31. Поняття і види міжнародних договорів.

Міжнародний договір - це угода між двома й більше державами або іншими суб'єктами міжнародного права, що встановлює, змінює або припиняє їхні взаємні права й обов'язки.

Міжнародний договір - основне й головне джерело міжнародного права ( це відбито в Уставі ООН і в Статуті Міжнародного Суду ООН). 

Ратифіковані міжнародні договори України - складова частина національного законодавства України (ст. 9 Конституції України).

Міжнародний договір - родове поняття ,що охоплює всі міжнародні угоди, які можуть мати різні найменування: договір, угода, конвенція, пакт, декларація, протокол і т.п., але мають однакову юридичну чинність.

Основні види міжнародних договорів:

1.За формою: -письмові (як правило);-усні (т.зв. джентльменські угоди);

2.По кількості учасників:

- односторонні-двосторонні;-багатобічні (регіональні й універсальні);

3.По характері можливості брати участь у договорі:

-відкриті ( потенційно можуть брати участь всі держави);

-закриті (за певними критеріями обмежується можливість участі );

4.По юридичній чинності:-правомірні;-неправомірні (недійсні).

5.За сферою і силою дії:

1) універсальні договори—у них беруть участь практично всі держави-члени світового співтовариства; 2) регіональні договори — у них беруть участь держави певного географічного регіону, на який поширюється дія цього договору ;

3) субрегіональні договори — у них беруть участь держави всередині певного географічного регіону .

6.У залежності від суб'єкта, що укладає договір:

—міждержавні договори(укладаються від імені держави); —міжурядові договори(укладаються від імені уряду); — міжвідомчі договори (від імені органів виконавчої влади держави — його міністерств і відомств).

7.У залежності від об'єкта міжнародно-правового регулювання:

—договори політичні;

—угоди з правових питань;

—угоди з прикордонних питань;

—угоди з економічних питань;

—угоди з питань транспорту і зв'язку;

—угоди з питань охорони здоров'я;

— угоди з питань війни.

34. Дійсність і дія міжнародного договору.

Дійсним вважається міжнародний договір, якщо він у цілому або в будь-якій частині не суперечить основним принципам або імперативним нормам міжнародного права.

Одним з найважливіших умов дійсності договору є дотримання встановлених правил при його заключенні. Укладати договір повинні належні суб'єкти, а переговори вести належним чином уповноважені представники, які повинні: не застосовувати силу і дотримуватися повної добровільність; не допускати обману в ході переговорів і не вчиняти дій, що викликають помилки в тексті договору; дотримуватися конституційну процедуру укладання договорів; не допускати підкупу представника держави або міжнародної організації. Дійсність договору або згоди держави на обов'язковість для неї договору може оскаржуватися тільки на основі загальновизнаних норм міжнародного права.

Конвенція 1969 р. запровадила, що положення нового укладеного договору не мають зворотної сили. Але це не перешкоджає учасникам за взаємною згодою розповсюджувати дію договору на ті дії чи факти, які мали місце до набрання договором чинності.

Якщо з того самого питання послідовно укладено декілька договорів (два чи більше), то для визначення договору, котрим слід керуватися, виходять з таких положень:

а) якщо в договорі указано, що він обумовлений попереднім або наступним договором, то слід керуватися (віддавати перевагу) попередньому або наступним договорам;

б) якщо всі учасники попереднього договору є учасниками наступного і дія попереднього не припинена або не зупинена, то застосовуються положення попереднього, але лише тією мірою, якою він не суперечить новому договору.

Територіальна дія договору — це сфера його територіального застосування. Звичайно виходять з того, що договір розповсюджує свою дію на всю територію держави-учасниці. Разом з тим міжнародному праву відомі договори, які стосуються території, що не є державною територією учасників.

За часом дії розрізняють договори термінові, невизначено термінові, безтермінові й особливі.

Терміновими є договори, в яких визначений термін їхньої дії: десять років, п'ять, три тощо.

Невизначено-терміновими йменуються договори, які хоча й мають встановлений у самому договорі термін дії, але передбачають його автоматичне продовження у разі, якщо жодний з учасників договору не заявить про бажання його припинити.

Безтерміновими називаються договори, в яких або не вказаний термін їхньої дії, як, наприклад, у договорах про мир (мирних договорах), або їхній безтерміновий характер прямо обумовлений договором.

До закінчення терміну дії договір може бути продовжений (пролонгація).