5.3. Суспільно-політичний устрій Запорозької Січі (Карта) (#)
Враховуючи постійну небезпеку збройних сутичок із кримськими татарами, козацькі ватаги будували тимчасові укріплення – “засіки”, “січі”. Такі невеликі фортеці існували вже на початку XVI ст. У 1556 р. князь Д. Вишневецький збудував за порогами Дніпра на острові Мала Хортиця січ. І хоча це укріплення було зруйноване в 1557 р. кримськими татарами на чолі з ханом Давлет-Гіреєм, воно вважається однією із перших січей.
Поступово Запорозька Січ стає не просто фортецею – укріпленням, а перетворюється фактично в державно-політичне утворення, яке стало основою для формування української державності часів козаччини. На Запорозькій Січі сформувалася власна система влади. Вищим її органом була загальна козацька рада (участь в ній брали всі козаки-запорожці). Рада обговорювала всі найголовніші питання, була найвищою судовою інстанцією. Вона обирала адміністрацію – козацьку старшину: кошового отамана, суддю, писаря, осавула, обозного та ін.
Все братство Запорозької Січі поділялося на курені. На Запорозькій Січі існувала своя правова система – звичаєве козацьке право. Це звичаєве право визнавалося іноземними державами, в т.ч. і польським урядом. Вхід на Січ був вільним – для чоловіків, нежонатих і православних. Новоприбулі зараховувалися до одного із куренів. У взаєминах між козаками брався до уваги не вік, а час його перебування на Січі. Православна церква відігравала важливу роль в житті козаків.
Козаки займалися скотарством, рільництвом, мисливством, рибальством, бортництвом; промишляли “уходництвом”, нападали на татарські кочів’я.
У першій половині XVI ст. певна частина козаків осіла на порубіжжі (вздовж таких річок як Південний Буг, Синюха, Тясмин, Рось, Трубіж, Сула, Псел), утворюючи зимівники, слободи і хутори, займалися землеробством і тваринництвом.
§ 6. Національно-культурний рух в україні в другій половині XVI – першій половині XVII ст.
6.1. Зростання ролі козацтва в житті України. Гетьман п. Конашевич-Сагайдачний
На кінець XVI – початок XVII ст. почастішали турецько-татарські напади на Україну. Ось чому саме в цей час козаки здійснювали морські походи на турецько-татарські володіння. У 1606 р. козаки завдали удару по трьох наймогутніших турецьких фортецях на Чорноморському узбережжі – Акерману, Кілії, Варні. У 1614 р. флотилія козаків, пройшовши турецьким узбережжям, здобула фортецю Синоп у Малій Азії. У 1616 р. козаки здійснили вдалий морський похід на Кафу – найбільший невільницький ринок у Криму, визволивши із полону тисячі бранців.
Майже всі великі морські походи козаків на початку XVII ст. очолював гетьман П. Конашевич-Сагайдачний. Його обирали гетьманом кілька разів. П. Конашевич-Сагайдачний упорядкував козацьке військо – увів жорстку дисципліну, вогнепальну зброю у всіх козаків, артилерію, збільшив чисельність суден запорозької флотилії. Він брав активну участь у війнах Речі Посполитої проти Московської держави (у 1618 р. очолював 20-тис. козацьке військо в поході на Москву). П. Конашевич-Сагайдачний активно підтримував православну церкву: став ініціатором відновлення ієрархії православної церкви. За його сприяння у 1620 р. Єрусалимським патріархом Феофаном був висвячений новий київський митрополит – Іов Борецький і кілька єпископів. Гетьман допомагав братствам, як осередкам збереження української культури. Разом зі всім Військом Запорозьким записався до Київського Богоявленського братства.
У 1620 р. розпочалася нова війна Речі Посполитої проти Османської імперії. У цій війні на боці поляків брали участь і козаки на чолі з П. Конашевичем-Сагайдачним. Головна битва цієї війни відбулася біля фортеці Хотин на Поділлі. Польські війська в цій битві віддавали перевагу оборонній тактиці, тоді як козаки – наступальним операціям-атакам, виявляючи зразки справжнього героїзму, стійкості і витривалості. Допомога козаків Речі Посполитій була вагомою: Хотинська війна закінчилася 29 вересня 1621 р. укладенням мирної угоди між Річчю Посполитою і Туреччиною. Польща позбулася загрози втратити чималі території. Сам П. Конашевич-Сагайдачний був поранений у битві і в 1622 р. помер.