4.Буддизм як світова релігія

Передумови виникнення буддизму

Світові релігії з’являлися в епохи великих історичних поворотів, переходу від одних суспільних відносин до інших. Буддизм – у VI ст. До н.е., коли у Північній Індії розхитувався становий, варновий устрій; християнство – у I ст. Н.е. У східних провінціях Римської імперії під час кризи рабовласницького ладу; іслам – у VII ст. Н.е. У Західній Аравії в період переходу до класового суспільства. У їх становленні і розвитку велику роль відігравали засновники або група засновників, котрі самі відчували потребу у новій релігії, розуміли релігійні потреби мас. У віровченнях, що розроблялись, в культі, церковній організації відображався спосіб життя багатьох регіонів, різних класів, прошарків, каст, племен, народностей, і тому ці різнорідні спільноти ставали носіями нових релігій.

Ці релігії принесли уявлення про рівність єдиновірців перед Богом або Абсолютом, про можливість виходу за межі певних тради­ційних культур, пов’язаних з національно-державними ідеологі­ями. Світовим релігіям притаманний яскраво виражений прозелітизм – пропагандистська активність, їх проповідь носить міжетнічний і космополітичний характер, що дало їм змогу пе­ретнути державні кордони. Поява світових релігій означала виникнення вперше в історії людства віросповідального зв’язку, котрий істотно відрізнявся від етнічного, мовного і політичного. Люди стали об’єднуватися між собою як єдиновірці, незалежно від місця народження, мови і країни, де вони жили.

Основні положення буддистського віровчення. найдревнішою з трьох світових релігій є буддизм, який існує понад 2500 років. буддизм виник у північній частині півостро­ва індостан, в долині ріки ганг у vi-v столітті до н.е. вчення будди в основному зосереджено на земному стражданні і звільненні від нього. він вказує шлях до порятунку, до подолання страждань. якщо багато з релігій пропонують надприродні рішення проблем земного життя, то буддизм у своїх ранніх формах був зовсім іншим: він вчив, що спасіння від страждань залежить тільки від особистих зусиль людини. будда, а потім його учні і послідовники, користувалися ретельно розробленими в священних текстах брахманізму релігійними поняттями. з брахманістської релігії були запозичені ідеї воздаяння (карми), переродження (сансари), обов’язку, праведного шляху (дхарми). але головна увага була приділена індивідуальному порятунку кожної людини, її особистому, праведному шляху. головним у віровченні буддизму є вчення про чотири благородні істини:

1. Істина страждання. Життя – це страждання. Народження, хво­роби, старість, смерть, поєднання з немилим і розлучення з тим, що є милим – усе несе страждання.

2. Істина причини. Причини страждань – прив’язаність до життя, жага буття, бажання, жадоба на­солод, невтомний потяг до радощів і надії. Ця жага до буття веде „від народження до народження”, а отже від страждання до страждання.

3. Істина звільнення. Припинення страждань полягає у припиненні жадоби до життя через повне позбавлення від бажань. Людина має подавити усяке прагнення до існування, усяке бажання, пристрасть, усіляку прив’язаність до чого б то не було.

4. Істина шляху. Спосіб позбутися бажань – це слідування шляхом спасіння, що його відкрив Гаутама і виклав у таких восьми принципах:

– правильні погляди – необхідно вірити в „чотири благородні істини”, щоб не ухилитися від шляху, приписаного Буддою;

– правильна рішимість – готовність оволодіти своїми почуттями і бажаннями, прагнення зосередитися на тому, щоб вести життя у відповідності з чотирма благородними істинами;

– правильна мова – правдива, доброзичлива, миролюбна, позбавлена марнослів’я та ненормативної лексики;

– правильна поведінка заснована на неспричиненні шкоди усьому живому, утриманні від почуттєвих задоволень та від навмисного пошуку вигоди;

– правильний спосіб життя – мирний, чесний, чистий; культивування безкорисного ставлення до життя і звички жити чесною працею, отримання лише заслуженого;

– правильне зусилля – зусилля, спрямоване на досягнення чотирьох великих цілей: ухилятися від того, що заважає порятунку; перемогти те, що прив’язує до життя; розвивати досягнуті успіхи; зберегти накопичені заслуги;

– правильна увага – відмова від почуттів, звільнення з-під їх впливу, завдяки якому ми прив’язуємося до життя; відмова від думок, котрі породжуються нашими почуттями та егоїстичним „Я” і спонукають людину до дій, які перетворюють її у заручника сансари;

– правильна зосередженість – правильні методи зосередженості і медитації, котрі ведуть до набуття внутрішнього спокою.

Восьмеричний шлях буддисти зазвичай поділяють на три частини: перша (ступені 1-2) пов’язана з мудрістю; друга (ступені 3-6) – з моральною поведінкою; третя (7-8) відноситься до області особливого „тренування думки”, практики споглядання, „очищення розуму”, або йоги, як вона традиційно називається в Індії; ця практика потрібна, оскільки навіть у людини, яка зовнішньо віддалилася від світу, завжди вирують приховані пристрасті і прихильності.

Дотримуючись восьмеричного благородного шляху спасіння та вимог буддійської моралі, лю­дина досягає спочатку просвітлення (самадхі), а потім поринає у нірвану (заспокоєння, згасання) – ідеальний стан людського буття, який означає звільнення від страждань, бажань, незворушного спокою, вічного блаженства у житті і абсолютного спокою, своєрідного „безвітря душі

В буддизмі є певна картина дійсності, яка відображає ідею позбавлення від страждань. Це поділ світу на реаль­ний і потойбічний. Потойбічний, або істинний світ – це нірвана. Ре­альний, наочний світ – це арена перевтілень, місце боротьби духу з ма­терією за своє звільнення, яке супроводжується неперервними страж­даннями. Основним законом світобудови є закон залежного походження, за яким жодне явище не виникає без відповідної причини. Однак, встановити першопричину будь-якого явища або дії неможли­во, тому буддизм розглядає і приймає існуючий світ таким, яким він є; люди не в змозі змінити існуючий стан речей. Отже, справу людського порятунку буддизм віддавав у руки кожної людини.

Буддизм, на відміну від брахманізму, заперечує існування вічної душі Всесвіту та вічної індивідуальної душі. Натомість стверджується, що основу всіх речей і явищ як матеріаль­них, так і духовних, становлять певні елементи – дхарми.

Повний звід священних текстів буддизму іменується „Тіпітака” або “Трипітака”