44. Генеральна Асамблея оон.

Генеральна Асамблея ООН – головний дорадчий, директивний та представницький орган ООН. Генеральна Асамблея ООН складається з усіх членів Організації. Кожна держава представлена на її сесіях делегацію та має один голос.

Генеральна Асамблея має такі функції та повноваження:

- розгляд принципів співробітництва для підтримування міжнародного права і безпеки;

- обговорення питань стосовно міжнародного миру і безпеки і розробка рекомендацій, крім тих випадків, коли спірне питання стосується компетенції Ради Безпеки;

- обговорення і подання рекомендацій з будь-яких питань стосовно повноважень і функцій будь-якого органу ООН;

- здійснення досліджень і розробка рекомендацій з метою сприяння міжнародному співробітництву в політиці, у розвитку і кодифікації міжнародного права, дотриманні прав людини і основних свобод, в економічній та соціальній сферах тощо;

- розробка рекомендацій щодо мирного врегулювання будь-яких ситуацій, якщо вони можуть зашкодити дружнім відносинам між державами;

- розгляд доповідей Ради Безпеки та інших органів ООН;

- розгляд і затвердження бюджету, а також визначення розмірів внесків членів ООН; - вибори непостійних членів Ради Безпеки, членів Економічної і Соціальної Ради, членів Ради з Опіки; спільні з Радою Безпеки вибори суддів Міжнародного Суду і (за рекомендацією Ради Безпеки) призначення Генерального секретаря.

Оскільки кількість питань, які пропонуються для розгляду на Асамблеї, дуже значна (100-150 пунктів порядку денного), вона розподіляє більшість питань між сімома головними комітетами:

- 1 (роззброєння і міжнародна безпека), спеціальним політичним комітетом;

- 2 (економічні й фінансові питання);- 3 (соціальні, гуманітарні питання й питання культури);- 4 (питання деколонізації);- 5 (адміністративні та бюджетні питання);

- 6 (правові питання).

Кожний з комітетів займається питаннями, що належать до його компетенції і несе відповідальність перед ГА. Вони готують рекомендації та резолюції для пленарних засідань Асамблеї. Кож­ний комітет обирає свого голову.

42. Членство у міжнародних організаціях.

Характерна риса міжнародних організацій полягає в тому, що їх членами є лише суверенні держави, саме держави, а не їх органи, незважаючи на те що такі організації зазвичай іменують міжурядовими. Не можуть бути членами міжнародної організації частини держави. Всі члени організацій рівноправно беруть участь у роботі організації і несуть відповідальність за його діяльність, роблять внески до її бюджету. Всі члени міжнародної організації рівні і повноправні, а з іншого - держави, що беруть участь у заснуванні міжнародної організації, варто називати "члени-фундатори", а держави, що приєдналися до неї згодом, варто іменувати "члени організації". Існує також кілька типів (видів) держав, які не є членами міжнародних організацій, але беруть участь у їхній роботі. Серед них варто назвати такі: асоційовані члени, спостерігачі і неурядові організації, яким надається так званий консультативний статус. Статус асоційованого члена дозволяє державі брати участь у роботі міжнародної організації, але не дає права голосування й обрання у виконавчі органи. Статус спостерігача надає право державі, не члену організації, а також державі, що є членом організації, але з якоїсь причини не ввійшла до складу керівного органу, брати участь у його роботі, але без права голосу й обрання. Консультативний статус може бути наданий неурядовій організації. Він дає право брати участь у роботі міжнародної організації з правом дорадчого голосу. Процедура прийому до міжнародної організації регламентується правилами прийому, які кожна організація встановлює за своїм розсудом і, звичайно, на основі голосування більшості. У питанні про припинення членства в організації розрізняються два види припинення - вихід за власним бажанням члена організації і його виключення. Для виходу за власним бажанням необхідні письмові заяви з мотивацією виходу і документ про відсутність фінансової заборгованості. Виключення з організації можливе у випадках систематичних порушень її статутних положень. Від припинення членства в організації варто відрізняти призупинення членства, що може мати місце як з ініціативи організації, так і з ініціативи держави-члена.