- •Передмова
- •Тема 1 моніторинг небезпек, що можуть спричинити надзвичайні ситуації
- •1.1 Основні визначення
- •1.2 Моніторинг потенційно небезпечних об’єктів
- •1.3 Класифікація, ідентифікація та паспортизація потенційно небезпечних об’єктів
- •1.3.1 Класифікація потенційно небезпечних об’єктів
- •1.3.2 Ідентифікація потенційно небезпечних об’єктів
- •1.3.3 Паспортизація потенційно небезпечних об’єктів
- •Тема 2 планування заходів з питань цивільного захисту
- •2.1 Структурно-функціональна модель протидії нс
- •2.2 Документи з планування заходів з питань цивільного захисту
- •2.3 План цивільного захисту підприємств, установ, організацій на особливий період
- •2.4 План цивільного захисту підприємств, установ, організацій щодо запобігання та реагування на нс техногенного та природного характеру
- •2.5 План реагування на надзвичайну ситуацію конкретного виду
- •2.6 Особливості планування цивільного захисту на хімічно небезпечних підприємствах
- •2.7 План локалізації і ліквідації аварійних ситуацій і аварій
- •2.8 Положення про функціональну підсистему «Освіта і наука України» Єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру
- •2.8.1 Функціональна підсистема «Освіта і наука України»: завдання, структура, органи управління
- •2.8.2 Планування заходів цивільного захисту та нормативно-методичні документи функціональної підсистеми «Освіта і наука України»
- •2.9 Організація об’єктових навчань за планами реагування на надзвичайні ситуації
- •3.2 Методи розрахунку характеристик зон ураження при вибухах газоповітряних сумішей
- •3.3 Оцінка стійкості роботи об’єкта господарської діяльності внаслідок вибуху газоповітряної суміші
- •3.4 Категорії приміщень і будівель за вибухопожежною та пожежною небезпекою
- •3.5 Класифікація будівель і споруд за ступенем вогнестійкості
- •3.6 Оцінка масштабу і характеру пожежі, прогнозування її розвитку
- •3.7 Противибуховий та протипожежний захист об’єкта господарської діяльності
- •3.7.1 Пожежна сигналізація і зв’язок
- •3.7.2 Первинні засоби гасіння пожеж
- •3.8 Забезпечення безпечної евакуації персоналу
- •3.9 Планування дій персоналу підприємств та організацій при пожежах
- •Тема 4 прогнозування обстановки та планування заходів захисту в зонах радіоактивного, хімічного і біологічного зараження
- •4.1 Прогнозування та оцінка радіаційної обстановки внаслідок радіаційної аварії
- •4.2 Протирадіаційний захист в умовах радіаційної аварії
- •4.3 Прогнозування масштабів хімічного забруднення внаслідок хімічної аварії
- •4.4 Планування заходів захисту від небезпечних хімічних речовин
- •4.5 Заходи із запобігання поширенню інфекційних захворювань
- •Тема 5 оцінка інженерної обстановки та соціально-економічних наслідків надзвичайних ситуацій
- •5.1 Характеристика зон небезпечних геологічних процесів і явищ
- •5.1.1 Землетруси та заходи щодо зменшення їх наслідків
- •5.1.2 Прогнозування зсувів та протизсувні заходи
- •5.2 Характеристика зон затоплень при гідродинамічних аваріях
- •5.3 Заходи щодо захисту населення при катастрофічних затопленнях
- •5.4 Визначення збитків за типами надзвичайних ситуацій
- •5.5 Методика оцінки збитків від наслідків надзвичайних ситуацій за основними його видами
- •5.5.1 Розрахунок збитків від втрати життя і здоров’я населення
- •5.5.2 Розрахунок збитків від руйнування та пошкодження основних фондів виробничого призначення
- •Тема 6 забезпечення заходів і дій в межах єдиної системи цивільного захисту
- •6.1 Фінансування заходів з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, відшкодування збитків постраждалим
- •6.2 Матеріальне забезпечення цивільного захисту
- •6.3 Єдина система державного резерву України
- •6.4 Використання матеріальних ресурсів з державного, регіонального та місцевого резерву
- •6.5 Порядок підготовки матеріалів для експертного висновку щодо рівня надзвичайної ситуації
- •Тема 7 спеціальна функція у сфері цивільного захисту
- •7.1 Економіка катастроф
- •7.2 Інвестиційні проекти на запобігання та ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій
- •7.3 Структура бізнес-плану інвестиційного проекту
- •Список літератури
- •Internet-ресурси
1.3 Класифікація, ідентифікація та паспортизація потенційно небезпечних об’єктів
1.3.1 Класифікація потенційно небезпечних об’єктів
Згідно з Порядком класифікації НС техногенного та природного характеру за їх рівнями, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.04 р. № 368, залежно від обсягів заподіяних надзвичайною ситуацією наслідків, визначають рівні надзвичайних ситуацій: державний, регіональний, місцевий, об’єктовий.
Для встановлення рівня можливих НС визначають такі показники:
– територіальне поширення ймовірних НС;
– кількість осіб, що можуть постраждати від впливу наслідків можливих НС;
– кількість осіб, яким можуть бути порушені умови життєдіяльності у результаті можливої аварії на об’єкті;
– збитки від наслідків можливих НС.
Техногенно-небезпечні об’єкти залежно від можливих наслідків надзвичайної ситуації техногенного характеру поділяються на 4 класи небезпеки:
1 клас – наслідки надзвичайної ситуації належать до НС державного рівня (у тому числі транскордонні аварії або катастрофи);
2 клас – наслідки надзвичайної ситуації належать до НС регіонального рівня;
3 клас – наслідки надзвичайної ситуації належать до НС місцевого рівня;
4 клас – наслідки надзвичайної ситуації належать до НС об’єктового рівня.
Виявлення техногенно-небезпечних об’єктів та віднесення їх до відповідного класу небезпеки здійснюється комісіями з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до методик, які розробляються і затверджуються центральним органом виконавчої влади з питань забезпечення техногенної безпеки.
1.3.2 Ідентифікація потенційно небезпечних об’єктів
Наказом КМУ № 98 від 23.02.2006 р. затверджена Методика ідентифікації потенційно небезпечних об’єктів.
Ідентифікація потенційно небезпечного об’єкта – це процедура виявлення на об’єкті джерел та чинників небезпеки, на підставі яких об’єкт визнається потенційно небезпечним;
Методика встановлює єдиний порядок проведення ідентифікації ПНО з метою вдосконалення організації їх державного обліку у процесі паспортизації та реєстрації у Державному реєстрі потенційно небезпечних об’єктів.
Дія цієї Методики розповсюджується на осіб, які повинні зареєструвати небезпечні об’єкти, у тому числі осіб, відповідальних за об’єкти, визначені центральними та місцевими органами виконавчої влади як такі, що несуть загрозу виникнення надзвичайних ситуацій та підлягають ідентифікації.
Вимоги Методики не поширюються на транспортні засоби, які перевозять небезпечні речовини рухомим складом залізничного транспорту, суднами, плавзасобами морського та річкового транспорту, літаками, іншими повітряними транспортними засобами та автомобільним транспортом.
Результати ідентифікації, отримані відповідно до цієї Методики, можуть використовуватись для розробки заходів щодо попередження НС та підготовки до реагування на них.
Ідентифікація передбачає аналіз структури об’єктів господарської діяльності та характеру їх функціонування для встановлення факту наявності або відсутності джерел небезпеки, які за певних обставин можуть ініціювати виникнення НС, а також визначення рівнів можливих НС.
Для виявлення на об’єкті джерел небезпеки використовують Перелік основних джерел небезпеки, які притаманні ПНО, складений з урахуванням:
– Постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 р. № 956 «Про ідентифікацію та декларування безпеки об’єктів підвищеної небезпеки»;
– Переліку об’єктів, машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, визначеного Постановою Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2003 р. № 1631.
У процесі ідентифікації використовують також:
– Перелік видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 р. № 554;
– Перелік особливо небезпечних підприємств, припинення діяльності яких потребує проведення спеціальних заходів щодо запобігання заподіянню шкоди життю та здоров’ю громадян, майну, спорудам, навколишньому природному середовищу, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року № 765;
– Перелік об’єктів та окремих територій, які підлягають постійному та обов’язковому на договірних умовах обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 4 серпня 2000 року № 1214.
У процесі ідентифікації розглядаються і ураховуються внутрішні і зовнішні чинники небезпеки.
Внутрішні чинники небезпеки характеризують небезпечність будов, споруд, обладнання, технологічних процесів об’єкта господарської діяльності та речовин, що виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються на його території.
Зовнішні чинники небезпеки безпосередньо не пов’язані з функціонуванням об’єкта господарської діяльності, але можуть ініціювати виникнення НС та негативно впливати на її розвиток (природні явища та аварії на об’єктах, які розташовані поблизу).
Ідентифікацію проводять відповідальні особи об’єктів господарської діяльності, які узгоджують результати ідентифікації з місцевими органами державного нагляду у сфері цивільного захисту.
Процедура ідентифікації здійснюється за такими етапами:
вибір кодів НС, виникнення яких можливе на об’єкті господарської діяльності, згідно з Класифікацією надзвичайних ситуацій;
аналіз показників ознак НС, вибраних на попередньому етапі, та визначення їх порогових значень з використанням Класифікаційних ознак надзвичайних ситуацій, затверджених наказом МНС України від 22 квітня 2003 р. № 119;
виявлення за результатами аналізу джерел небезпеки, які при певних умовах (аварії, порушення режиму експлуатації, виникнення природних небезпечних явищ тощо) можуть стати причиною виникнення НС; для цього використовується Перелік основних джерел небезпек, які притаманні потенційно небезпечним об’єктам (Додаток 2 до пункту 13 Методики ідентифікації потенційно небезпечних об’єктів);
визначення видів небезпеки для кожного з виявлених джерел небезпеки;
визначення переліку небезпечних речовин, що використовуються на об’єкті господарської діяльності, їх кількості та класу небезпеки за допомогою нормативних документів у сфері визначення небезпечних речовин;
оцінка на підставі отриманих даних зони поширення НС, які можуть ініціювати кожен з виявлених джерел небезпеки за допомогою Методики прогнозування наслідків виливу (викиду) небезпечних хімічних речовин при аваріях на промислових об’єктах і транспорті, що затверджена Наказом МНС України, Мінагрополітики України, Мінекономіки України, Мінекоресурсів України від 27.03.2001 р. № 73/82/64/122, а також Положення щодо розробки планів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій, затвердженого наказом Комітету з нагляду за охороною праці від 17.06.99 № 112;
оцінка можливих наслідків НС для кожного з джерел небезпеки (кількість загиблих, постраждалих, тих, яким порушено умови життєдіяльності, матеріальні збитки) з використанням Методики оцінки збитків від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 р. № 175 (175-2002-п ) (із змінами);
встановлення максимально можливих рівнів НС для кожного з джерел небезпеки згідно з Порядком надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за їх рівнями відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 р. № 368;
визначення державних (галузевих) реєстрів (кадастрів), в яких зареєстровано або необхідно зареєструвати об’єкт господарської діяльності з використанням Переліку затверджених державних (галузевих) реєстрів України для обліку небезпечних об’єктів;
визначення відповідності об’єкта діючим нормативно-правовим актам у сфері визначення небезпечних об’єктів.
Об’єкт господарської діяльності визнається потенційно небезпечним за умови наявності у його складі хоча б одного джерела небезпеки, здатного ініціювати НС місцевого, регіонального або державного рівнів.
Об’єкти господарської діяльності, які за результатами ідентифікації визнані потенційно небезпечними, підлягають обліку територіальними і місцевими органами державного нагляду у сфері цивільного захисту.