8. Охарактеризуйте сфери застосування вимірювання твердості за методом Роквелла за шкалами а, в, с

…………………………………………..

9. Які недоліки має метод Брінелля? Недоліки[ред. • ред. Код]

• Метод можна застосовувати тільки для порівняно м'яких матеріалів через конечне значення твердості самого індентора. Як альтернатива, можливе застосування кульок з карбіду вольфраму (WC).

• Твердість за Брінеллем залежить від навантаження, оскільки зміна глибини втискування не пропорційна зміні площі відбитку.

• При втискуванні по краях відбитку через витискування матеріалу утворюється "підвищення", що утрудняє вимір глибини відбитку.

• Через великий розмір тіла вдавлювання (кульки) метод непридатний для тонких зразків матеріалу.

10. Яку мету переслідує витримка зразка під навантаженням при випробуванні його на твердість?

……………………………………………………………….

11. 3 Якою метою інденторам надають попереднє навантаження?

Коли досліджуваний зразок вирізали і дали для вимірювання його твердості за будь яким методом , то початкове навантаження створюють для того щоб

МЕТАЛОЗНАВСТВО

1.Яка відмінність між аморфними та кристалічними матері­алами?

Амо́рфний ста́н (грец. αμορφος — безформний) — стан речовини, в якому атоми молекули розміщені безладно, що зумовлює ізотропність, тобто однакові фізичні властивості в усіх напрямах речовини.

Аморфними є гази, майже всі рідини і багато твердих тіл, наприклад скло, смоли.

Аморфний стан нестійкий, тому аморфні тверді тіла повільно кристалізуються. На відміну від кристалічних вони не мають температури плавлення і з підвищенням температури розм'якшуються поступово.

Аморфні речовини не мають кристалічної структури і на відміну від кристалів не розщеплюються утворюючи кристалічні грані, як правило - ізотропні, тобто не виявляють різних властивостей в різних напрямках, не мають певної точки плавлення. До аморфних речовин належать скла (штучні і вулканічні), природні та штучні смоли, клеї та ін.

Твердий стан аморфних речовин — скло. Аморфні речовини можуть перебувати або в склоподібному стані (при низьких температурах), або в стані розплаву (при високих температурах). Аморфні речовини переходять в склоподібний стан при температурах нижче температури склування T. При температурах понад T, аморфні речовини ведуть себе як розплави, тобто перебувають у розплавленому стані. В'язкість аморфних матеріалів - неперервна функція температури: чим вище температура, тим нижче в'язкість аморфної речовини.

Аморфні тіла - тверді тіла, атомна ґратка яких не має кристалічної структури.

Аморфним тілам не властивий дальній порядок розташування атомів та молекул. Для аморфних тіл характерна ізотропія властивостей та відсутність певної точки плавлення: при підвищенні температури аморфні тіла поступово розм'якшуються і вище температури склування (Tg) переходять у рідкий стан.

Дослідження показали, що структура рідин і аморфних тіл аналогічна. В аморфних тілах спостерігається ближній порядок в упаковці часток. Тому аморфні тіла прийнято вважати дуже густими / в'язкими рідинами. При зовнішніх діях аморфні тіла виявляють одночасно пружні властивості, подібно до твердих тіл, і текучість, подібно до рідин. Так, при короткочасних діях (ударах) вони поводяться як тверді тіла і при сильному ударі розколюються на шматки. Але при довготривалій дії аморфні тіла течуть. У цьому ви можете переконатися самі, якщо запасетеся терпінням. Прослідкуйте за шматком смоли, який лежить на твердій поверхні. Поступово смола по ній розтікається, і, чим вище температура, тим швидше це відбувається.

Якщо роздрібнити смолу на дрібні частини і масою, заповнити посудину, то через деякий час смола зіллється в єдине ціле і прийме форму посудини.