78. Поняття та джерела космічного права та форми співробітництва держав у космосі.

Міжнародне космічне право - галузь міжнародного права, принципи і норми якої визначають правовий режим космічного простору, включаючи небесні тіла, і регулюють діяльність держав з використання космосу.

Джереламіжнародного космічного права. Під джерелами міжнародного космічного права слід розуміти міжнародні договори і звичаї, у формі яких при дотриманні загальновизнаних процедур прийняття об'єктивуються юридичні норми галузі.

З урахуванням сказаного раніше джерелами галузі у вузькому слова, без урахування основних принципів міжнародного права, є багатосторонні (у тому числі універсальні і регіональні) і двосторонні договори та звичаї. Особливе місце серед них займають кодіфіцірующіе універсальні договори (наприклад, Договір по космосу 1967 р.) і договори, що представляють собою установчі документи міждержавних космічних організацій (наприклад, Угода оМеждународнойорганізацііспутніковойсвязі (Інтелсат) 1968 р.).

Особливе місце серед джерел галузі займає Договір по космосу 1967:

1) створив систему спеціальних принципів галузі, таких як заборона національного присвоєння космічного простору, свобода дослідження і використання космосу для всіх держав, міжнародний захист космосу від антропогенного забруднення;

2) визначив коло суб'єктів галузі, які допускаються до космічної діяльності;

3) що позначив основні інститути галузі;

4) визначив принципи відповідальності.

Основний пакет документів галузі відповідає вимогам генерального акту: так, відповідно до ст. V було розроблено Угода про рятування 1968 р., ст. VI-VII - Конвенція про відповідальність 1972 р., ст. VIII - Конвенція про реєстрацію 1975 р., ст. IX-X - Угода про Місяць 1979 Перераховані нормативні акти мають ще одна важлива якість - всі вони не мають обмежень членства і дії в часі іпросторі (останнє досягається застосуванням терміна «космос» у широкому сенсі слова). Умовно до джерел галузі відносяться окремі положення договорів, пов'язаних з космічною діяльністю або простором, наприклад: Договору про всеосяжну заборону ядерних випробувань 1996 р., Конвенції про заборону використання природного середовища у військових або будь-яких ворожих цілях 1977 р., Конвенції про оперативне сповіщення про ядерну аварії 1986 р., статутні договори міжнародних космічних організацій.

80. Правовий режим космічних об'єктів та космічний екіпажів.

Космічні об'єкти

У міжнародному праві відсутнє єдине визначення кос­мічного об'єкта, хоча й визначено його правовий статус. У Договорі про космос 1967 р. такими об'єктами вважають не тільки запущені в космічний простір, але і доставлені або споруджені на небесному тілі. У Конвенції про міжнародну відповідальність за збитки, завдані космічними об'єктами, 1972 р. говориться не про сам об'єкт, а про його складові частини, засоби доставки об'єкта та його складових частин. Регламент радіозв'язку Міжнарод­ного союзу електрозв'язку 1979 р. вживає термін «косміч­ний човен», тобто створений людиною апарат для польотів далі основної частини земної атмосфери.

З урахуванням існуючих міжнародних договорів космі­чний об'єкт можна визначити як штучно створений об'єкт, що виходить самостійно або який виводять на орбіту навко­ло Землі або далі в космічний простір, призначений для діяльності в космічному просторі та на небесних тілах. До космічних об'єктів відносять штучні супутники, космічні апарати та їх носії, що пілотуються.

Міжнародне публічне право регулює діяльність косміч­них об'єктів з моменту їх запуску або з моменту їх створен­ня в космосі або на небесному тілі. При реалізації міжна­родного проекту за участю декількох держав або за участю міжнародної організації міжнародним договором можуть бути врегульовані й інші процеси, наприклад пов'язані зі створенням об'єкта або підготовкою його до запуску. В інших випадках усі питання, пов'язані з космічним об'єк­том, знаходяться в компетенції держави. Держави самі вста­новлюють правовий режим своїх космічних об'єктів у пері­од їх знаходження в космосі, включно з можливістю їх відвідання будь-ким. Що ж стосується станцій, установок, обладнання та космічних човнів, що знаходяться на Місяці й інших небесних тілах, то вони відкриті для представників інших держав на основі взаємності. Усі космічні об'єкти підлягають обов'язковій міжнародній реєстрації в Секрета­ріаті ООН3.

Космонавти

Космонавтом є людина, член екіпажа космічного об'єкта під час польоту або працівник, який входить до складу пер­соналу космічної станції на небесному тілі. Міжнародно-правовий статус космонавтів установлений низкою міжна­родних договорів. Усі вони єдині в тому, що космонавти за­лишаються під юрисдикцією держави реєстрації космічного об'єкта. І хоча в Договорі про космос 1967 р. всі космонав­ти, незалежно від громадянства, названі «посланцями всьо­го людства», ми маємо тут справу скоріше не з правовою нормою, а з політичною метафорою. Політ у космос не тяг­не для космонавтів зміни громадянства або підданства. Ска­зане не заважає державам встановити особливості застосу­вання національної юрисдикції щодо членів міжнародних екіпажів.

У разі аварії або стихійного лиха, що спіткало косміч­ний об'єкт, змушеної або непередбаченої посадки на тери­торії будь-якої держави, у відкритому морі або в будь-яко­му іншому місці органи влади, що знайшли його, зобов'я­зані негайно вжити всі можливі заходи для рятування екіпажа та надання йому всієї необхідної допомоги. Екі­пажу має бути забезпечена безпека, і його слід негайно по­вернути представникам влади країни, що здійснила запуск.