7. Виявлення і моніторинг хвороб рослин
Час першого прояву хвороби і динаміку її наступного розвитку встановлюють на стаціонарних ділянках. Такі ділянки виділяють у найбільш типовому для даної зони господарстві. Кількість ділянок установлюють за принципом господарської значимості культур. Стаціонарні ділянки розміщають на 2—3 полях масиву, де рослини уражуються комплексом основних хвороб. Спостереження й обліки тут здійснюються систематично протягом усієї вегетації рослин, не рідше чим через кожні 10 днів.
Загальну кількість рослин польових культур на одиниці площі визначають за нормою висіву і польовою схожістю насіння, або підрахунком числа рослин на 1 м2 , 1 погонний метр або іншу одиницю з наступним перерахунком на 1 га чи загальну площу поля. У плодово-ягідних насадженнях кількість рослин в ряду перемножують на кількість рядів на ділянці.
Техніка обліку складається із загальної оцінки стану рослин на полі та у вірогідних пробах, відборі проб та їх ретельному огляді. Рослини або їх окремі органи оглядають безпосередньо у полі, в окремих випадках — в лабораторії. В залежності від характеру виявлення хвороби на полі проба може представляти собою облікову площадку (при осередковому прояві хвороби) або групу рослин (при рівномірному розсіяному поширенні хвороби), які оглядають у одному місці без вибору. Проби відбирають по діагоналі, двом напівдіагоналях, у шаховому порядку або іншим способом відповідно до конфігурації поля з урахуванням його особливостей.
Основними елементами обліку є поширеність (розповсюдженість) або частота виявлення хвороби — кількість хворих рослин або їх органів, виражена у відсотках до загальної кількості оглянутих при обліку рослин. Цей показник визначають за формулою:
P
= 
,
де Р – поширеність хвороби, (%);
n — кількість хворих рослин;
N — загальна кількість рослин у пробах.
Для визначення показника розвитку хвороби використовують формулу:
R
= 
x
100,
де R — інтенсивність розвитку хвороби (%);
∑(a x b) — сума добутків числа хворих рослин на відповідний бал ураження;
N — загальна кількість рослин в обліку.
К — найвищий бал шкали обліку.
Ця формула забезпечує задовільну точність при використанні шкал обліків з рівномірним розподілом між оціночними градаціями — балами чи відсотками. Показник розвитку хвороби для групи полів визначають як середньовиважене його значення.
Рекомендована література:
1. Драховская М. Прогноз в защите растений. / Драховская М. М.: Сельхозиздат, 1964. 216 с.
2. Кулєшов А. В. Фітосанітарний моніторинг і прогноз: навчальний посібник. [для студ. вищ. навч. закл.] / А. В. Кулєшов, М. О. Білик. – Харків : Еспада, 2008. С. 32-220.
3. Облік шкідників і хвороб /За ред. В. П. Омелюти. К.: Урожай, 1986. 269 с.
4. Поляков И. Я. Прогноз развития вредителей и болезней сельскохозяйственных культур с практикумом. / И. Я. Поляков, М. П. Персов, В. А. Смирнов. Л. : Колос, 1984. – 318 с.
5. Фітосанітарний моніторинг : посібник. для студ. агрон. спец. вищ. закл. / [М. М. Доля, Й. Т. Покозій, Р. М. Мамчур та ін.]; за ред. М. М. Долі та Й. Т. Покозія. – К.: ДОД ННЦ «Інститут аграрної економіки», 2004. – 291 с.
6. Чумаков А. Е. Научные основы прогнозирования болезней растений. /Чумаков А. Е. М.: Колос, 1973. 168 с.