Управління персоналом: вступ
Ефективність діяльності будь-якої організації в значній мірі залежить від трудового потенціалу її працівників і рівня його використання. Трудові ресурси разом з іншими економічними ресурсами (землею, капіталом, інформацією) визначають можливості підприємства щодо випуску продукції, зайняття певної частки ринку, отримання прибутку для подальшого розвитку.
Ринкова економіка вимагає від підприємства принципово нових відносин з державними організаціями, з виробничими та іншими партнерами, з персоналом В зв'язку м цим змінюються відносини між керівниками різних рангів в межах однієї організації, між керівниками та підлеглими, між всіма працівниками організації.
Для успішної роботи організації в сучасних умовах необхідно грамотно планувати, перерозподіляти і раціонально використовувати персонал, управляти трудовою поведінкою працівників, координувати їх діяльність, тобто необхідне управління персоналом.
Управління персоналом, як наука, вивчає загальні закономірності та особливості формування, функціонування і розвитку персоналу організації.
Метою вивчення дисципліни "Управління персоналом" є формування у майбутніх менеджерів вміння розробки та здійснення кадрової політики, забезпечення цілеспрямованого використання персоналу організації.
Знання основних положень цієї дисципліни дозволяє, з одного боку, керівникам організацій уникнути багатьох помилок при прийнятті рішень з кадрових питань, а, з іншого боку, дає змогу підлеглим усвідомити доцільність цих рішень, що сприяє підвищенню ефективності роботи організації.
І МЕІІЕДЖМКНТ ПЕРСОНАЛУ ЯК СОЦІАЛЬНА СИСТЕМА
Поняття про менеджмент персоналу
Менеджмент персоналу як наука з'явився відносно нещодавно в зв'язку л підсиленням ролі людського фактора у підвищенні ефективності діяльності організацій.
Менеджмент персоналу - цілісна система управління кадровим напрямком діяльності підприємства або установи, зорієнтована на рішення таких завдань:
- розробка концепції, стратегії кадрової політики і методів управління персоналом;
- оперативне і повне задоволення потреб організації із трудових ресурсах необхідних спеціалізації та рівня кваліфікації;
- системне, планомірне, організоване формування комплексу організаційних, економічних і соціально-психологічних умов для ефективного використання потенціалу працівників і подальшого його розвитку;
- забезпечення необхідного рівня взаємозв'язку і взаємопідтримки між менеджментом персоналу та іншими напрямками менеджменту.
Трудові ресурси, робоча сила
Кожне підприємство (установа) має певні ресурси:
- природні; матеріальні; фінансові; Інформаційні; трудові.
Рівень забезпеченості цими ресурсами і ступінь ефективності їх використання залежить від якості та кількості трудових ресурсів організації.
Свої трудові ресурси будь-яка організація формує, в основному; за рахунок трудових ресурсів регіону, в якому вона розташована.
Трудові ресурси - частина населення країни або регіону, яка мас необхідні фізичні та розумові здібності, знання і практичний досвід для роботи в економіці країни (рисунок 1.1).
*) за винятком непрацюючих інвалідів І і II груп і непрацюючих осіб працездатного віку, які отримують пенсії па пільгових умовах.
Рисунок 1.1- Склад трудових ресурсів
Основним компонентом трудових ресурсів є труд, як доцільна діяльність людей, спрямована на створення матеріальних І культурних цінностей.
З точки зору економіки праці дається таке визначення труда: труд -це процес перетворення ресурсів природи в матеріальні, інтелектуальні та духовні блага, який здійснюється і керується людиною або з примусу (адміністративного, економічного), або з власної охоти, або з обох цих причин.
Робоча сила - здатність людини до праці, тобто сукупність її фізичних та інтелектуальних даних, які можуть бути вжиті у виробництві матеріальних, інтелектуальних і духовних благ. Вона розвивається в трудовій діяльності, а також в результаті накопичення навичок до праці, в процесі отримання загальної та спеціальної освіти, підвищення кваліфікації.