9.2. Організація правової роботи в господарських товариствах

Законодавство не регулює організацію правової роботи в господарських товариствах. Загальне положення про юридичну службу міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, державного підприємства, установи, організації від 27 серпня 1995 р. № 690 [49] не розповсюджується на господарські товариства. Пункт 9 Загального положення визначає функції юридичної служби державного підприємства, які аналогічно можуть бути реалізовані юридичною службою господарських товариств.

Для стабільної, ефективної і правомірної діяльності господарського товариства юридична служба зобов’язана розробити Положення про юридичний відділ (служби) товариства, його Статут і підготувати необхідні документи для ліцензування господарської діяльності товариства. В літературі запропоновано зміст Положення про юридичний відділ (служби) підприємства, в якому вказані завдання і структура, функції і відповідальність юридичного відділу (служби), взаємостосунки відділу з іншими структурними підрозділами підприємства [3].

Для господарсько-правового забезпечення діяльності товариства юридична служба використовує конституцію України [42]; законодавчі, нормативні і локальні акти з господарських питань; судову практику.

При розробці Статуту господарського товариства необхідно враховувати специфіку його діяльності. Статут повинен включати наступні розділи: загальні положення; засоби і майно товариства; господарська діяльність товариства; управління товариством; регулювання трудових взаємовідносин в товаристві; зовнішньоекономічну діяльність товариства; його реорганізацію, ліквідацію і припинення діяльності. Розробка Статуту господарського товариства – складна і комплексна робота, для реалізації якої потрібні не тільки правові, але й економічні, технічні та інші професійні знання. Комплексність роботи полягає в тому, що юридична служба розділи Статуту розробляє з іншими фахівцями (економістами, фінансистами) з метою обліку повноти змісту і специфіки господарської діяльності товариства. Надалі Статут підлягає державній реєстрації державним реєстратором.

Згідно із Законом України від 15 травня 2003 р. «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців» [20] проводиться державна реєстрація юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців – посвідчення факту створення або припинення юридичної особи, посвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також здійснення інших реєстраційних дій шляхом внесення відповідних записів в Єдиний державний реєстр. Стаття 5 Закону про реєстрацію юридичних осіб встановила, що державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи-підприємця [20].

У статті 8 Закону про реєстрацію юридичних осіб закріплено вимоги до оформлення документів, що надаються державному реєстратору. Документи, які подаються (направляються рекомендованим листом) державному реєстратору, повинні бути висловлені державною мовою. Реєстраційна картка заповнюється машинописом або від руки друкованими літерами. Якщо документи надсилаються державному реєстратору рекомендованим листом, підпис заявника на реєстраційній картці повинен бути нотаріально завірений. Установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні мати відомості, передбачені законом. У разі, коли законом встановлено вимоги щодо реєстрації установчих документів, такі документи подаються з відміткою про їх реєстрацію в органі, визначеному законом.

Установчі документи юридичної особи, а також зміни до них, викладаються письмово, прошиваються, пронумеровуються та підписуються засновниками (учасниками), якщо законом не встановлено інший порядок їх затвердження. Підписи засновників (учасників) на установчих документах повинні бути нотаріально завірені. У випадках, передбачених законом, установчі документи повинні бути погоджені з відповідними органами державної влади. Внесення змін до установчих документів юридичної особи оформляється окремим додатком або викладенням установчих документів у новій редакції. На титульній сторінці додатка до установчих документів юридичної особи робиться відмітка про те, що зазначені документи є невід’ємною частиною відповідних установчих документів.

Документ про підтвердження реєстрації іноземної юридичної особи в країні її місцезнаходження повинен бути легалізований у встановленому порядку.

Вимоги щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу встановлюються спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації [20].

У законодавстві особлива увага приділяється формі документів і регламентації порядку їх подання. Відповідно до статті 24 Закону про реєстрацію юридичних осіб для проведення державної реєстрації юридичної особи засновник (засновники) або уповноважена ними особа повинні особисто подати державному реєстратору (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації юридичної особи; копію рішення засновників або уповноваженого ними органу про створення юридичної особи у випадках, передбачених законом; два примірника установчих документів; документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичної особи [20].

Державному реєстратору забороняється вимагати додаткові документи для проведення державної реєстрації юридичної особи, якщо вони не були передбачені частинами 1-7 статті 24 Закону про реєстрацію юридичних осіб. Стаття 25 (пункт 5) Закону про реєстрацію юридичних осіб закріпила, що термін державної реєстрації юридичної особи не повинен перевищувати трьох робочих днів з дати надходження документів для проведення державної реєстрації юридичної особи [20]. Згідно зі статтею 43 Закону термін про реєстрацію фізичної особи-підприємця не повинен перевищувати два робочі дні з дати надходження документів для державної реєстрації фізичної особи [20].

Специфіка діяльності господарських товариств полягає в тому, що для реалізації статутної діяльності в певних випадках необхідна ліцензія. Ліцензія являє собою документ державного зразка, що засвідчує право суб’єкта господарювання на здійснення вказаного в ньому виду господарської діяльності протягом терміну, вказаного в ліцензії, за умови виконання ліцензійних вимог. Закон України від 1 червня 2000 р. «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (далі – Закон про ліцензування господарської діяльності) визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню; порядок їх ліцензування; встановлює контроль у сфері ліцензування; відповідальність суб’єктів господарювання і органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування [22].

Юридична служба спільно з іншими фахівцями господарського товариства забезпечує підготовку документів, необхідних для ліцензування. Згідно зі статтею 10 Закону про ліцензування господарської діяльності суб’єкт господарювання, який має намір провадити певний вид господарської діяльності, що ліцензується, особисто або через уповноважений ним орган чи особу звертається до відповідного органу ліцензування із заявою встановленого зразка про видачу ліцензії.

У заяві про видачу ліцензії повинні міститися такі дані: відомості про суб’єкта господарювання – заявника: найменування, місцезнаходження, банківські реквізити, ідентифікаційний код – для юридичної особи; прізвище, ім’я, по батькові, паспортні дані (серія, номер паспорта, ким і коли виданий, місце проживання), ідентифікаційний номер фізичної особи – платника податків та інших обов’язкових платежів – для фізичної особи; вид господарської діяльності на провадження якого заявник має намір одержати ліцензію.

У разі наявності у заявника філій, інших відокремлених підрозділів, які провадитимуть господарську діяльність на підставі отриманої ліцензії, у заяві зазначається їх місцезнаходження.

До заяви про видачу ліцензії додається копія свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності або копія довідки про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчена нотаріально або органом, який видав оригінал документа.

Органу ліцензування забороняється вимагати від суб’єктів господарювання інші документи, не вказані у цьому Законі, крім документів, передбачених частиною п’ятою цієї статті. Заява про видачу ліцензії та документи, що додаються до неї, приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття документів органом ліцензування та підписом відповідальної особи [22].

Стаття 11 Закону про ліцензування господарської діяльності визначила порядок видачі ліцензії (відмови у видачі ліцензії). Орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову у її видачі у строк не пізніше ніж десять робочих днів з дати надходження заяви про видачу ліцензії та документів, які додаються до заяви, якщо спеціальним законом, що регулює відносини у певних сферах господарської діяльності, не передбачений інший строк видачі ліцензій на окремі види діяльності. Повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії або про відмову у видачі ліцензії надсилається (видається) заявникові в письмовій формі протягом трьох робочих днів з дати прийняття відповідного рішення. У рішенні про відмову у видачі ліцензії зазначаються підстави такої відмови.

Підставами для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії є: недостовірність даних у документах, поданих заявником, для отримання ліцензії; невідповідність заявника згідно з поданими документами ліцензійним умовам, встановленим для виду господарської діяльності, зазначеного в заяві про видачу ліцензії.

У разі відмови у видачі ліцензії на підставі виявлення недостовірних даних у документах, поданих заявником про видачу ліцензії, суб’єкт господарювання може подати до органу ліцензування нову заяву про видачу ліцензії не раніше ніж через три місяці з дати прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії.

У разі відмови у видачі ліцензії на підставі невідповідності заявника ліцензійним умовам, встановленим для виду господарської діяльності, вказаного в заяві про видачу ліцензії, суб’єкт господарювання може подати до органу ліцензування нову заяву про видачу ліцензії після усунення причин, що стали підставою для відмови у видачі ліцензії. Рішення про відмову у видачі ліцензії може бути оскаржено у судовому порядку [22].

Відповідно до статті 14 Закону про ліцензування господарської діяльності орган ліцензування повинен оформити ліцензію не пізніше ніж за три робочі дні з дня надходження документа, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії. Термін дії ліцензії не може бути менше трьох років [22].

Аналіз діяльності юридичних служб у господарських товариствах показав, що надзвичайно важко юристам здійснювати господарсько-правове обслуговування товариств. Причини складності роботи юристів полягають у тому, що керівництво господарських товариств ігнорує вказівки (рекомендації) юридичних служб, не виконує законодавчі, нормативні і локальні акти (власні накази і розпорядження), має низький правовий інтелект. Господарська практика свідчить, що діяльність багатьох господарських товариств нерідко суперечить законодавству України. Керівництво господарських товариств діє за принципом «прибуток за всяку ціну». В цьому випадку принцип «прибуток на правовій основі» не діє.