5.2. Проблеми правового управління економікою підприємства

На шляху становлення національного бізнесу виникають наступні проблеми: незадовільний розвиток ринку нерухомості, брак ділової інформації про постачальників і покупців, тиск з боку кримінальних елементів і місцевих властей, брак управлінських знань, складності отримання кредиту і порядку ліцензування, неплатежі клієнтів, надмірна кількість законодавчих актів, низький споживацький попит, часта зміна законодавства і податкової звітності, надмірна кількість податків та їх висока ставка. Бізнесу шкідливі стихійність, непрофесіоналізм законів і безвідповідальність апарату управління. В основі розвитку бізнесу й економіки повинне бути законодавство з ринковими властивостями і світовим досвідом його реалізації, урядові програми з розвитку і надання допомоги товаровиробникам і підприємцям.

Для реалізації цих цілей слід було б створити національний Центр досліджень проблем бізнесу. Він має право на контрактній основі проводити дослідження для комерційних структур і виконувати державні замовлення з регулювання і стабілізації бізнесу. Центр зміг би надавати довідки і рекомендації, здійснювати розробку бізнес-планів, підготовку комерційної та іншої документації для приватних і державних структур з питань підприємництва і рішення маркетингових проблем, реалізації комерційних угод, а також брати участь у підготовці програм з надання державної допомоги підприємцям і товаровиробникам. На місцях можуть бути створені регіональні Центри з аналогічними функціями.

Економічна свобода означає, що підприємства самі зможуть укладати договори і контракти з постачальниками і покупцями, формувати обсяг замовлень і план виробництва, проводити продукцію з урахуванням потреб ринку, встановлювати ціни і визначати ринок збуту. На законодавчій основі в нових умовах слід змінити порядок кредитування. Кредити корисно видавати під конкретні програми для реорганізації економіки, розвитку ринкової інфраструктури, сприяння приватнопідприємницькій діяльності, конверсії військового виробництва з обов’язковою перевіркою підсумків ефективності використання кредитів. Міністерства або інші структури, що отримали валюту на оновлення і реконструкцію технологій, зобов’язані періодично робити звіт про витрачання засобів перед Верховною Радою. Велика частина валютних засобів повинна спрямовуватись приватизованим структурам, а не органам управління. Для рентабельної господарської діяльності необхідні економічна свобода, законодавча стабільність, правовий професіоналізм, державний захист і підтримка підприємництва, компетентні юристи у сфері господарювання.

Професійним є законодавство, розроблене висококомпетентними юристами і прийняте професійним парламентом. Для реформи головне – це розробити конструктивне й ефективне законодавство для стартових процесів радикальної економіки. Законодавство зобов'язано регулювати, координувати і сприяти формуванню, функціонуванню і розвитку економічних процесів і структур. Основним джерелом тіньової економіки і корупції є неврегульованість державою господарських процесів і свавільне втручання апарату управління в оперативну діяльність підприємств. Світовий досвід боротьби з такими явищами свідчить, що найефективнішим методом їх викорінювання служить мінімізація можливості апарату управління творити свавілля в промислово-господарській сфері. Корисну функцію в цій справі також виконує невідворотна і жорстка відповідальність за наслідки такого свавілля.

Тіньова економіка є у всьому світі і її масштаби достатньо великі. В промислово розвинених країнах вона досягає в середньому 15 %, а в тих, що розвиваються – близько 30 %. Чим вищі податки і сильніше втручання держави в економіку, тим сильніший вплив тіньового бізнесу. В Єгипті, Нігерії, Таїланді підпільний обіг економіки досягає 70 % ВВП. У розвинених країнах найбільша частка тіньової економіки досягає 23-28 %, наприклад, в Бельгії, Італії та Іспанії. Тіньовий бізнес Австрії, Америки і Японії досягає 10 %. Найнижчий відсоток тіньової економіки в Швейцарії, де розмір податків встановлюється на референдумах. Основні негативні частини сучасної національної економіки: тіньове законодавство, тіньова економіка і тіньова діяльність. Тіньове законодавство є основою тіньової економіки, яка служить джерелом тіньовій діяльності. Тіньове законодавство означає використання не самого закону або іншого нормативного акту, а його недосконалість (недоліки і помилки, прорахунки і пропуски) в практичній діяльності громадян і підприємств. Наприклад, реалізація закону «Про підприємництво» (втратив силу з 01.01.2004 р.) зруйнувала і знищила цивілізовані процеси зародження в Україні підприємництва. Недосконалість і прорахунки законодавства надали можливість чиновницькому корпусу різних управлінських структур і підприємцям застосовувати його на свій розсуд, експлуатувати і збагачувати. В основному з цієї причини процеси формування національного підприємництва не отримали розвитку. Українським підприємцям і виробникам потрібні інвестиції, але вони не хочуть пропорційно ділитися з інвесторами повноваженнями і прибутком. Тут слід скасувати практику проходження і затвердження національних кредитних угод через парламент. Наприклад, коли японські бізнесмени дізнаються про те, що українські інвестиційні проекти повинні бути схвалені парламентом України, гроші йдуть на інші ринки.

Види, обсяги і зміст тіньової економіки в країні мають місце тоді, коли законодавство і влада дозволяють їй функціонувати. Наприклад, за кордоном тіньова економіка – це торгівля зброєю, наркобізнес, відмивання злочинних грошей і рекет. В Україні обсяги тіньової економіки перевищують більше половини внутрішнього валового продукту, а витік тіньового капіталу за кордон втричі перевищує західні кредити, всі види допомоги, узяті разом. Обсяги тіньової економіки зростають настільки, наскільки законодавство і влада дозволяють їм зрости. Найшкідливішим негативним наслідком такої економіки є те, що тіньовий капітал ухиляється від сплати податків, доходи від тіньової економіки не наповнюють бюджет, не стимулюють розвиток власного виробництва, а осідають на рахунках у зарубіжних банках. За підрахунками фахівців, така сума досягає 20 млрд. доларів. За допомогою тіньової економіки з країни «викачуються» ресурси, сільськогосподарська сировина, важлива стратегічна продукція.

Тіньова економіка – метод варварського знищення прогресу і благополуччя України. Тіньова економіка життєздатна, оскільки вона тісно пов’язана з банківською системою, керівництвом великих підприємств. Саме «тіньовики» ініціюють, організовують і реалізовують приватизацію, бо це дає їм повну можливість легально експлуатувати державну власність і швидко збагатитись на цій основі. За даними Фундації держмайна України, за останні роки було продано державної власності на 120 млрд. грн, з яких до бюджету поступило менше 1 млрд. грн.

У 1929-1933 роки така ситуація мала місце в США. Це відкинуло Америку назад в економічних відносинах на 20 років, а Україна вже була відкинута на 45-50 років. Пануюча еліта помилково вважає основним лікарем української економіки МВФ, а його кредити – єдиними ліками. Помилка еліти полягає в недооцінці науково-технічного та економічного потенціалу країни, ролі фахівців у розвитку прогресу. Розрахунок на зовнішні фінансові сили, зарубіжне грошове вливання лише закабаляє країну, принижує гідність влади і народу, веде до колонізації держави.

Що ж стримує управління економікою підприємства і держави? Такими причинами є: недосконалість законодавчої основи, непрофесіоналізм апарату управління, відсутність економічно обґрунтованих і фінансово-забезпечених урядових програм розвитку економіки, нестача політичної свободи і державної сили керівництва країни в подоланні перешкод, захоплення адмініструванням, корумпованість апарату управління, відсутність конструктора і організатора економічних процесів, незахищеність прав та інтересів суб’єктів господарювання, складність отримання кредитів, неплатоспроможність клієнтів, недосконалість податкової системи. На думку німецьких фінансистів, негативними чинниками, стримуючими присутність німецького капіталу в Україні, є часта зміна законів і правил, високі податки і збори, бюрократизм і злочинність.

Чим пояснити гальмування економічних процесів в Україні? Таке гальмування полягає в тому, що результати реформи суперечать інтересам консервативної бюрократії, управлінцям-ортодоксам і погіршують їх власне благополуччя. Реформа небажана і небезпечна для корумпованої бюрократії і владної еліти, вона позбавляє їх звичних пільг і привілеїв. Цього владні консерватори і псевдореформатори допустити не можуть. Вони приватизують як державну власність, так і державну правомочність на управління нею, здійснюють лише функції, що сприяють збагаченню еліти і накопиченню капіталу. Законодавча і владно-виконавча еліта виявила повну нездатність і небажання в найкоротший строк розробити програми реформування, забезпечити їх реалізацію, не стала конструктивною і творчою основою товариства.

Зазначені причини дискредитують ефективність економічної реформи в Україні. Влада своїми діями, а часом бездіяльністю, дискредитувала себе, ідеї і цінності господарського творення. Товариство утомлено чекати успіхів від реформи, не вірить в її реальну корисність. Воно вирішило, що реформа – це легка і проста, швидка і досить приємна справа. Так вважала і влада. Проте реальність реформування показала, що для конструктивної реалізації процесів реформи потрібні висококваліфіковані фахівці, неординарні політики і державні управлінці, реформатори і творці. Таких фахівців серед реформаторів не виявилося. Тепер уже очевидно, що реформа представляє складний, довгий і трудомісткий процес.

Дослідження результатів й ефективності національних реформ показало, що їх автори не врахували реальних внутрішніх можливостей і потреб країни, її науково-технічного потенціалу, національних особливостей трудового ресурсу власного народу. Корисно оцінити економічну діяльність влади України за роки її реформування в порівнянні з Китаєм і у взаємостосунках України з Росією. Наприклад, за 20 років реформ в Китаї ВВП зріс в 6,4 рази; було створено 15 нових промислових галузей; життєвий рівень в селі зріс в 4,6 раз, а в місті – в 3,5 раз; частка тіньової економіки не перевищує 3 % [9]. В Україні за період з 1990 року по 1999 рік реальний ВВП скоротився майже в три рази, зовнішні борги виросли з 400 млн. доларів США в 1992 році до 12,4 млрд. доларів в 1999 році, тобто майже в тридцять разів. Тіньова економіка охоплює 60 %. Заборгованість по заробітній платі в березні 2000 року склала 7 млрд. грн. Загальна чисельність офіційно зареєстрованих безробітних збільшилася з 350 тис. осіб до 1,2 млн. осіб. Реальне безробіття склало 8 млн. осіб. Сьогодні понад 1 млн. осіб має середній прибуток менше 10 доларів на місяць, а більш ніж 100 тис. сімей – 4 долари. Більшість експертів (80 %) негативно оцінює нинішній стан українсько-російських відносин. Майже третину (30 %) опитаних визначають характер двосторонніх контактів як «нестабільність», 29 % – «як декларативна співпраця», 26 % – як стагнацію, 3 % – як погіршення взаємовідносин двох країн [53].

Більшість російських експертів (80 %) вважає Україну державою, що знаходиться під впливом Заходу. Дві третини (69 %) опитаних характеризують Україну як маловпливову європейську державу, що знаходиться у пошуках свого місця в світі. Україна знаходиться на «перехресті» відносин та інтересів Росії і Заходу, формує своє місце в Європі, прагне увійти до європейського простору на принципах ринкової економіки і міжнародних правових стандартів.