2. Опрацюйте фрамент тексту книги «Соціологія» вченого е.Гіденса як приклад дослідження сучасних проблем на межі соціології та медицини і дайте відповіді на запитання:

• Що таке анорексія та булімія і чи вважаєте ви, що вони є захворюваннями?

• Які соціальні причини розвитку анорексії та булімії?

• Що вивчає соціологія тіла?

• Як культ тіла визначає розлади харчування?

Людське тіло: харчування, захворювання і старіння

Автор пише Подивіться на дві фотографії на стор. 149. І там, і там майже однаково змарніле обличчя й виснажене тіло. Дівчина ліворуч – це сомалійка, яка вмирає через брак їжі. Дівчина праворуч – американка, якій немає ще й двадцяти років і яка вмирає тому, що в суспільстві, де їжі більш ніж достатньо, вона свідомо не їсть або їсть так мало, що її життя опинилося під загрозою [с.148].

Соціальна динаміка в кожному з цих двох випадків абсолютно різна. Вмирання з голоду через брак їжі спричинене факторами, що перебувають поза людським контролем, і воно спостигає дуже бідних людей. Американська дівчина-підліток страждає від анорексії – хвороби, яка виникає з нез'ясованих фізичних причин; одержима ідеалом стрункого тіла, ця дівчина, очевидно, майже зовсім перестала їсти. Анорексія та інші розлади харчування – це захворювання людей заможних, а не тих, кому немає чого їсти. Вони абсолютно невідомі в країнах «третього світу», де їжі мало, наприклад, у Сомалі [с.148].

Протягом тривалих періодів у людській історії деякі люди, такі як святі або містики, умисне морили себе голодом із релігійних міркувань. Майже завжди то були чоловіки. Сьогодні ж на анорексію хворіють здебільшого жінки, і це явище не має нічого спільного з релігією. Це захворювання тіла, отож напрошується висновок, що нам слід пошукати біологічних або фізичних чинників, аби дати цьому пояснення. Але здоров'я та захворювання, як і інші вже розглянуті нами явища, часто зазнають соціальних та культурних впливів [с.148].

Хоча анорексія – захворювання, вона тісно пов'язана з уявленням про перебування на дієті, яка у свою чергу пов'язується зі зміною на фізичну привабливість, передусім жінок, у сучасному суспільстві. В більшості досучасних суспільств ідеалом жіночої форми була повнота. Худорлявість вважалася взагалі небажаною, почасти тому, що асоціювалася з нестачею їжі, а відтак з бідністю. Навіть у Європі 1600-х і 1700-х років ідеалом жіночої фігури були округлі, тілисті форми. Кожен, хто бачив картини того періоду, наприклад, картини Рубенса, не міг не завважити, якими пишнотілими були зображені на них жінки. Уявлення про худорлявість як про бажану ознаку жіночого тіла виникло в середовищі середнього класу наприкінці дев'ятнадцятого сторіччя, але тільки зовсім недавно воно сформувалося в ідеал, якого сьогодні прагне більшість жінок [с.148].

Таким чином, анорексія стала наслідком переміни в уявленнях про досконале жіноче тіло, що сформувалися протягом недавньої історії сучасних суспільств. Уперше її визначили як розлад у Франції в 1874 р., але вона залишалася в тіні ще тридцять чи сорок років поспіль, аж поки не набула великого поширення серед молодих жінок (Brown and Jasper, 1993) [148]. Те саме можна сказати й про булімію – переїдання, після якого викликають у себе штучне блювання. Анорексію й булімію часто виявляють у однієї й тієї самої особи. Людина може схуднути до неймовірності, а потім перейти до невпинного поглинання їжі й набрати велику зайву вагу, після чого знову настає період цілковитого виснаження [с.149].

Анорексія та інші розлади харчування вже не є прихованими формами захворювання в сучасних суспільствах. Близько 20 відсотків жінок у Британії мають серйозні проблеми з розладом харчування в якийсь із періодів свого життя. Ті, кому доводиться давати раду нападам булімії, становлять ще вищий відсоток. Уже в тринадцятирічному віці шістдесят відсотків британських дівчат починають дотримуватися дієти. А у віці вісімнадцяти років таких набирається вже 80 відсотків [с.150].

Розлади харчування стали звичайним явищем серед людей багатих і знаменитих. 1995 р. в одному зі своїх інтерв'ю Британському телебаченню принцеса Діана публічно визнала, що їй довелося пережити дуже тяжкі періоди анорексії та булімії [с.150].

Знову ж таки, начебто суто особисті турботи – труднощі з харчуванням та невдоволення своїм зовнішнім виглядом – виявляються соціологічною проблемою. Якщо ми включимо сюди не лише ті форми анорексії, які становлять реальну загрозу для життя, а також нав'язливі думки про дієту та про те, як виглядає твоє тіло, то розлади з харчуванням непокоять сьогодні мільйони людей; і це відбувається не тільки у Британії, а й у всіх індустріальних країнах світу [с.150].