4.1 Прогнозування та оцінка радіаційної обстановки внаслідок радіаційної аварії

Радіаційні аварії – це аварії з викидом (виходом) радіоактивних речовин (радіонуклідів) або іонізуючих випромінювань за межі, які не передбачені проектом для нормальної експлуатації радіаційно небезпечних об’єктів, у кількостях, більших за встановлені межі їх безпечної експлуатації.

Радіаційно небезпечний об’єкт – це об’єкт, при аваріях та руйнуваннях якого можуть відбутися масові радіаційні ураження людей, тварин та рослин.

До типових радіаційно небезпечних об’єктів належать:

– атомні станції;

– підприємства з видобування та переробки уранових руд;

– підприємства з виготовлення ядерного палива;

– підприємства з переробки відпрацьованого ядерного палива і захоронення радіоактивних відходів.

Оцінка радіаційної обстановки – це з’ясування масштабу і ступеню радіоактивного забруднення місцевості, які впливають на тяжкість і масштаби ураження постраждалих, на дії сил цивільного захисту, населення і об’єкти господарювання.

Наслідки радіаційних аварій оцінюються масштабом та ступенем радіаційного впливу і радіоактивного забруднення, а також складом радіонуклідів та кількістю радіоактивних речовин у викиді.

Радіаційному впливу наражаються люди, сільськогосподарські тварини, рослини і прилади, чутливі до випромінювань.

Радіоактивному забрудненню піддаються споруди, комунікації, техніка, майно, продовольство, сільськогосподарські угіддя і природне середовище.

Небезпека ураження людей вимагає швидкого виявлення та оцінки радіаційної обстановки. Оцінка радіаційної обстановки здійснюється за результатами прогнозування наслідків радіаційної аварії і за даними радіаційної розвідки. Вона передбачає визначення ступеня радіоактивного забруднення місцевості й атмосфери з метою визначення їх впливу на життєдіяльність населення, дію формувань, обгрунтування оптимальних режимів роботи працівників об’єктів господарської діяльності.

Попередній прогноз радіаційної обстановки проводиться шляхом розв’язування формалізованих задач. Прогнозування вірогідної радіаційної обстановки вирішує кілька завдань:

– визначення зон радіаційного забруднення та нанесення їх на карту (схему);

– визначення часу початку випадіння радіаційних опадів на території об’єкта;

– визначення доз опромінення, що може отримати людина на зараженій території;

– визначення тривалості перебування людей на забрудненій території;

– визначення можливих санітарних утрат при радіаційній аварії.

У ході радіаційної аварії утворюються зони, що характеризуються різною дозою випромінювання і відповідно мають різний ступінь небезпеки для здоров’я людей (рис. 4.1).

Рисунок 4.1 – Зони радіоактивного забруднення місцевості

в результаті радіаційної аварії

Зона радіоактивної небезпеки (Зона М) – ділянка забрудненої місцевості, у межах якої доза випромінювання на відкритій місцевості може становити від 5 до 50 рад на рік. У межах зони необхідно скоротити перебування людей, які не залучаються для ліквідації наслідків радіаційної аварії.

Зона помірного радіоактивного забруднення (Зона А) – ділянка забрудненої місцевості, у межах якої доза випромінювання на відкритій місцевості може становити від 50 до 500 рад на рік. У межах зони невоєнізовані формування здійснюють рятувальні і невідкладні роботи у засобах захисту органів дихання з використанням бронетехніки.

Зона сильного радіоактивного забруднення (Зона Б) – ділянка забрудненої місцевості, у межах якої доза випромінювання на відкритій місцевості може становити від 500 до 1500 рад на рік. Невоєнізовані формування здійснюють рятувальні і невідкладні роботи у броньованих об’єктах техніки і розміщуються в захисних спорудах.

Зона небезпечного радіоактивного забруднення (Зона В) – ділянка забрудненої місцевості, у межах якої доза випромінювання на відкритій місцевості може становити від 4500 до 5000 рад на рік. Невоєнізовані формування здійснюють рятувальні і невідкладні роботи з використанням радіаційно стійкої спеціальної техніки.

Зона надзвичайно небезпечного радіоактивного забруднення (Зона Г) – ділянка забрудненої місцевості, у межах якої доза випромінювання на відкритій місцевості може становити понад 5000 рад на рік. Не допускається навіть короткочасне перебування в зоні особового складу формувань.