2.12. Ріки України

Територія України порізана мережею річкових долин. Належать вони переважно до басейнів Чорного та Азовського морів. Переважна більшість річок тече з півночі на південь. Кількість водотоків досягає майже 23 тис., 116 з них мають довжину понад 100 км, а загальна довжина річок України становить більш ніж 90 тис. км. Густота річкової сітки найвища в Карпатах (більше 1 км/км), найменша в степовій частині (0,1-0,25 км/км).

Найбільшою річкою є Дніпро, площа басейну якого охоплює більшу частину України. За ним ідуть Прип’ять, Десна, Дністер, Південний Буг, Сіверський Донець. У середній та нижній течіях ці річки мають широкі заплави від 2 до 12 км завширшки.Середні річки – Горинь, Сейм, Псел, Самара, Синюха, Тетерів, Інгулець, Случ –мають заплави від 0,1 до 4-5 км завширшки.На всіх річках, крім південних, виявлена весняна повінь, що на малих річках триває два тижні, а на середніх та великих – 1-1,5 місяця.Основні ріки, які перетинають південь України, – Дніпро, Південний Буг, Дністер, Інгул, Інгулець.Про Дніпро М.В.Гоголь на сторінках роману "Тарас Бульба" пише: "...Вот он сверкает вдали и темною полосою отделился от горизонта. Он веял холодными волнами и расстилался ближе, ближе и, наконец, обхватил половину всей поверхности земли. Это было то место Днепра, где он, дотоле спертый порогами, брал, наконец, свое и шумел, как море, разлившись по воле; где брошенные в середину его острова вытесняли его еще далее из берегов и волны его стлались по самой земле, не встречая ни утесов, ни возвышений".Так і таким протікав Дніпро степом.Дніпро в Україні поетично називають Славутичем, у стародавні часи його називали Борисфеном. Довжина річки становить 2285 км. Протікає річка територією Росії, Білорусії і через всю з півночі на південь Україну. Площа басейну Дніпра становить 504 тис. км.Дніпро бере початок на Валдайській височині з невеликого болота. Впадає в Дніпровський лиман Чорного моря. Спочатку він тече неширокою заплавою, біля білоруського міста Орши пересікає гряду піщаників, утворюючи Кобелякські пороги. Потім заплава розширюється до 12 км, русло розгалужується на протоки, утворюючи острови й озера. Від гирла Прип’яті до Каховської ГЕС Дніпро перетворений у суцільний ланцюг водосховищ, природне русло і значна частина заплави затоплені.На ділянці від Дніпропетровська до Запоріжжя існували відомі Дніпровські пороги, які були значною перешкодою для судноплавства.Нижче Каховської ГЕС заплава Дніпра розширюється до 20 км.Гідрографічна сітка в басейні Дніпра найбільш розвинена у верхній частині, яка лежить у зоні змішаних лісів, і найменше розвинена – в нижній його частині, в межах зони степу. Головні притоки: праві – Березина, Прип’ять, Тетерев, Рось, Інгулець; ліві – Сож, Десна, Сула, Псьол, Ворскла, Орел, Самара.Дніпро є типовою рівнинною рікою. Живлять Дніпро снігові, дощові і підземні води. Головна частина стоку ріки (біля 85%) формується вище Києва. За багаторічний період обсяги річного стоку коливаються від 22,6 до 96 км, середньорічний стік у гирлі становить 52,4 км. Гідротехнічні споруди значно змінили водний режим ріки.Льодостав починається у верхів’ях Дніпра на початку грудня, а у низов’ї – у кінці грудня. Сходить лід у верхів’ї на початку квітня, а в низов’ї – на початку березня.Дніпро є важливим джерелом водних ресурсів України, а також транспортною магістраллю. По Дніпру транспортують вугілля, залізну руду, будівельні матеріали, металолом, зерно, овочі, бахчові культури тощо.З Дніпра починаються канали, воду яких використовують для водозабезпечення і зрошення: Дніпро – Кривий Ріг, Дніпро – Донбас, Північно-Кримський. На Дніпрі споруджені гідростанції Київська, Канівська, Кременчуцька, Дніпродзержинська, Дніпрогес і Каховська.Водами Дніпра зрошується понад 500 тис. га земель. У 1976 році прийнята постанова Ради Міністрів СРСР "Про заходи по попередженню забруднення басейнів Чорного і Азовського морів", які передбачають до 1985 року повне припинення скиду забруднених вод у Дніпро.На берегах Дніпра знаходяться багаточисельні бази відпочинку, пам’ятники природи, розвинений туризм. Південний Буг – одна з найбільших річок України, протікає Хмельницькою, Кіровоградською і Миколаївською областями. Довжина ріки становить 806 км, площа басейну – 63700 км.Південний Буг бере початок на Подільській височині, впадає в Бузький лиман Чорного моря. У верхів’ї – це рівнинна ріка, а нижче, де Південний Буг пересікає кристалічні пороги, долина звужується, в руслі є пороги. У низов’ї виходить на Причорноморську низину.Основні притоки: праві – Вовк, Згар, Ров, Дохма, Кодима; ліві – Бужок, Снивода, Соб, Синюха, Мертвовод, Інгул. Біля 300 річок складають басейн Південного Бугу.Живлення ріки переважно за рахунок снігів та дощів. Середньорічна витрата води в гирлі становить від 40 до 108 м/с; річний стік води становить від 1,2 до 3,39 км. Замерзає в грудні, тане лід у березні.На водний режим Південного Бугу в нижній частині впливають приливно-відливні явища. Вода ріки використовується для водозабезпечення, для зрошення (біля 130 тис. га).На Південному Бузі споруджено багато озер, водосховищ, 13 невеликих ГЕС, Південно-Українська АЕС.Судноплавство здійснюється від Миколаєва до Вознесенська. Розвинуто рибництво; у низов’ї воно має промисловий характер.На Південному Бузі знаходяться такі міста: Хмельницький, Хмельник, Вінниця, Первомайськ, Вознесенськ, Миколаїв.Південний Буг є рівнинною річкою з покрученим руслом.За засоленістю річка відноситься до хлоридно-сульфатного типу, рН дорівнює 7,3

 0,1. Вміст хлоридів у воді становить 45,2  2,0 мг/л, а сульфатів – 121,4  8,5 мг/л, заліза – 0,04  0,01 мг/л. У лимані вода зміщується у лужну сторону.

У Південному Бузі зустрічається біля 73 види риб, з них в 1990 році занесені до Червоної книги України вирезуб, шемая, вусач дніпровський, судак морський. Зустрічаються: судак бузький, корюшка триголкова, сом, щука, верхівка. Дуже рідко, але з Чорного моря заходять білуга, осетер, севрюга, оселедець, вугрі. Зустрічаються молюски: ставовик звичайний, роговидна котушка, беззубка, перловка та інші.

На іхтіофауну Південного Бугу негативно впливає зменшення стоку малих річок і повне зарегулювання ряду з них, а також забруднення середовища в цілому.За останні роки, наприклад, у гирлі Інгулу відмічається в поверхневому шарі води зниження вмісту кисню на 30-40%. Різко збільшився вміст нафтопродуктів як у воді, так і в донних відкладах.Найбільш токсичні для гідробіонтів викиди промисловими підприємствами сполук ртуті, берилію, кадмію, селену, миш’яку, свинцю, цинку тощо.Канцерогенну дію чинять миш’як, селен, цинк, ртуть, тантал, кобальт тощо.

Тератогенний вплив – вплив на ембріогенез, в результаті можуть утворюватися потвори.Тератогенний вплив здійснюють кадмій, свинець, літій, галій.За умов високих концентрацій неорганічних речовин у воді відмічається їх кумуляція в тканинах гідробіонтів. У тілі риб накопичуються свинець і ртуть. Кадмій, мідь, цинк відкладаються в тканинах молюсків у кількостях, що в десятки разів перевищують вміст цих речовин у воді.Заходи щодо покращення гідрологічного режиму Південного Бугу включають врятування малих річок, різке збільшення кількості та якості очисних споруд ріки, грамотну агрохімічну й агромеліоративну обробку сільськогосподарських угідь на схилах долин ріки, створення заповідних зон на певних ділянках середньої і нижньої течій ріки Південний Буг, проведення відповідного природоохоронного комплексу з охопленням приток.

Тератогенез – виникнення виродливостей у тварин і людини. Виродливості (злиття парних органів, недорозвиненість, неправильна форма окремих органів тощо) можуть виникати як порушення на різних стадіях зародкового розвитку організму. Деякі виродливості можуть передаватися спадковістю.Дністер – ріка у північно-західній частині України і на сході Молдови. Довжина дорівнює 1362 км, площа басейну 72100 км.Починається на північно-східних схилах Карпат на висоті біля 1000 м над рівнем моря. Впадає в Дністровський лиман Чорного моря.У верхів’ї Дністер має характер гірської річки, протікає в глибокому каньйоні (90-100 м), ширина русла не перевищує 40 м.В передгірській частині долина річки розширюється до 5-9 км. В середній частині долина знову звужується і поглиблюється іноді аж до 10-12 м.В нижній частині Дністер протікає по Причорноморській низині, утворюючи долину до 16-22 км. Дельта ріки широка, порізана багаточисельними протоками, старицями, озерами, заросла кущами й очеретом.Головні притоки Дністра: праві – Стріл, Ломниця, Бистриця, Бик; ліві – Золота Липа, Стрипа, Серет, Збруч, Смотрич, Мурафа. Живлення змішане, характеризується дощовими паводками, сніговою водою. Витрати води в гирлі 300 м3/с, річний стік – 8,7 км. Льодом ріка покривається на 2 місяці, а в окремі зими льоду не буває.Вода річки широко використовується для водопостачання, зрошення. В басейні ріки споріднено багато водосховищ, діє Дубоссарська ГЕС, у Могилів-Подільському споруджена ГАЕС. По берегах Дністра споруджено багато дамб, запруд.Судноплавство здійснюється від міста Сороки до Дубоссар. Дубоссарська гребля не має судноплавних шлюзів.Рибні ресурси річки незначні. Тут водяться окунь, лящ, щука, карп.Долина Дністра широко використовується для туризму і рекреації.Найбільші міста на Дністрі, які здійснюють значний екологічний тиск: Галич, Залещики, Хотин, Могилів-Подільський та молдовські – Сороки, Рибниця, Дубоссари, Бендери, Тирасполь.Багатий рослинний і тваринний світ ріки. Тут багато птахів, земноводних, рептилій, членистоногих, ссавців

Розділ 3. Заповідування і заповідні

території

3.1. Заповідування.

3.2. Критерії відбору заповідних територій.

3.3. Класифікація заповідних територій.

3.4. Типи користування заповідними територіями.

3.5. Охорона та контроль за дотриманням режиму на заповідних територіях.

3.6. Загальна характеристика різних типів заповідних територій.

Перелік природних заповідників

	Назва				Рік створення			Площа, га			Область
	Природний заповідник «Горгани»				1996			5 344,2			Івано-Франківська область
	Дніпровсько-Орільский природний заповідник				1990			3 766,2			Дніпропетровська область
	Древлянський природний заповідник				2009			30 872,8			Житомирська область
	Природний заповідник «Єланецький степ»				1996			1 675,7			Миколаївська область
	Казантипський природний заповідник				1998			450,1			Автономна Республіка Крим
	Канівський природний заповідник				1923			2 027			Черкаська область
	Карадазький природний заповідник				1979			2 872			Автономна Республіка Крим
	Кримський природний заповідник Філії: «Лебедині острови»				1923			44 175			Автономна Республіка Крим
	Луганський природний заповідник Філії: Станично-Луганський заповідник, «Провальський степ», «Стрільцівський степ»				1968			2 122			Луганська область
	Природний заповідник «Медобори»				1990			10 521			Тернопільська область
	Природний заповідник «Мис Мартьян»				1973			240			Автономна Республіка Крим
	Природний заповідник «Михайлівська цілина»				2009			882,9			Сумська область
	Опукський природний заповідник				1998			1 592,3			Автономна Республіка Крим
	Поліський природний заповідник				1968			20 104			Житомирська область
	Природний заповідник «Розточчя»				1984			2 084,5			Львівська область
	Рівненський природний заповідник				1999			42 288,7			Рівненська область
	Черемський природний заповідник				2001			2 975,7			Волинська область
	Український степовий природний заповідник Філії: «Хомутівський степ», «Кам'яні могили», «Крейдова флора»				1961			3 335,6			Донецька, Запорізька, Сумська області
	Ялтинський гірсько-лісовий природний заповідник				1973			14 523			Автономна Республіка Крим

№ п/п	Назва	Область	Рік створення	Площа, га	Кількість видів, занесених доЧервоної книги: Флори/Фауни	Вигляд
1	Національний природний парк «Азово-Сиваський»[5]	Херсонська область	1993	52154	7/18
2	Національний природний парк «Білоозерський»[6]	Київська, Черкаська області	2009	7014,4
3	Національний природний парк «Білобережжя Святослава»[7]	Миколаївська область	2009	35223
4	Національний природний парк «Бузький Гард»[8]	Миколаївська область	2009	6138
5	Національний природний парк «Верховинський»[9]	Івано-Франківська область	2010	12023
6	Національний природний парк «Вижницький»[10]	Чернівецька область	1995	7928	34/19
7	Національний природний парк «Великий Луг»[11]	Запорізька область	2006	16756
8	Національний природний парк «Галицький»[12]	Івано-Франківська область	2004	14685	12/15
9	Національний природний парк «Гетьманський»[13]	Сумська область	2009	23360
10	Національний природний парк «Голосіївський»[14]	Київ	2007	4525	22/7
11	Національний природний парк «Гомільшанські ліси»[15]	Харківська область	2004	14315	17/70
12	Національний природний парк «Гуцульщина»[16]	Івано-Франківська область	2002	32271	65/20
13	Національний природний парк «Дворічанський»[17]	Харківська область	2009	3131,2
14	Національний природний парк «Дермансько-Острозький»[18]	Рівненська область	2009	1647,6
15	Національний природний парк «Деснянсько-Старогутський»[19]	Сумська область	1999	16215	18/24
16	Національний природний парк «Джарилгацький»[20]	Херсонська область	2009	10000
17	Національний природний парк «Залісся»[21]	Чернігівська, Київська області	2009	14836
18	Національний природний парк «Зачарований край»[22]	Закарпатська область	2009	6101
19	Національний природний парк «Ічнянський»[23]	Чернігівська область	2004	9666
20	Національний природний парк «Карпатський»[24]	Івано-Франківська область	1980	50303	78/18
21	Національний природний парк «Кременецькі гори»[25]	Тернопільська область	2009	6951,2
22	Національний природний парк «Мезинський»[26]	Чернігівська область	2006	31035
23	Національний природний парк «Нижньодністровський»[27]	Одеська область	2008	21311
24	Національний природний парк «Нижньосульський»[28]	Черкаська, Полтавська області	2010	16879
25	Національний природний парк «Північне Поділля»[29]	Львівська область	2010	15588
26	Національний природний парк «Подільські Товтри»[30]	Хмельницька область	1996	261316	60/79
27	Національний природний парк «Прип'ять-Стохід»[31]	Волинська область	2007	39315,5
28	Національний природний парк «Пирятинський»[32]	Полтавська область	2009	12028,4
29	Національний природний парк «Приазовський»[33]	Запорізька область	2010	78127
30	Національний природний парк «Святі Гори»[34]	Донецька область	1997	40609	48/50
31	Національний природний парк «Синевир»[35]	Закарпатська область	1989	40400	40/22
32	Національний природний парк «Сколівські Бескиди»[36]	Львівська область	1999	35684	50/12
33	Національний природний парк «Слобожанський»[37]	Харківська область	2009	5244
34	Національний природний парк «Тузловські лимани»[38]	Одеська область	2010	27865
35	Національний природний парк «Ужанський»[39]	Закарпатська область	1999	39159	43/30
36	Національний природний парк «Хотинський»[40]	Чернівецька область	2010	9400
37	Національний природний парк «Чарівна гавань»[41]	Автономна республіка Крим	2009	6270
38	Національний природний парк «Черемоський»[42]	Чернівецька область	2009	7117,5
39	Національний природний парк «Шацький»[43]	Волинська область	1983	32515	32/33
40	Національний природний парк «Яворівський»[44]	Львівська область	1998	7079	40/27
41	Національний природний парк «Дністровський каньйон»[45][46]	Тернопільська область	2010	10829,18