РОЗДІЛ 13.

Математичне та інформаційне забезпечення асоі

13.1. Математичне забезпечення

13.2. Фукціональні задачі та програмне забезпечення АСОІ

13.3. Інформаційна база

13.4. БД, СУБД, АБД

13.5. Теорія нормалізації відношень

13.6. Розподілені бази даних

13.1. Математичне забезпечення.

Математичне забезпеченнявключає сукупність математичних методів, моделей і алгоритмів для розв’язку задач управління і обробки інформації із застосуванням обчислювальної техніки. Математичне забезпечення містить засоби математичного забезпечення, методи вибору розв’язування, технічну документацію, персонал (спеціалістів цієї галузі). До засобів математичного забезпечення відносяться: моделі процесів управління, алгоритми розв’язку задач управління, методи оптимізації за багатьма критеріями, методи математичного програмування, математичної статистики, теорії масового обслуговування та інші. До методів вибору рішення математичного забезпечення інформаційної системи відносяться методи вибору типів алгоритмів, оцінки їх точності, швидкодії і складності. Технічна документація включає описи задач і алгоритмів, постановки задач, описи пакетів прикладних програм, тести і контрольні приклади. Спеціалісти математичного забезпечення займаються постановкою задач та використання математичних аналітичних і числових методів.

Математичне забезпечення формується як перетворення сукупності задач у сукупність математичних методів їх рішення. Трансформація алгоритмів функціональних задач у математичні методи може провадитися або розроблювачем, або на основі спеціальних CASE-технологій.

Застосовувані математичні методи і моделі можна групувати по цільовим (С), функціональним (F) або структурним (S) компонентам системи. Математичне забезпечення у цьому зв'язку розглядається як таке, що забезпечує ціле-орієнтовані, функціонально-орієнтовані або структурно-орієнтовані комплекси задач. Стосовно функціонального базису засоби математичного забезпечення можуть перетерпіти подальшу конкретизацію шляхом їхнього розподілу по функціях обліку, аналізу, прогнозування, планування і управління розподіленої структури S системи.

З позицій структури всі методи і моделі математичного забезпечення у свою чергу можна представити у вигляді трьох груп:

методо-орієнтованих,

проблемно-орієнтованих,

об'єктно-орієнтованих.

Перша група об'єднує типові методи і моделі. Друга містить математичні методи з визначеної проблематики. Третя - інтегрує за допомогою спеціальних методик засоби перших двох груп.

13.2. Фукціональні задачі та програмне забезпечення асоі

Практично всі різновиди інформаційних систем незалежно від сфери застосування їх включають один і той самий набір компонентів (рис. 1.3):

функціональні компоненти;

компоненти системи опрацювання даних;

організаційні компоненти.

При цьому під функцією управління слід розуміти спеціаль­ний постійний обов'язок однієї або декількох осіб, виконання якого забезпечує досягнення певного ділового результату.

Під функціональними компонентами мають на увазі систему функцій управління - повний набір (комплекс) взаємопов'я­заних у часі й просторі робіт з управління, необхідних для досягнення поставлених перед підприємством цілей. Тобто, будь-яка складна управлінська функція розчленовується на ряд більш дрібних задач і зрештою доводиться до безпосереднього виконавця.

Природно, наведені положення підкреслюють не тільки індивідуальний, а й груповий характер функції управління, а практичний результат утворюється не епізодично, а постійно.

Увесь процес управління підприємством зводиться або до лінійного управління підприємством чи його структурним підрозділом, або до функціонального управління. Тому декомпозиція інформаційної системи за функціональною ознакою (рис. 1.3) містить у собі виділення її окремих частин, які мають назву функціональних підсистем (функціональні модулі, бізнес-додатки), що реалізують систему функцій управління. Функціональною ознакою зумовлюється призначення підсистеми, тобто те, для якої сфери діяльності вона призначена і які основні цілі, завдання і функції вона виконує. Функціональні підсистеми істотно залежать від предметної області (сфери застосування) інформаційних систем. Залежно від складності конкретного підприємства кількість функціональних підсистем коливається від 10 до 50 найменувань. Специфічні особливості кожної функціональної підсистеми містяться в так званих «функціональних задачах» підсистеми. Зазвичай управлінський персонал або пов'язує це поняття з досягненням певних цілей, функції управління, або визначає його як роботу, що повинна бути виконана певним способом у певний період. Однак із появою нових інформаційних технологій поняття «задача» розглядається ширше - як закінчений комплекс опрацювання інформації, що забезпечує або видачу прямих керуючих впливів на хід виробничого процесу, або видачу необхідної інформації для прийняття рішень управлінським персоналом. Таким чином, задача повинна розглядатися як елемент системи управління, а не як елемент системи опрацювання даних.

Вибір складу функціональних задач функціональних підсистем управління здійснюється звичайно з урахуванням основних фаз управління: планування, організації, мотивації і контролю.

Відповідно до виділених функціональних підсистем та з урахуванням вимог управління і визначається склад задач функціональних підсистем. Наприклад, інформаційна система управ­ління персоналом підприємства може містити такі функціональні підсистеми:

планування чисельності персоналу підприємства;

розрахунок фонду заробітної плати персоналу;

планування та організація навчання персоналу;

управління кадровими переміщеннями;

статистичний облік і звітність;

довідки за запитом.

Вибір та обгрунтування складу функціональних задач є одним з найважливіших елементів створення інформаційних систем. Аналіз функціональних задач показує, що практична реаліація їх в умовах використання інформаційних систем є різноманітною. Одна й та сама задача може бути вирішена (реалізована) різними математичними методами, моделями й алгоритмами, тобто через програмне забезпеення.

Програмне забезпечення АСОЕІ можна поділити на дві великі групи: за процедурою обробки інформації та за орієнтацією даних процедур.

За першою ознакою можна виділити три типи класичних ППП. Перші переважно орієнтовані на процедури логічної і арифметичної обробки інформації. Це програми обробки наукової, технічної і технологічної інформації. Вони характеризуються введенням незначного обсягу даних при значній кількості логічних і арифметичних операцій. Для другого типу характерна значна кількість процедур введення, виведення інформації при незначному обсязі логічних і арифметичних операцій. Третій тип займає проміжне становище.

По орієнтації даних процедур можна виділити проблемно і процедурно-орієнтовані ППП.

Процедурно-орієнтовні ППП включають два типи пакетів: пакети, що забезпечують технологію обробки даних і пакети, що забезпечують логіко-математичну обробку даних.

Проблемно-орієнтовані ППП орієнтовані на вирішення певних проблем, до їх складу входять програми імітаційного моделювання, облікові програми.