
- •Контрольні запитання з курсу «історія україни»
- •Давньоруська Київська держава та її місце в історичній долі українського народу.
- •Утвердження християнства на Русі. Культура Київської Русі.
- •Галицько-Волинська держава ‒ спадкоємиця державницьких і соціокультурних традицій Київської Русі.
- •Литовсько-Руська держава.
- •Люблінська унія 1569 р. Утворення Речі Посполитої. Становище українських земель.
- •Виникнення козацтва. Запорозька Січ та її місце в історії українського народу.
- •Боротьба українського козацтва проти турецько-татарської агресії.
- •Причини, рушійні сили, періодизація української національної революції XVII століття.
- •Розгортання національно-визвольної боротьби українського народу під проводом Богдана Хмельницького (лютий 1648 – серпень 1657 рр.).
- •Іван Мазепа ‒ видатний державний та політичний діяч України.
- •Кирило-Мефодіївське товариство. Т. Г. Шевченко.
- •Створення і початок діяльності Української Центральної Ради.
- •Українська Держава гетьмана Павла Скоропадського.
- •Західноукраїнська Народна Республіка (зунр).
- •Форсована індустріалізація в Україні.
- •Насильницька колективізація та її наслідки для України.
- •Голодомор 1932‒1933 років в Україні та його соціально-демографічні наслідки.
Давньоруська Київська держава та її місце в історичній долі українського народу.
Ответ: визначальними рисами цього етапу історії Ки-ївської Русі були: завершення формування території дер-жави, перенесення уваги князівської влади з проблеми завоювання земель на проблему їхнього освоєння та втри-мання під контролем; злам сепаратизму місцевої племін-ної верхівки та посилення централізованої влади; заміна родоплемінного поділу давньоруського суспільства тери-торіальним; активна реформаторська діяльність великих князів; запровадження та поширення державної консолі-дуючої ідеології — християнства; поява писаного коди-фікованого права; ширше використання дипломатичних методів вирішення міжнародних проблем; зростання ци-вілізованості держави, розквіт давньоруської культури.
Утвердження християнства на Русі. Культура Київської Русі.
Ответ: Є. Голубицького, святий Андрій, подорожуючи з Константинополя до Риму, чомусь обрав вельми цікавий маршрут — через Україну, Новгород і звідти до Риму. Замість прямого шляху, який не перевищив би два-три тижні, він витратив принаймні 8~9 місяців. Можливо, тільки для того, щоб сказати на дніпрових схилах учням: "Чи бачите ви гори, он ті? На горах тих засяє ласка Божа; тут постане місто велике. И Бог побудує багато церков. Поблагословіть ці гори і поставте хреста...", а в Новгороді попаритися в лазнях, спізнати смаку північної екзотики?! Така версія видається сумнівною, її спростовують як теологи, так і світські вчені.
Галицько-Волинська держава ‒ спадкоємиця державницьких і соціокультурних традицій Київської Русі.
Ответ: Наприкінці Х — в першій половині XI ст. адміністративним осередком земель Волині і Підкарпаття був Володимир — місто, що його заснував і назвав своїм ім'ям князь Володимир Святославич. Він передав управління цим краєм Всеволодові, який був сином Володимира і Рогніди Рогволодівни. Місто Володимир стало осередком єпископства і самим головним центром розвитку культури у регіоні.
Після смерті Ярослава Мудрого влада на Волині часто переходила з рук в руки. Окрему князівську династію на Волині започаткував внук Володимира Мономаха Ізяслав Мстиславич, який князював у Володимирі протягом 1136-1142 і 1146-1154 рр. Він, а пізніше його син Мстислав Ізяславич, спиралися на свої волинські володіння, ведучи боротьбу за утвердження на київському престолі. Боротьба за зміцнення Волинського князівства була нелегкою, і воно в окремі періоди своєї історії перетворювалось у своєрідну федерацію менших удільних князівств
Литовсько-Руська держава.
Ответ: Ослабленням Русі-України скористалося також Литовське князівство, яке в 30-х роках XIV ст. почало завойовувати українські землі: Дорогичинську, Берестейську, Турово-Пинську, Прип'ятську. У 1340 р. литовський князь Любарт-Дмитро стає галицько-волинським князем, але в 1349 р. втрачає Галичину, залишаючи за собою тільки Волинь.
У 50-х роках XIV ст., з ослабленням Золотої Орди, розпочався наступ Литви на Подніпров'я. Його очолив старший брат Любарта-Дмитра великий князь литовський Ольґерд Ґедимінович (1345— 1377). У 1355—1356 рр. він захопив Чернігово- Сіверщину, а в 1362 р., розгромивши за допомогою українців на р. Сині Води монголо-татарське військо, остаточно приєднав до Литовської держави Київщину, Поділля і Переяславщину. В 1377 р., після тривалої боротьби Ольґерда з Польщею, до складу Литви ввійшли Берестейський, Володимирський і І Луцький уділи. Підпорядкувавши приблизно половину земель Київської Русі, Велике князівство Литовське стало найбільшим в Європі. Столицею держави та резиденцією великих князів було м. Вільнюс.