
1. Первісна культура
Загальна характеристика первісної культури. Початок формування культури співпадає з процесом становлення людини як такої. Первісна культура у часі є найдовшим періодом в розвитку культури. Його хронологічні рамки є приблизними: початок - 1,5-2 млн. Років тому і завершення – рубіж IV-III тис. До н.е. В цей період були закладені найфундаментальніші підвалини культури. В сивій давнині первісного суспільства виникає безліч явищ культурного буття людини: мова – основний засіб спілкування, виразу і фіксації смислу і знання, що згуртувала людей і дала могутній поштовх розвитку культури в цілому; різні форми господарювання, суспільний поділ праці, знаряддя праці, житло, одяг. Складається родова община, шлюб, релігійно-міфологічні уявлення, мораль, мистецтво тощо. Первісна культура започатковує розвиток культури людства, а тому є необхідним та важливим моментом її аналізу в цілому. Основні риси свідомості первісної людини
Свідомість людини первісної епохи, в першу чергу, характеризується високим ступенем злитості з природою, поклоніння силам природи, її обожнення. Це обумовлює появу таких ранніх форм релігії як анімізм, магія, тотемізм, фетишизм тощо. Про ранні форми релігії йтиметься в третьому розділі.
По-друге, важливою характеристикою первісної свідомості була також злитість індивіда з колективом, одноплемінниками, з «Ми».
На місце інстинкту самозбереження, котрий був головною детермінантою мотиваційної сфери поведінки члена первісного стада, приходять система табу, яка засновувалась виключно на забороні. Табу блокували асоціальні прояви тваринних інстинктів та охороняли життєво важливі для існування роду засади колективного життя: Для того, щоб слідувати заборонам табу, індивіду достатньо було відчуття страху перед порушенням заборон. Страх - що зі мною зроблять? - є першим елементарним проявом соціальної регуляції в первісному суспільстві.
Крім того, в рамках цього суспільства, діяв і інший важливий механізм соціальної регуляції – сором. Сором – це почуття общинно-групове, що передбачає постійне озирання індивіда на оточуючих: що про мене скажуть або сказали б “свої”?. Культура, таким чином, з самого початку існування суспільної організації і на протязі всієї первісної епохи по відношенню до окремого індивіда носить насамперед репресивний та обмежувальний характер.
Усе життя первісної людини складало виконання безлічі ритуалів і обрядів.
Головним інформаційним каналом первісної культури, в зв’язку з відсутністю писемності, була трудова діяльність. Засвоєння і передача смислу трудових операцій відбувались в невербальній формі, тобто без слів.
Третьою важливою характеристикою свідомості первісної людини було домінування образно-емоційних, інтуїтивних моментів у мисленні, віри, що найбільш яскраво проявляється в міфологічній картині світу. Більш детально про особливості міфологічної свідомості дивись в уривку з роботи Кессіді “От мифа к логосу”.
Важливою характеристикою первісної культури був її синкретизм (від грецьк. – поєднання) – відсутність диференціації її форм на науку, релігію, мистецтво. Усі сфери тісно пов’язані з розмаїттям форм практичного життя первісної людської спільноти.