9

Контрольні запитання з курсу «історія україни»

1. Предмет та методологічні основи курсу «Історія України».

Ответ: Курс історія української культури спрямований на збагачення і розширення гуманітарної підготовки студентів, формування творчості активності майбутніх фахівців; ця навчальна дисципліна дає уявлення про етапи історичного розвитку, культури, забезпечує розуміння зв’язку всіх складових культури – мистецтва, етнографії, матеріальної культури, наукового знання. усіх форм духовних цінностей, формує світогляд.

2. Українські землі від епохи палеоліту до енеоліту. Трипільська культура.

Ответ: Па леоліт хронологічно охоплює період від 1 млн. до 10 тис. років до н.е. і, в свою чергу, поділяється на три епохи:

1) Ранній або давній палеоліт (ашельська епоха) (закінчується близько 150 тисяч років тому).  Саме в цю епоху близько 1 млн. років до н.е. на території України з’явилась прадавня людина, названа в науці пітекантроп (архантроп). Розселення людей в Східній Європі і, зокрема, на Україні відбувалося через Передню Азію, Балкани і Центральну Європу.   Найдавніші стоянки первісних людей на території України: Королеве в Закарпатті (це найдавніше свідчення життя первісних людей не лише в Україні, а й в Європі), Лука-Врублевецька   в Середньому Подністров’ї (Хмельницька область), Амвросіївська (Донецька область). Відомо понад 30 стоянок доби раннього палеоліту.

Найдавніші людські істоти жили стадами, займались збиральництвом плодів та їстівних коренів, полюванням на тварин, нерідко досить великих (мамонтів, печерних ведмедів). В трудовій діяльності використовували кам’яні (переважно крем’яні) знаряддя праці. Основним з них було ручне рубило довгастої і плескатої форми, загострене з країв і на кінці.

Для ашельської епохи характерні періодичні льодовики, які змушували первісних людей та звірів мігрувати з місця на місце, рятуючись від холоду. Під кінець раннього палеоліту настає значне похолодання, насувається льодовик. Нові природні умови змусили людей активніше боротися за існування: вони навчилися добувати вогонь, почали виготовляти одяг зі шкір тварин та будувати житла.

2) Середній палеоліт або мустьєрська епоха (150-35 тис. років тому). Стоянки мустьєрської епохи (всього відомо понад 200) знайдені в різних регіонах України: в Криму, на території Закарпаття, в Середньому Подністров’ї, на Волині та ін. Люди заселяли придатні до життя печери та гроти. А там, де їх не було, селились переважно на берегах річок. Археологи свідчать, що найбільш залюдненим в цю епоху був Кримський півострів.

Творцями культури мустьєрської епохи були так звані неандертальці (або палеоантропи) – проміжна ланка між найдавнішими людьми і сучасною людиною. Вони досягли значних успіхів у техніці обробки каменю. Замість рубил застосовуються спеціалізовані знаряддя (гостроконечники, скребла ножевидні, зубчасті скалки тощо). Головним заняттям людей було полювання на мамонта, дикого коня, зубра.

В цей період зароджується мова, виникає родовий лад, з’являються перші ознаки мистецтва.

3)              Пізній або верхній  палеоліт (35-11 тисяч років тому) характеризується появою людини сучасного фізичного типу, т. з. кроманьйонця (назва походить від місцевості у Франції, де було вперше знайдено рештки людини виду Homo sapiens – людина розумна).

Відомо 800 стоянок кроманьйонців в межах України. Вони розташовувались переважно в долинах річок. Найвідоміші стоянки, з досліджених вченими, це: Кирилівська в Києві, Гінці на Полтавщині, Мізин в   Подесенні, Доброночівка та Межирічі на Черкащині, Молодове в Середньому Подністров’ї та ін.

Дослідження   археологів   засвідчують   підвищення   рівня майстерності людей. З’явилися нові та ефективні знаряддя праці із каменю  (вістря, різці, скребла, ножі), а також із кісток та рогів тварин (гарпуни, наконечники списів, шевські голки, шкребла для обробки шкіри). Основою життя було полювання на великого стадного звіра (мамонти, північні олені, широкопалі коні). Люди в пізньому палеоліті об’єднувалися в племена, що давало можливість займатися загінним полюванням.

Родинні зв’язки велися по материнській лінії. Жінка виступала також в ролі охоронниці сімейного вогнища, відала харчовими запасами. Це й зумовило виникнення матріархату. Середній вік життя людини становив 20-23 роки.

Трудова діяльність кроманьйонців сприяла розвитку їх мислення. Вони  навчались здобувати найпростіші знання. З’явились перші релігійні вірування (фетишизм, тотемізм, анімізм, магія) та релігійні культи богів-ідолів. Виникли примітивні форми прикладного та образотворчого мистецтва (браслети, статуетки, наскельні малюнки), музики та обрядового, ритуального танцю.

Мезоліт (середній кам’яний вік) – 10-7 тис. років до н.е.

Початок мезоліту збігається із закінченням льодовикового періоду: встановлюється клімат близький до сучасного, холоднолюбиві тварини відступають на північ, лісовим покривом вкривається колишня тундра, у широколистяних лісах формується сучасна фауна.

Зникнення великих стадних тварин, які були головними об’єктами полювання, вимагало вироблення нових мисливських прийомів та нової зброї. Людині вдалося приручити собаку, який став вірним другом мисливця. Видатним досягненням людського розуму було винайдення лука зі стрілами, за допомогою яких мисливці вражали здобич на великій відстані. Для стріл потрібні були наконечники, які повинні були бути невеликими, легкими, але міцними. Такі вимоги змушують удосконалювати техніку обробки кременю. З’являються також великі кам’яні знаряддя для обробки дерева – сокири і тесла. Виготовлялись знаряддя з рогу й кості (гарпуни, наконечники для стріл, проколки тощо).

Нові умови примушували людей шукати інші засоби для існування крім полювання. Люди починають вживати рослинну їжу (про це свідчать знахідки кам’яних терток). Великого значення набуло рибальство. Люди навчились робити примітивні посудини, плетиво з лози обліплювалось глиною. Можливо, що виготовлялись найпростіші ліпні глиняні посудини, які трохи обпалювались.

Нові умови господарювання призвели до роздроблення великих людських колективів. На території України відомо понад 1000 пам’яток мезолітичної епохи: тимчасові стійбища, більш довготривалі поселення, поховання й могильники, культові місця.

Неоліт (новий кам’яний вік) – 7-4 тис. років до н.е. В цей період в житті стародавнього населення України відбулися важливі зміни, які англійський археолог Г.Чайлд назвав„неолітичною революцією”. ЇЇ характерними рисами були:

1)               Перехід від присвоюючого господарства (збиральництво, рибальство) до відтворюючого (землеробство, скотарство). Відбитки зерен пшениці, ячменю, проса на кераміці неолітичних часів знайдені в різних регіонах України. В цей же час з’явились і специфічні знаряддя праці – серпи, мотики, зернотертки.

2)               Активне формування стад свійських тварин, використання їх як тяглової сили. Бика і свиню в Україні приручили самостійно, а от вівця і коза прийшли з півдня.

3)               Перехід до осілого способу життя (про що свідчать побудова постійних жител, поява численних поховань недалеко від осель), оскільки землеробство і скотарство були продуктивнішими, ніж мисливство і збиральництво.

4)               Винайдення і поширення якісно нових способів виготовлення знарядь праці (традиційні способи обробки каменю – оббивання і сколювання поступаються місцем шліфуванню, свердлінню).

5)               Виникнення нових видів виробництва та виготовлення штучних продуктів. Величезним досягненням доби неоліту стало винайдення   кераміки, яка одразу ж стає незамінною в побуті і в господарстві (люди дістають можливість зберігати воду, готувати варену їжу тощо). Ранні керамічні посудини мають гостре або округлене дно, а  під кінець неоліту з’являється керамічний посуд з плоским дном. З’являються примітивні вироби прядіння, плетення і ткацтва.

6)               Суттєві зміни в демографічній сфері (зростає кількість і тривалість життя населення).

3. Ранньозалізна доба в історії України. Кіммерійці, скіфи, сармати.

4. Античні рабовласницькі міста-держави Північного Причорномор'я.

Ответ: На першому етапі (VII-I ст. до н. є.) міста-держави, виконуючи функцію грецької колонізації Північного Причорномор’я, формально були незалежними утвореннями. На другому (I ст. до н. є. — III ст. н. є.) — підкорилися Риму. Занепад міст-держав відбувся на зламі III-IV ст. н. є. внаслідок кризи рабовласницької формації, загострення внутрішніх класових суперечностей і наступу кочових племен.

5. Походження, розселення та суспільний устрій стародавніх східних слов'ян.

Овет: Держава антів проіснувала близько трьох століть (кінець IV -  початок VII ст. )  і у 602 році загинула під натиском аварів.  Після цього у письмових джерелах анти вже не згадуються.  Починаючи з VII ст. у літературі трапляється назва "слов'яни" - людність, яка мешкала на правому березі Дніпра.  Незабаром формується понад 10 великих племінних об'єднань східних слов'ян,  які заселяли землі нинішніх України, Росії і Білорусі.  Перелік цих об'єднань міститься у "Повісті временних літ":  поляни,  древляни,  дреговичі,  дуліби,  волиняни,  бужани,  уличі,  тиверці,  білі хорвати,  сіверяни,  в'ятичі,  кривичі,  радимичі,  ільменські словени. Поступово складаються й великі спільноти.  Існують згадки про три центри -  Куявію (Київська земля з Києвом), Славію (Новгородська земля), Артанію (за визнанням більшості вчених -  Ростово-Суздальська земля).