1. Поняття і предмет міжнародного права.

Міжнародне право є результатом суспільної практики. З'явившись як засіб усвідомлення людьми (групами, класами) свого матеріального інтересу, особливо в зв'язку з міжнародними відносинами, що постійно змінюються, воно справляло і справляє величезний вплив на розвиток держав і народів. З огляду на особливу значимість міжнародного права як соціального феномена, пошуком його визначення займається доктрина міжнародного права. Міжнародне право — це система юридичних принципів і норм договірного і звичаєвого характеру, що виникають у результаті угод між державами й іншими суб'єктами міжнародного спілкування і регулюючих відносини між ними з метою мирного співіснування.

Міжнародне право регулює відносини, що виходять за рамки внутрішньодержавної компетенції. При цьому предметом міжнародно-правового регулювання виступають відносини виключно між суб’єктами міжнародного права. Відтак, міжнародне право є складний комплекс юридичних норм, що створюються державами, міжнародними організаціями та іншими суб’єктами міжнародних відносин шляхом угод та являють собою самостійну правову систему, предметом регулювання якої є міждержавні та інші міжнародні відносини, а також певні внутрішньодержавні відносини, пов’язані з участю їх суб’єктів у відносинах між собою.

Отже, саме предметом міжнародного приватного права є відносини, пов’язані з питаннями цивільних право- та дієздатності іноземних фізичних осіб та організацій; відносини за зовнішньоекономічними угодами; відносини, пов’язані з правами авторів на твори, видані за кордоном, відносини щодо трудоправового та соціального статусу осіб, які знаходяться на території іноземної держави, працювали на такій території тощо.

2. Поняття норм міжнародного права, форми та методи їх створення.

Норма міжнародного права — це юридично обов’язкове правило поведінки держав та інших суб’єктів міжнародного права в міжнародних відносинах.

Міжнародно-правові норми (МПН) є універсальною формою існування міжнародного права. Без правової норми немає права.

МПН мають особливий об’єкт і метод регулювання. Об’єктом регулювання МПН є особливий різновид суспільних відносин – відносини між суб’єктами міжнародного права, перш за все суверенними державами і їх об’єднаннями. Ці відносини, у свою чергу, визначають специфіку методу міжнародного-правового врегулювання.

Норми міжнародного права створюються на засадах добровільних угод між його суб’єктами. Внаслідок компромісів, поступок і узгоджень держави приходять до взаємно погодженого рішення про певні правила взаємовідносин. Закріплені у загальновизнаних юридичних формах, джерелах міжнародного права.

МПН мають такі особливості:

1) об’єкт регулювання;

2) метод регулювання;

3) «погоджувальний», «координаційний» характер МПН;

4) обов’язковість лише для сторін, які її добровільно визнали;

5) форма існування – міжнародний договір, звичай, окремі акти міжнародних організацій;

6) забезпечення реалізації – самими державами або їх об’єднаннями – міжнародними організаціями;

7) структурна особливість – відсутність санкції як структурного елемента норми.

Структура норм міжнародного права має свої відмінності. Специфіка норм міжнародного права полягає в тому, що вони складаються звичайно з двох елементів — гіпотези і диспозиції.

У деяких випадках міжнародні норми можуть складатися лише з однієї диспозиції.

Відсутність санкції в більшості міжнародно-правових норм пояснюється тим, що міри відповідальності і санкції в міжнародному праві відділені від самих правил поведінки, тому що держави й інші суб'єкти міжнародного права самостійно вибирають примусові заходи з арсеналу таких заходів, що допускаються міжнародним правом стосовно правопорушників. Як елемент міжнародної норми санкція зустрічається в нормах, застосовуваних до правовідносин приватного характеру (у міжнародному приватному праві).