37. Українська Держава гетьмана Павла Скоропадського.

Ответ: 29 квітня 1918 р обрали гетьманом України Павла Скоропадського — авторитетного генерала, нащадка старовинного козацького роду.С того самого дня вин оволодив усива законамы.

Очоливши Українську державу, генерал П, Скоропадський поставив завдання відновити у країні порядок, зміцнити її міжнародні позиції, подолати хаос в економіці. Для цього йому були надані широкі повноваження — право видавати закони, призначати уряд, керувати зовнішньою політикою та військовими справами, бути верховним суддею.

За кілька місяців в Україні було створено новий адміністративний апарат

Восени 1918 р. склалися обставини, які призвели до послаблення гетьманського уряду. П. Скоропадський втратив підтримку Німеччини й Австро-Угорщини, в яких різко загострилися внутрішні суперечності. Посилювалася загроза війни з Росією, У різних місцях України виникли повстанські загони, зокрема Н. Махна, Ю. Тютюнника, Д. Терпяла (Зеленого). Дедалі активніше боролися проти Гетьманату робітники.

38. Боротьба українського народу проти німецько-австрійської окупації та гетьманату.

39. Директорія Української Народної Республіки.

Ответ: Директория Украинской Народной Республики — орган государственной власти на Украине, образованный в ночь на 14 ноября 1918 года в Белой Церкви в обстановке краха немецкой оккупации и поддерживавшейся оккупационными войсками Украинской державы гетмана Скоропадского. Главной социальной базой Директории были кулачество и городская буржуазия.

Первым председателем Директории в составе 5 членов стал В. В. Винниченко, уже возглавлявший правительство Украинской Народной Республики (УНР) в конце 1917 — начале 1918 годов. Но уже в начале 1919 года он и другие социалисты были отозваны ЦК Украинской социал-демократической рабочей партии (УСДРП) из состава Директории и с февраля её фактически возглавил главнокомандующий войск УНР Симон Петлюра, установив военную диктатуру (чтобы не подчиниться решению ЦК, он объявил о выходе из партии).

Выступив из Белой Церкви 18 ноября 1918 года, войска Директории 14 декабря захватили Киев. 16 января 1919 года Директория объявила войну Советской России. 22 января Директория УНР подписала с правительством Западной Украины (ЗУНР) «Акт соединения» (Акт Злуки). Этот день отмечается в наши дни как День соборности Украины.

В январе — апреле 1919 года основные вооружённые силы Директории были разгромлены украинскими советскими войсками и повстанцами.

40. Західноукраїнська Народна Республіка (зунр).

Ответ: Західноукраї́нська Наро́дна Респу́бліка  — українська держава, що існувала протягом 1918–1919 років на території Західної України зі столицею у Львові. Постала після Першої світової війни в результаті розпаду Австро-Угорщини. Проголошена 19 жовтня 1918 року. Охоплювала територію заселену українцями — Галичину, Буковину й Закарпаття. 1 листопада розпочався військовий конфлікт проти Польщі, яку підтримували країни Антанти, насамперед Франція. 22 січня1919 року ЗУНР об'єдналася з Українською Народною Республікою, отримавши назву Західна Область Української Народної Республіки (ЗОУНР). Окупована 18 липня 1919 року в ході українсько-польської війни. Анексована Польщею, Румунією і Чехословаччиною. До 15 березня 1923 року уряд ЗУНР перебував у еміграці

Напередодні Першої світової війни велика частина українських земель — Східна Галичина, Буковина та Закарпаття — перебували у складі Австро-Угорщини. Коли в жовтні 1918 року в умовах воєнної поразки австро-німецького блоку та національно-визвольної боротьби народів Австро-Угорська імперія розпалася на декілька незалежних держав, і українці почали робити рішучі заходи зі створення власної держави на західноукраїнських землях.

41. Збройна боротьба в Україні в 1919‒1921 рр. Утвердження Радянської влади.

42. Криза політики «воєнного комунізму». Голод 1921‒1922 років в Україні.

Ответ: Характерною ознакою економічного життя в перші роки радянської влади було згортання виробництва, нестача харчів, палива, безробіття. Така ситуація значною мі рою була спричинена політикою більшовиків, які, здійснюючи свою програму, прагнули негайно встановити т. зв. соціалістичний лад, перетворивши народи колишньої царської Росії, в т. ч. й український, на об'єкт небаченого за масштабністю і жорстокістю експерименту. 

.  В У країні в червні 1922 р. голодувало до 2 млн дітей. Нерідко вони залишалися безпритульними навіть при живих батьках. Матері, які втрачали надію на порятунок дітей, залишали їх у дитячих будинках або просто на вулиці. Газети повідомляли про відчай людей, які харчувалися сурогатами й були доведені внаслідок голодного психозу до людоїдства.

 причинами голоду 1921—1923 pp., який, за приблизними оцінками, коштував Україні до 1,5—2 млн жертв, були: 1) післявоєнна розруха; 2) неврожай, викликаний посухою 1921 p.; 3) політика " воєнного комунізму", насаджувана більшовиками; 4) примусове вивезення українського хліба у голодуюче Поволжжя, промислові центри Росії, насамперед у Москву і Петроград, та експорт його за кордон; 5) використання московським урядом голоду як ефективного засобу придушення антибільшовицького повстанського руху в Україні.

43. Нова економічна політика (неп) в Українській СРР

Перша світова та громадянська війни завдали величезної шкоди господарству України. Збитки, спричинені воєнними діями й постійними змінами влади, становили 10 млрд. крб. 3 11 тис. підприємств у 1921 році працювало тільки 2 552. Найбільших утрат зазнав Донбас, металургійна, машинобудівна, цукрова, соляна та інші галузі промисловості. Основні показники промислового виробництва

Справи України на початку 1921 рок:  сталь — 1,7%; прокат — 1,8% ; вугілля — 22%

44. Національно-державне будівництво в Україні у 1920-ті роки. Союзний договір 1922 року та втрата УСРР суверенності.

45. Політика українізації та її згортання.

Ответ: Процес українізації, запроваджений більшовиками згори як тактика зближення з українським народом, зустрівся з бурхливим процесом українського національного відродження, що йшло знизу вверх. Відповідно, середина — друга пол. 1920-х років стали періодом значних зрушень у менталітеті українства, подоланні наслідків багатовікової русифікаторської політики, розширення сфери дії української мови, нового осмислення традицій, національних цінностей. Українізація сприяла поверненню в Україну значної кількості діячів культури, які з різних причин опинилися за кордоном. Все це привело до зростання впливу національної ідеї, що лякало Москву.