5.3. Організація процесів правового управління економікою

підприємства

Для результативної діяльності економічних структур та ефективного управління економікою підприємства потрібна стабільна законодавча система. Вона включає правове закріплення процесів роздержавлення і приватизації, професійну організацію роботи з правового управління економікою підприємства, антимонопольне законодавство і контрактну систему праці, нормативне регулювання оптової і біржової торгівлі, правове забезпечення ринкової інфраструктури, соціальний і юридичний захист інтересів і життєвих умов громадян. Але головною перевагою стабільного законодавства є його постійність, доповнення і коректування змісту законів виконавчими структурами (президентом, урядом, міністерствами). Проте приклади підтверджують непостійність законів. До Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 р. внесено більше 40 змін і доповнень різними структурами управління. Загальна кількість нормативних документів, регулюючих оподаткування прибутку підприємств в країні, перевищує 3000. Це призвело до того, що зміни і доповнення, роз'яснення і вказівки, циркуляри і галузеві листи з питань оподаткування прибутку підприємств перешкоджають збору податків з наповнення бюджету, руйнують і знищують основи податкової системи, порядок і відповідальність.

Учені і практики повинні аргументовано переконати трудові колективи і товариство в корисності переходу до ефективного господарювання, довести його перевагу перед командно-розподільною економікою. Така переконаність особливо необхідна для найшвидшого усвідомлення громадянами доцільності плідного виробництва і розвитку. В цивілізованій ринковій економіці 70 % усього виробництва працює на людину і споживацький сектор, а 30 % обслуговує цей сектор і державу. Таке співвідношення однакове як у гігантській Америці, так і в маленькій Данії. Матеріальною і фінансовою основою економіки і виробництва є власність. Ключ до реформи – це пошук оптимальних механізмів приватизації на основі державно-правового регулювання. В Україні слід створити спеціальний представницький орган, що розроблятиме плани і прогнози, програми розвитку економіки і приватизації промисловості і керуватиме організацією планування. Наприклад, у Франції – це генеральний комісаріат планування, в США держава регулює до 10 % цін, а прогнозуванням займаються як державні, так і приватні структури. В цих країнах планування здійснюється на основі єдиних норм, методів і показників, встановлених законодавством.

Економічні механізми і процеси вимагають чіткого визначення правового статусу приватної власності. Для цього необхідний конструктивний Закон «Про приватну власність», в якому доцільно відобразити підстави придбання, суб’єктів і об’єктів права приватної власності; правочинність власника і спеціальні пільги; заходи щодо захисту приватної власності; встановити відповідальність власника за порушення правочинності і законодавства. В цьому документі повинне бути зосереджено основне законодавство про приватну власність. Суб’єкти господарювання потребують захисту власної валюти, забезпечення грошово-фінансової стабільності і позбавлення країни від долара і ходіння іншої валюти. Директорський корпус державних підприємств створив приватні структури на основі державної власності і перекачує сировину, матеріали і готову продукцію за кордон, підриває цінову політику і встановлює монополію виробництва, саботує прийняття ефективних законів і підміняє державні інтереси власною вигодою. Державний директорат є небезпечною перешкодою на шляху ринкових програм. Держсектор став некерованим. Лише 35 % падіння виробництва були викликані зовнішніми причинами. Серед них основними виявилися розрив колишніх господарських зв’язків і складності у взаєморозрахунках. Інші 65 % обумовлені внутрішніми чинниками. Це – відсутність ефективного управління, виконавчої і технологічної дисципліни, корпоративний егоїзм монополістів.

Терміново необхідний нормативний документ про цілеспрямоване і кваліфіковане керівництво державним сектором економіки. Він повинен надати уряду реальну можливість оперативно управляти директорами держпідприємств, проводити заміну керівників-консерваторів на заповзятливих реформаторів, укладати трудові контракти з керівництвом державних підприємств, формувати ринкові механізми і процеси в промисловості. Директори держсектора зобов’язані відповідати за збитковість виробництва з їх вини, а в контрактах повинен бути закріплений обов’язок відшкодовувати збитки від негативних наслідків керівництва.

Економіці необхідні іноземні інвестиції. Вони – немов мотор для запуску економіки, сприяють реалізації її механізмів. У всьому світі іноземні інвестиції давно стали нормою в економіці. Наприклад, в США прямі та іноземні капіталовкладення досягли 407 млрд. доларів. Англійці вклали в американську економіку більше 120 млрд. доларів, японці – понад 20 млрд. доларів. Саме завдяки іноземним інвестиціям розвивається економіка Гонконгу, Південної Кореї, Сінгапура й інших країн. Міжнародний досвід показав, що будь-яка держава без збитку для національної незалежності може передати іноземним вкладникам до 25 % своєї власності. За планом Маршалла, Америка з квітня 1948  року по грудень 1951 року надала шістнадцяти європейським державам безвідплатну допомогу на суму 12,5 млрд. доларів. Був розроблений план Маршалла для Сходу, який розраховано на 6 років. Згідно з яким 21 держава повинна внести з своїх бюджетів до спеціального фонду в цілому 180 млрд. доларів. Частина допомоги країн СНД складе 126,9 млрд. доларів. Чи буде її достатньо Україні, якщо для відновлення економіки колишньої ГДР, наприклад, в 1992 році знадобилося близько 100 млрд. західнонімецьких марок?

В Україні неплідні класичні ринкові методи і законодавство, які ефективно спрацьовували і приносили успіх іншим державам. Це спонукає серйозно осмислити зміст й економіко-правові засоби становлення реформи, методи управління нею. Як управляти держсектором в умовах переходу до ефективної економіки? В розвинених країнах формуються великі фінансово-промислові центри, навкруги яких множаться дрібні і середні фірми. Ці фірми володіють такими технологіями, яких немає у великих центрів або підприємств. Тут можливо довірче управління від імені держави за допомогою контрольних пакетів акцій. Уряд зобов’язаний призначати керівників держсектора, що перемогли в конкурсі, на контрактній основі або запрошувати досвідчених західних менеджерів і фахівців. Уряд не повинен займатися виробниками, а лише контролювати положення на ринку, регулювати відхилення і не допускати кризових ситуацій. Найбільша проблема для управління – навчитися впливати за допомогою права, податків і кредитів. Це трудність професійна, бо об'єктом управління стає не виробництво, а споживацький ринок, і трудність психологічна, оскільки потрібно відвикати командувати і звикати діяти правомірно, ініціативно і творчо. До свободи звикнути легко, але як бути з її неминучим супутником – ризиком? Держава перестає бути командиром і опікуном. У такій ситуації багато керівників держсектора не знаходять правильного орієнтиру, порушують законодавство і стають тіньовими ділками.

Для успішної реалізації ефективних процесів економіки, оптимального рішення державних проблем потрібні фахівці-професіонали, які здатні реформувати, порядні управлінці. Професіоналізм управління означає компетентність й інтелектуальність, надійність і стабільність плідної діяльності, моральність і самооцінку власних вчинків, відповідальність за результати керівництва. Влада – необхідний, але дуже небезпечний механізм, особливо коли вона виходить з-під контролю законодавства. В цьому випадку влада стає настільки небезпечною і непередбачуваною, що призводить країну до розорення, а населення – до зубожіння. Тому законодавство зобов’язано стримувати владу від зайвих пільг і привілеїв, від правопорушень і злочинів. Суворість заходів покарання, невідворотність відповідальності за наслідки керівництва і способи забезпечення її реалізації є виховними, дисциплінуючими і каральними чинниками для влади.

В умовах тіньового законодавства і тіньової економіки виникла проблема: які юристи потрібні суб’єктам господарювання, державі і товариству? Суб’єктам господарювання необхідні юристи, що вміють активно застосовувати тіньове законодавство в практичній тіньовій діяльності підприємств для захисту їх інтересів. Державі потрібні юристи для захисту державних пріоритетів на легальній законодавчій основі.

Правове, соціально-економічне і господарське реформування слід здійснити на радикальній законодавчій основі з урахуванням національних інтересів, особливостей і пріоритетів. При здійсненні реформи потрібно враховувати стартові умови України: ресурсні, науково-технічні, виробничі й інші. В країні зосереджена третина світових чорноземів, надзвичайно вигідне географічне положення в центрі Європи, високий науково-технічний потенціал і багато що інше, необхідне для реформи. В умовах її становлення необхідно вміло скоординувати і погодити національні інтереси і міжнародні пріоритети на основі ефективної правової інфраструктури для забезпечення прогресу країни і добробуту народу. Складовою частиною законодавчого забезпечення ринкової економіки є правова інфраструктура, що включає професійні закони Верховної Ради, компетентні укази Президента, корисні постанови і розпорядження уряду, а також нормативні акти владно-управлінських структур. Мета ринкової правової інфраструктури – встановити єдині легальні для всіх суб’єктів господарювання правила і порядок формування класу власників і придбання капіталу, насичення внутрішнього ринку національними товарами, захисту інтересів і власності вітчизняного товаровиробника.

Які реформи потрібні в першу чергу? Слід почати з правової реформи. Саме вона є стартовою, оскільки визначає і направляє зміст і основи, шляхи і засоби формування і розвитку економіки і фінансів, бюджетної і соціальної сфери, функціонування виробництва, розподіл національного продукту. Економіка за формою є правовою, а за змістом, метою і завданням, досягненню кінцевих результатів – господарської. Рушійна сила ефективної економіки – приватна ініціатива людей, що дозволяє їм розкрити свої здібності і можливості під законодавчим захистом держави. Законодавство зобов’язано раціонально управляти економікою, бути її основою і орієнтиром, вказувати шлях розвитку, захищати цінності економіки від руйнування.

Які закони потрібні в першу чергу? З урахуванням функцій і цілей економіки слід на новій законодавчій основі упорядкувати цивільні і господарські взаємостосунки між суб’єктами господарювання і державою, встановити прийнятний для України порядок стягування податків, надати національному законодавству європейського змісту.

Якими мають бути кодекси і законодавство? Кодекси повинні бути компактними і змістовними. Повнота тексту, стислість змісту, доступність основних положень кодексів – ось їх національна цінність. Переваги кодексів повинні полягати в тому, щоб вони рівною мірою були доступні як юристам, так і суб'єктам господарювання, громадянам. Кодекс повинен з'явитися як нормативний документ, що регулює в повному обсязі конкретні відносини з урахуванням їх специфіки, наприклад господарські або податкові, відповідальність за правопорушення і злочини в певних сферах. Зміни і доповнення до кодексів може вносити лише Верховна Рада України.

Закони зобов’язані бути корисними, економічно обґрунтованими і фінансово забезпеченими для ефективного їх вживання і вирішення практичних завдань. Але реальність свідчить про зворотне. Наприклад, більше 60 законів, прийнятих за останній час, вимагають для своєї реалізації 82 млрд. грн бюджетних коштів, а держбюджет на 1999 р. склав лише 27 млрд. гривень. Велика частина законів формальна і даремна вже на момент їх прийняття Верховною Радою.

Ефективна економіка вимагає абсолютно нових нормативних актів з прогресивним змістом і призначенням. За таких умов необхідно вдосконалити нормотворчий процес видання правової документації владно-управлінськими і галузевими структурами. З цією метою доцільно закріпити єдиний порядок підготовки і прийняття різних нормативних документів галузевого (відомчого), місцевого і регіонального значення, встановити процедуру набрання ними чинності з урахуванням специфічних особливостей території або регіонів. Необхідно з правової лексики і правозастосовуваної практики усунути поняття «підзаконний акт», заборонити структурам управління відомчими нормативними актами знищувати державно-законодавчу сутність реформи.

Світовий досвід побудови ринкової економіки свідчить про прямий законодавчий взаємозв’язок уряду з парламентом: не конфронтація і заперечення один одного, а консолідація в роботі, розуміння і підтримка планів і програм двох видів влади. Проекти законів, запропоновані урядом, Верховна Рада зобов’язана оперативно розглянути і прийняти найкорисніші, надати проектам законодавчу силу.

Контрольні питання

1. Поняття та ознаки правового управління економікою підприємства.

2. Цілі і функції правового управління економікою підприємства.

3. Проблеми в процесі правового управління економікою підприємства.

4. Засоби усунення проблем та труднощів правового управління економікою підприємства.

5. Хто організує процеси правового управління економікою підприємства?

6. Способи вдосконалення процесів правового управління економікою підприємства.