46. Форсована індустріалізація в Україні.

Отве: Индустриализация Украины в 1920—1930-е годы — форсированный процесс строительства промышленных предприятий тяжелой и легкой промышленности на территории Украинской ССР с конца 1920-х годов до 1941 г.

Индустриализация Украины кардинально изменила социально-экономические отношения, а также в некоторой степени менталитет украинского народа в ХХ веке.

Причини:

• Отход от Новой экономической политики

• Общая индустриализация СССР;

• Курс на «ускоренное социалистическое строительство»

• Сталинский курс «великого перелома»

Политика «социалистической индустриализации» Украины отвечала общесоюзному курсу.

47. Насильницька колективізація та її наслідки для України.

Ответ: Ринок підправляв у бік зниження темпи індустріалізації. Проте цього разу більшовики вирішили примусити селян здавати хліб за невигідними цінами під загрозою штрафних санкцій. Тисячі партпрацівників, у тому числі члени політбюро ЦК ВКП(б), поїхали «вибивати» хліб. Проти «кур­кулів» активно використовувались тюремні ув’язнення, депортації у віддалені райони, частко­ва або повна конфіскація майна – розкур­ку­лення. За січень–лютий 1928 р. з селян вдалося вичавити 70 млн. пудів хліба.

Сталін розумів, що подібні надзвичайні заходи придатні тільки як короткотривалий захід. Ніхто не змусив би селян-власників з року в рік вирощувати хліб не на продаж, а для держави. Доки вони самі вирішували, що сіяти і продавати, від них залежала держава. Щоб відсікти селян від ринку і змусити сіяти стільки, скільки необхідно державі, їх спочатку треба бу­ло позбавити власності, тобто колективізувати.

Смерті від голоду почалися вже у перший місяць дій комісії, а з весни 1933 р. вони стали масовими. Прагнучи врятувати хоча б дітей, селяни везли їх у міста і залишали в устано­вах, лікарнях, на вулицях. Траплялися випадки людоїдства і трупоїдства. 1932 р. голодною смертю загинуло близько 150 тис. чо­ловік, 1933 р. – до 3,5 млн. Народжуваність у сільській місце­вості різко знизилася. Повні демографічні втрати в УСРР, включаючи зниження народжуваності, сягали в 1932–1934 рр. 5 млн.

48. Голодомор 1932‒1933 років в Україні та його соціально-демографічні наслідки.

Ответ: Голодомо́р 1932–1933 років — масовий, навмисно організований радянською владою голод 1932–1933 років, що призвів до багатомільйонних^[1] людських втрат у сільській місцевості на території Української СРР (землі сучасної України за винятком семи західних областей, Криму і Південної Бессарабії, які тоді не входили до УСРР) та Кубані^[2], переважну більшість населення якої становили українці. Викликаний свідомими і цілеспрямованими заходами вищого керівництва Радянського Союзу і Української СРР на чолі зіСталіним, розрахованими на придушення українського національно-визвольного руху і фізичного знищення частини українських селян^[3].

Спланована конфіскація врожаю зернових та усіх інших продуктів харчування у селян представниками радянської влади впродовж Голодомору 1932-33 років безпосередньо призвела до вбивства селян голодом у мільйонних масштабах, при цьому радянська влада мала значні запаси зерна в резервах та здійснювала його експорт за кордон під час Голодомору, забороняла та блокувала виїзд голодуючих поза межі України^[2], відмовлялася приймати допомогу для голодуючих з-за кордону

49. Репресивний характер сталінського тоталітарного режиму в радянській Україні.

50. Західноукраїнські землі під владою Польщі, Чехословаччини та Румунії в 1920‒ 1930-х рр.

51. Українське питання у міжнародних стосунках напередодні та на початку Другої світової війни. Возз'єднання українських земель у складі УРСР. Політика сталінського керівництва щодо Західної України.

52. Напад гітлерівської Німеччини на СРСР. Встановлення нацистського окупаційного режиму в Україні.

Ответ: 22 червня 1941 р. о четвертій годині ранку фашистська Німеччина без оголошення війни напала на Радянський Союз. Сконцентровані в мобільні угрупування "Північ", "Центр" і "Південь" німецькі армії швидко просувалися на Ленінград, Москву та Київ. Український напрямок для Гітлера був одним із головних.

11 липня 1941 р., коли німецьким військам вдалося прорвати рубіж у центрі Новоград-Волинського району і вийти на підступи до Києва, почалася оборона столиці України, яка тривала понад два місяці. 19 вересня 1941 р. фашисти увійшли до Києва

Велике стратегічне і політичне значення мала оборона Одеси, що тривала 73 дні. Гітлерівці втратили тут майже 160 тис. в основному румунських солдатів і офіцерів. На початку жовтня .

22 липня 1942 р.. після захоплення гітлерівцями м. Свердловська Ворошиловградської області, вся територія України була остаточно окупована.

України було вивезено 9,2 млн. т. зерна, 622 тис. т. м'яса та мільйони тонн інших продуктів, для перевезення яких було задіяно 1418 тис. вагонів. Відбувалося масове пограбування окупантами устаткування заводів, фабрик, сировини, сільськогосподарської продукції і навіть чорнозему. До Німеччини вивезли понад 40 тис. найцінніших творів мистецтва, історичних реліквій, колекцій. На примусові роботи з України було вивезено 2,4 млн. осіб, головним чином молоді. Частину населення було ліквідовано у концтаборах і місцях масового знищення.

53. Радянське підпілля і партизанський рух в Україні у Великій Вітчизняній війні.

Ответ: В рядах українських радянських партизанів були колишні військовослужбовці РСЧА. В Україні знаходилась величезна кількість полонених червоноармійців. Майже всіх полонених німці тримали в шталагах — концентраційних таборахдля військових. Невеликій частині з цієї категорії осіб вдавалось вирватися з полону, іноді завдяки активним діям малих загонів УПА, які атакували німецькі табори для військовополонених щоб звільнити своїх побратимів. Колишні військовослужбовці РСЧА тікали в сільську місцевість і там намагалися пристосуватися до життя. Згодом вони поповнювали ряди партизанських загонів (не лише радянський, але й УПА), оскільки для багатьох бійців це була єдина можливість продовжувати війну з ворогом і чинити опір військовим підрозділам німецької армії.

54. Діяльність ОУН‒УПА в роки Другої світової війни.

55. Звільнення України від німецько-фашистських загарбників. Закінчення Другої світової війни. Внесок українського народу в розгром фашизму.

56. Україна в повоєнне десятиріччя (1945‒1955 рр.). «Війна після війни» в західних областях України в повоєнний час.

57. Часткова лібералізація політичного режиму в Україні під час «відлиги». Нові експерименти в економічній та соціальній сферах.

58. Застій в економічному, суспільно-політичному та культурному розвитку України в 1970 – першій половині 1980-х років.

59. Дисиденство, правозахисний та національний рух в Україні в 1960‒1980-х роках.

60. Україна і процес «перебудови» СРСР (квітень 1985 – серпень 1991 рр.). Утворення та діяльність суспільно-політичних рухів і партій.

61. Проголошення незалежності України та розбудова суверенної держави.

62. Конституційний процес. Прийняття Конституції України.

63. Формування багатопартійності в Україні.

64. Основні тенденції сучасного національно-культурного відродження в Україні.

65. Соціально-економічна ситуація в Україні після здобуття незалежності. Пошуки шляхів виходу з кризи.

66. Президентські вибори 2004 р. «Помаранчева революція» та її наслідки для подальшого розвитку України. Україна за часів президентства В. Ф. Януковича.

67. Формування відносин України з колишніми республіками СРСР. Створення і діяльність СНД.

68. Суверенна Україна в світовому співтоваристві. Формування концепції зовнішньополітичного курсу.

69. Українська діаспора та її зв'язки з батьківщиною.