Тема 5. Організація роботи з Правового управління економікою підприємства

5.1. Сутність, цілі і функції правового управління економікою

підприємства

В умовах формування ефективної економіки важливу функцію набуває управління, в основі якого – неухильне виконання законодавства і вказівок держави. Порядок господарювання та управління формує тактику і стратегію економічного і політичного розвитку держави. Право є універсальним засобом планування й управління, регулювання і координації процесів виробництва та реалізації продукції, відповідальності за наслідки керівництва.

Правове управління економікою підприємства означає порядок, дисципліну і законність у господарських відносинах, невідворотну відповідальність за дії, ухвалені рішення і результати керівництва. Кожне управлінське рішення, прийняте з метою планування і регламентації економіки і виробництва, зобов’язане бути законним і обґрунтованим, корисним і ефективним. У розробці управлінських документів (наказів і планів, програм і рішень) зобов’язані брати участь кваліфіковані юристи із знанням господарського законодавства і вмінням професіонально його застосувати. Правове управління господарськими процесами стає необхідною складовою частиною економіки. Економіка представляє концентрований вираз законодавства і є головною політикою держави.

В індустріальних країнах право виявилося двигуном, орієнтиром і засобом управління економікою. В Україні цього не відбулося. Двигун виявився непридатним до реформування і ефективного управління. Злегка трансформоване законодавство не може стати правовою основою управління економікою підприємства і країни. Виникла складна ситуація. Держава переходить до ринкових відносин, а законодавство перешкоджає. Воно стало каменем спотикання на реформаторському шляху. Шкідливі наслідки законодавства «зцементували» процеси оновлення і гальмують творення, перешкоджають розвитку виробництва і підприємств. Наприклад, за відомостями, наданими президентом концерну «Група Норд» В.І. Ландіком, підприємство АТ «Норд» реалізувало продукції на суму 341  млн. грн, сплатило податків 25 млн. грн, а прибутки отримало 1  млн. 460  тис. грн. [45]. При таких законодавчих умовах національний товаровиробник приречений на банкрутство.

Законодавство перехідного періоду необхідно наповнити конструктивним змістом із забезпечення реалізації урядових програм і цілей національного виробника. Основу правовідносин суб’єктів господарювання складуть якісно оновлені закони. Їм слід пройти довгий і складний шлях, перш ніж вони стануть корисними і стабільними. Цей шлях включає стадії реформування і розвитку законодавства. Законам потрібно повністю очиститися від шкідливих побічних явищ і наслідків неефективної правової системи. Законодавство цього періоду зобов’язано заборонити апарату управління змінювати зміст законів. Реалізація цього правила обмежить активність відомчої нормотворчості, мінімізує обсяг правової продукції, захистить закони від руйнування відомствами. Верховній Раді країни слід встановити ретельний контроль над ефективністю дії прийнятих законів. При їх недосконалості парламенту необхідно з’ясувати причини законодавчого браку і вжити термінових заходів з його усунення.

Далі закони набудуть властивостей ринкового регулювання. Це доступність викладу, ясність змісту і нескладність вживання законодавства, надійний захист інтересів товаровиробника і підприємця, взаємна відповідальність суб'єктів господарювання і владно-виконавчих структур. Ці умови привернуть ділову людину і спростять шлях до ефективної економіки. Закони економіки повинні з’явитися як монолітний правовий документ з цільним, усестороннім і закінченим регулюванням конкретних взаємостосунків. Слід повністю виключити будь-яку можливість апарату управління використовувати законодавство з особистою метою для власного збагачення. В нормативному документі необхідно визначити економіко-правовий механізм забезпечення реалізації обов’язкових положень, закріпити заходи покарання за їх невиконання, вказати засоби управління конкретними господарськими процесами.

При вході української економіки в світову ринкову систему відбудеться поступове зрощення законодавства країни із законами інших держав. Це забезпечить стабільний розвиток зовнішньоекономічних зв’язків, захист національного виробника при взаємостосунках з суб’єктами господарювання інших держав. Міжнародний рівень змісту власних законів надасть підприємцю можливість стати рівноправним партнером у світовій економіці. Законодавство покликане захистити слабких, надати свободу сильним, а також дати можливість підприємцю проявити себе в економіці. Функції законодавства у сфері управління господарюванням полягають у тому, щоб виключити свавілля і диктат апарату управління в економіці, відділити її від політики, зняти обмеження і заборони на шляху виробництва і підприємництва, ефективно і з користю управляти економікою. При формуванні конструктивного законодавства слід враховувати практику розвинених країн зі створення й організації правового забезпечення ринкової інфраструктури.

Майбутнє економіки України за дрібним бізнесом. В Україні функціонує близько 135 тисяч малих підприємств, на яких працюють майже 1,4 мільйони осіб (близько 6 % зайнятого населення). Близько 52 % малих підприємств працюють у сфері торгівлі, громадського харчування, матеріально-технічного забезпечення і збуту, 14 % – у промисловості, 10 % – у будівництві і 5 % – у сфері побутового обслуговування.