14.3. Українські землі в 1915-1917 рр.

У лютому-березні 1915 р. російські війська вели бої в Карпатах. Результат цих боїв – здобуття фортеці Перемишль, захоплення 900 гармат, 120 тис. полонених. У 1915 р. країни Троїстого (Четверного) союзу змінюють свою стратегію. Головна мета – розгром Росії і виведення її із війни, а потім уже боротьба проти Великої Британії і Франції. Ось чому на весну 1915 р. австро-німецьке командування перекидає із Західного фронту на Східний значну частину військ і техніки.

Зосередивши війська в районі прориву російського фронту біля Горлице, 19 квітня (2 травня) 1915 р. австро-німецькі війська переходять у наступ. Російські війська не змогли протистояти наступу, розпочався їх загальний відступ. Внаслідок т.зв. “Горлицького прориву” до осені 1915 р. австро-німецькі війська зайняли територію Східної Галичини з Перемишлем і Львовом, Північної Буковини з Чернівцями, частину Волині, польські землі, частину Білорусії і Латвії, Литву.

Але своєї стратегічної мети – вивести Росію із війни – австро-німецьке командування так і не досягло. У 1916 р. головнокомандувачем Південно-Західного фронту російських військ був призначений О. Брусилов. Він розробив бойову операцію прориву фронту із застосуванням тактики “розхитуючих ударів”. 22 травня (4 червня) 1916 р. операція розпочалася. Російські війська перейшли у наступ, прорвали фронт австрійських військ у районі Луцька (т.зв. “Брусиловський прорив”). На серпень 1916 р. російські війська підійшли до карпатських перевалів, витіснивши австрійські війська з Буковини і південної Галичини. Наступ припинився через загальну нестачу боєприпасів. Ця наступальна операція мала велике значення: була підірвана боєздатність австро-угорської армії (її втрати вбитими, пораненими і полоненими – до 1,5 млн. чол.). Німецьке командування змушене було призупинити наступ на Західному фронті і перекинути на російський фронт 11 дивізій.

23 лютого (8 березня) 1917 р. в Російській імперії розпочинається революція: цар Микола ІІ зрікається влади. Сформований Тимчасовий уряд планує нову наступальну операцію проти австро-німецьких військ. 18 червня (1 липня) 1917 р. вона розпочинається , але позитивних результатів для Росії не приносить.

25 жовтня (7 листопада) 1917 р. в Росії до влади приходять більшовики на чолі з В. Леніним, які 2 (15) грудня 1917 р. укладають перемир’я з Німеччиною. Росія виходить із війни.

Російська та Австро-Угорська імперії охоплені глибокою економічною та політичною кризою. Перша світова війна негативно вплинула на економічний розвиток України, загострила кризові явища у промисловості, сільському господарстві, на транспорті та в інших сферах.

Для західноукраїнських земель війна стала справжньою трагедією: в результаті запеклих і затяжних боїв були знищені десятки міст, сотні сіл, тисячі житлових будинків, загинули десятки тисяч мирних жителів. Тисячі людей, рятуючись від репресій і боїв, опинилися в становищі біженців. У Наддніпрянщині тягар війни ліг на плечі простого люду: посилюється експлуатація робітників – робочий день зростає до 15-16 годин на день, зменшується заробітна плата; погіршується становище селянства – значна частина чоловіків була мобілізована в армію, зростають податки. Як наслідок – посилення страйкового руху (особливо на Донбасі), селянські виступи (особливо на Поділлі, Київщині, Харківщині).

Незадоволення існуючою владою переросло в загальнонаціональну кризу і привело до соціального вибуху в лютому 1917 р., наслідком якого і було повалення монархії в Російській імперії. Падіння царизму сприяло розпаду Російської імперії, посиленню національно-визвольного руху пригноблених народів (в т.ч. українців).

З початком війни в Австро-Угорщині розгорнулися дії, спрямовані проти українців, запідозрених у русофільстві: їх зарештовували, висилали без суду і слідства, тримали в таборах (Телергоф у Штірії та інші), піддавали смертній карі. Царський уряд також з перших днів війни розпочинає широкомасштабні акції проти тих українців, які були “хворі сепаратизмом і мазепинством”. Закриваються українські газети, окремих політичних діячів відправляють на заслання, в т.ч. М. Грушевського.

Тільки ті політичні сили продовжили свою діяльність, які підтримували і надавали допомогу своєму уряду в період війни (австро-угорському чи російському) або хоча б зайняли до нього нейтральну позицію.

На початку травня 1915 р. ГУР була реорганізована в ЗУР (Загальну українську Раду). ЗУР звертається з декларацією “До всіх народів цивілізованого світу”, в якій закликає допомогти визволенню українського народу від російської влади (царизму), просить австрійський уряд надати територіально-національну автономію українцям в межах Австрійської імперії.

СВУ проводить культурно-просвітницьку роботу серед військовополонених українців з російської армії.

ТУП займає нейтральну позицію щодо ворогуючих сторін у війні, висловлюючись цілком негативно проти війни. Їх мета – боротися за автономію України у складі Росії. Але ТУП обмежується лише декларативними заявами і рішучих практичних кроків не робить.

С. Петлюра, один із лідерів соціал-демократів, стояв на позиції захисту “спільної батьківщини” – Російської імперії. А потім, після її перемоги, став добиватися автономії для України