, які повинен системно вирішувати міжнародний менеджер в процесі роботи.

ТЕМА № 2. Зовнішнє середовище міжнародного бізнесу: практичний аналіз в інтересах управлінських рішень

ПЛАН

1. Зовнішнє середовище діяльності української компанії

2. Ролеві функції міжнародного менеджера в контексті аналізу зовнішнього середовища

3. Економічний, правовий і політичний аналіз зовнішнього середовища

4. Стартовий маркетинговий аналіз зовнішнього середовища

5. Аналіз культурного зовнішнього середовища і облік національних стереотипів поведінки в міжнародному менеджменті

1. Зовнішнє середовище діяльності української компанії

Комплексний аналіз і оцінка зовнішнього середовища, в якому діятиме і розвиватиметься міжнародний бізнес фірми, — найважливіший момент підготовки всіх стратегічних і багатьох тактичних рішень міжнародного менеджера. Тут є одностайна згода як бізнесменів-практиків, так і теоретиків міжнародного бізнесу, менеджменту і маркетингу. Такі ж єдині думки про те, що базовими складовими такого аналізу повинні бути наступні елементи:

* аналіз економічного зовнішнього середовища;

* аналіз політичного зовнішнього середовища;

* аналіз правового зовнішнього середовища;

* аналіз культурного зовнішнього середовища.

Іноді, в більш специфічних випадках, окремо розглядають і інші елементи (соціальна складова зовнішнього середовища, природно-кліматичні умови і т. д.), але чотири складові, вказані вище, так або інакше залишаються основою.

Всі автори, що досліджують це питання, пропонують свої моделі аналізу вказаних елементів. Як правило, – це переліки проблем або питань, на які слід звернути увагу, аналізуючи ту або іншу складову. Вони можуть бути більш укрупненими (як у Денієлса і Радеби) або істотно більш деталізованими (як у Ф. Катеора), але в цілому їх структури достатньо схожі. І, що має принципово важливе значення для нашої книги, – всі вони жорстко орієнтовані на практику розвинених ринкових економік з їх відмінною інформаційною системою, значними фінансовими можливостями, досвідченими в міжнародному бізнесі кадрами і, загалом, некритичними за часом завданнями менеджменту, що більш менш спокійно аналізує можливості своєї фірми при виході на зовнішній ринок. До цього потрібно додати і все різноманіття пакету міжнародних послуг бізнесу.

Іншими словами, зарубіжний міжнародний менеджер може собі дозволити широкий, функціональний аналіз різних складових зовнішнього середовища, в якому дуже багато що робиться просто, що називається, для розвитку кругозору керівника, ряд моментів аналізується "про всяк випадок", а інші – просто тому, що "так рекомендується авторитетами". Проти такої практики в нормальних умовах нормального ринку важко що-небудь заперечити: дійсно, менеджер, а особливо – міжнародний, тим упевненіше за себе відчуває, чим більше у нього різної інформації. І, напевно, коли-небудь в Україні умови будуть такими ж і цей підхід запрацює і у нас. На жаль, сьогодні це далеко не так.

Якщо не говорити про сировинні галузі нашої промисловості (а це – особлива з погляду зовнішньоекономічної діяльності сфера), то в цілому в українській економіці можна виділити приблизно 6-7 досить реальних можливостей входження практично будь-якої приватної фірми в міжнародний бізнес. Одні з них дісталися в спадок від Радянського Союзу, інші викристалізувались вже в післяреформеному періоді. Використання деяких з цих шляхів вимагає серйозного рівня технологічного розвитку, тоді як інші вимагають просто заповзятливості і розторопності відповідних бізнесменів і менеджерів. Нарешті, ряд цих можливостей відноситься до "фінансоємним" інші ж допускають і активність фірм з відносно скромними фінансовими ресурсами. І, що особливо важливо відзначити, ці можливості стосуються практично всіх оброблювальних галузей.

Приведений нижче перелік не претендує на якусь систематизацію, це швидше те, що прийняте називати маркетинговою сумішшю: аналізуючи його, фірма шукає самі різні ринкові можливості і при вдалому результаті комплексно їх використовує.