Іі. Соціологічні дослідження в оцінці якості надання медичної допомоги населенню України

Одним із методів оцінки якості медичної допомоги є метод медико-соціологічних досліджень, який є об’єктивним відображенням ситуації з питань гарантії якості в системі охорони здоров’я [с.3].

Організація медичної допомоги, соціально-побутові умови перебування в стаціонарі хворих, забезпечення медичних закладів необхідними ліками та засобами медичного призначення, взаємовідносини в ланцюжку «пацієнт-лікар-середній медичний працівник», етико-деонтологічна сторона діяльності лікаря, проблема удосконалення якості надання медичної допомоги та системи охорони здоров’я в цілому – ось основне коло питань, яке було розглянуто через призму даного соціологічного дослідження, яке проведене у п’яти регіонах України: Південно-Східному, Південному, Північно-Східному, Центральному, Західному. Медико-соціологічні дослідження здійснені одноразово (1997 р.) в лікувально-профілактичних ІІ, ІІІ і ІV рівнів (районні лікарні, ЦЛР, міські, обласні лікарні) в стаціонарних відділеннях хірургічного та терапевтичного профілю. Розрахунки вибіркової сукупності здійснювалися згідно із загальноприйнятою для соціологічних досліджень методикою. При оцінці особливостей явищ нами враховувався вплив таких соціальних факторів, як рід занять, місце проживання, вік, освіта, соціальний статус [с.3].

Поглибленому вивченню була піддана 2121 анкета пацієнтів у віці від 18 років. Осіб жіночої статі було 1181 (55,7+3,9%), чоловічої – 940 (44,3+2,7%); жителів міста було 1305 (61,5+3,8%), села – 918 (38,5+4,2%) [с.3].

Привертає увагу вікова структура пацієнтів. Пацієнти у віці 30-39 рр. складали найбільш чисельну групу – 24,9%, у віці – 40-49 рр. – 23,2%, 18-29 рр. – 18,4%, 50-59 рр. – 20,4%, 60 р. та старші – 13%. Найбільша кількість респондентів мали середню освіту – 68,8%. В групі спостереження були представлені всі соціальні прошарки: робітники – 27,9%, службовці – 23,8%, працівники села – 19,8%, пенсіонери – 4,7%, учні – 5,5%, непрацюючі – 18,3%. Серед усіх регіональних вибірок, яких було піддано аналізу, найбільша кількість службовців спостерігалася в Центральному регіоні – 58,8%, непрацюючих – 33,4% в Західному регіоні, учнів – 8,9% та робітників – 49,7% в Південно-Східному регіоні [с.4].

Після проведення лікування пацієнтам було запропоновано визначити свій стан як «одужання», «поліпшення стану здоров’я», «без змін» та «погіршення». Аналіз отриманих даних показав, що позитивний результат лікування (поліпшення стану і одужання) був досягнений у 84,9 % пацієнтів Південно-Східного регіону, 72,3 % Південного, 89,4 % Північно-Східного, 94,4% Центрального і 94,3 % Західного регіону [с.4].

Повністю задоволені якістю отриманої медичної допомоги 68,2% пацієнтів Південно-Східного регіону, 43,8% Центрального, 38,8% Північно-Східного, 37,6% Західного і тільки 36 % респондентів Південного регіону [с.4].

Формування ставлення пацієнтів до якості медичної допомоги залежало від багатьох чинників і, в тому числі, від задоволеності соціально-побутовими умовами в стаціонарних відділеннях терапевтичного і хірургічного профілю. Оцінювалися такі фактори, як харчування, водопостачання, опалення, кількість хворих в палаті тощо [с.4].

Найбільш гострою проблемою в лікувально-профілактичних установах є наявність необхідних для хворих ліків та засобів медичного призначення. За даними опитування, надзвичайно низька забезпеченість ліками спостерігалась в лікувально-профілактичних установах Північно-Східного регіону, де вона становила 2,9%. Найбільш благополучний в цьому аспекті є Південно-Східний регіон – 59,4% пацієнтів були забезпечені ліками в стаціонарі, на другому місці Західний регіон – 34,1%хворих отримували ліки у відділенні лікарні, третє і четверте місце посідають в Південний і Центральний регіони [с.4].

Незважаючи на існуючі проблеми, з якими пацієнт стикається під час свого лікування, досить низьким є відсоток конфліктних ситуацій з медичним персоналом. Це свідчить про те, що при всіх негараздах в системі охорони здоров’я і суспільстві в цілому, населення з розумінням ставиться до медичних працівників [с.4].

Таким чином, проведене медико-соціологічне дослідження дозволяє об’єктивно оцінити стан та якість надання медичної допомоги населенню в умовах стаціонарного лікування, визначити недоліки в організації діагностично-лікувального процесу, що можна усунути за допомогою відповідних рішень на рівні апарату управління лікарні, виявити проблемні питання, які існують в системі охорони здоров’я і потребують свого вирішення на рівні держави [с.5].

Степаненко А. (Український інститут громадського здоров’я МОЗ України) Соціологічні дослідження в оцінці якості надання медичної допомоги населенню України // Ліки України. – 2000. – №7. – С.3-5.