Інтенсивність і всезагальність вертикальної соціальної мобільності

Під інтенсивністю розуміється вертикальна соціальна дистанція чи кількість прошарків – економічних, професійних чи політичних, – які проходить індивід під час його висхідного чи низхідного руху за певний період часу. Якщо, наприклад, деякий індивід за рік піднімається з позиції людини з річним прибутком в 500 доларів до позиції з прибутком в 50 тис. доларів, а інший за той же самий період з тієї ж висхідної позиції піднімається до рівня в 1000 доларів, то у першому випадку інтенсивність економічного підйому буде в 50 разів більша, ніж у другому. Для відповідної зміни інтенсивність вертикальної мобільності може бути виміряна і в галузі політичної та професійної стратифікації. [с.376]

Під всезагальністю вертикальної мобільності розуміється число індивідів, які змінили своє соціальне становище у вертикальному напрямі за певний проміжок часу. Абсолютне число таких індивідів дає абсолютну всезагальність вертикальної мобільності в структурі даного населення країни; пропорція таких індивідів до всього населення дає відносну всезагальність вертикальної мобільності. [с.376]

Загальні принципи вертикальної мобільності

1.У світі мабуть ніколи не існували суспільства, соціальні прошарки яких були абсолютно закритими чи в яких була би відсутня вертикальна мобільність в її трьох основних іпостасях – економічній, політичній та професійний.

2.Ніколи не існувало суспільства, в якому вертикальна соціальна мобільність були б абсолютно вільною, а перехід з одного соціального прошарку в інший здійснювався б без будь-якого опору.

3.Інтенсивність і всезагальність вертикальної соціальної мобільності змінюється від суспільства до суспільства, тобто в просторі.

4.Інтенсивність і всезагальність вертикальної мобільності – економічної, політичної і професійної – коливаються в рамках одного і того ж суспільства в різні періоди його історії.

5.У вертикальної мобільності в її трьох основних формах немає постійного напрямку, ані в сторону посилення, ані в сторону послаблення її інтенсивності і всезагальності. Це припущення притаманне для історії будь-якої країни, для історії великих соціальних організмів і, на кінець, для історії всього людства. [с.377-392]

Канали вертикальної циркуляції

Оскільки вертикальна мобільність присутня в тій чи іншій мірі в будь-якому суспільстві, то між прошарками повинні існувати деякі “мембрани”, “отвори”, “драбини”, “ліфти” чи “шляхи”, якими індивіди переміщуються верх чи вниз з одного прошарку в інший. Функції соціальної циркуляції виконують різні інститути. Важливими серед цих соціальних інститутів є армія, церква, школа, політичні, економічні та професійні організації, а також організації зі створення матеріальних цінностей, сім’я і шлюб. [с.392-393]

Механізми соціального тестування, відбору і розподілення індивідів всередині різних соціальних страт

В будь-якому суспільстві є багато людей, які бажають потрапити у верхні прошарки. Але так як тільки деяким вдається це зробити і так як при нормальних умовах соціальна циркуляція не має неупорядкованого характеру, то ймовірно припустити, що в будь-якому суспільстві існує особливий механізм, який контролює процес вертикальної циркуляції. Іншими словами, всередині суспільства існують не тільки канали вертикальної стратифікації, але і ніби “сито”, яке просіює індивідів і визначає їм те чи інше місце в суспільстві. Основна мета цього контролю – розмістити індивідів у відповідності з їх талантами і можливостями успішного виконання своїх соціальних функцій. Якщо вони неправильно розміщені, то вони неякісно виконують свою соціальну роль, а в результаті страждає все суспільство: воно дезінтегрується. [с.405]

Як правило, ці інститути ті ж самі, які функціонують в якості каналів вертикальної циркуляції, а саме: сім’я, армія, церква, школа, політичні, професійні організації. [с.405]

Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество / Общ. Ред., сост. и предисл. А.Ю.Согомонов: Пер. с англ. – М.: Политиздат, 1992. – 543 с.