1.3. Стан розвитку готельної індустрії в Україні.

У нашій країні готельно-ресторанний і туристичний бізнес із багатьох причин не досяг такого розвитку, як в Америці чи в інших розвинутих країнах Європи. Вивчення економічних і управлінських основ його ще не стало самостійною галуззю економічної науки, а менеджменту й маркетингу і послуг гостинності тільки останнім часом почали навчати на університетському рівні, тому приведення готельних підприємств України до міжнародного рівня вимагає сьогодні нового підходу.

Розвиток готельного господарства в Україні сьогодні стримується низкою чинників. Це й економічна криза, і недоліки у роботі фінансово-банківської системи, обмежена платоспроможність населення, недосконала податкова система. Законодавчо-правова база не відповідає вимогам сьогодення, немає інструкцій та інших нормативних документів, які були б логічно взаємопов'язані і не суперечили один одному.

Слід відзначити відсутність необхідної інфраструктури, відповідних сервісних умов, що, в свою чергу, позначається на рівні якості обслуговування туристів. Стан сфери послуг не відповідає потенційним можливостям держави, яка має все для розвитку туристської індустрії — природні умови, історико-культурні, трудові і матеріальні ресурси.

Починаючи з 2000 р., в Україні намітилася позитивна тенденція зростання кількості осіб, яких обслугували підприємства готельного господарства. Тільки упродовж 2005 р. в готелях та інших місцях для короткотермінового проживання було обслуговано 3938,2 тис. приїжджих, що на 30,5 тис, або 0,8 %, більше, ніж у 2004 p.; 199,5 тис, або на 5,3 % більше, ніж у 2003 p.; 361,3 тис, або на 10,1 % більше, ніж у 2002 p.; 440,9 тис, або на 12,6% більше, ніж у 2001 p.; 650,8 тис, або на 19,6 % більше, ніж у 2000 p.; 844,7 тис, або на 27,3 % більше, ніж у 1999 p.; 587,7 тис, або на 17,5 % більше, ніж у 1998 р.

Для удосконалення обслуговування клієнтів підприємства готельного

господарства продовжували в 2005 р. робити конкретні кроки щодо

збільшення кількості номерів класів люкс, напів-люкс (рис. 1.1).

Рисунок 1.1

Так, за 2005 р. їх кількість у цілому по Україні збільшилася порівняно з 2004 р. на 891 одиницю, або 12,2%, і становила 8,2 тис. номерів. Порівняно з 2004 р. кількість одномісних номерів збільшилася на 125, або 1,1%, і на 01.01.2006 р. в цілому по Україні їх нараховувалося вже 11,8 тис. Найбільше зростання кількості цих номерів відбулося на підприємствах м. Києва (на 114 одиниць, або 4,2% по відношенню до кількості одномісних номерів у 2004 p.), Луганської (на 72, або 18,2%) та Львівської (на 59, або 12,5%) областей (рис.1.2).

Рисунок 1.2

Упродовж 2005 р. також збільшилася кількість двомісних номерів порівняно з попереднім роком відповідно на 261, або 1,2%, і становила 22,6 тис. Збільшення двомісних номерів мало місце на підприємствах Львівської області, Автономної Республіки Крим та Луганської області (відповідно на 338, або 21,9%; 137, або 4,0%, та 105, або 17,7%). Кількість тримісних і з

більшою кількістю місць номерів порівняно з 2004 р. майже не змінилась (рис.1.3, 1.4)

Рисунок 1.3

Рисунок 1.4

У 2005 р., як і в попередньому році, найбільше приїжджих зупинялось у готелях м. Києва (974,1 тис. чол.), Одеської (289,8), Дніпропетровської областей (270,3), Автономної Республіки Крим (256,6), Львівської області (237,3). Орієнтиром у роботі з приведення готельного сектора країни до міжнародних стандартів є рекомендації, затверджені у листопаді 1989 р. секретаріатом Всесвітньої туристської організації (ВТО). Вони насамперед стосуються якості устаткування, систем водопостачання, енергозбереження, опалення, вентиляції, рівня санітарної безпеки, технічного оснащення номерів, додаткових приміщень, кухні, довколишньої території тощо.

Особливу увагу приділяють питанням обслуговування туристів-інвалідів. У готелі має бути достатня кількість інвалідних колясок, відповідна готелях. Туристам не рекомендується пити воду з кранів, тому в готелях має бути спеціальне обладнання для забезпечення якості питної води.

Безперечно, що персонал готелів має володіти високою професійною підготовкою, щоб створювати атмосферу гостинності, проявляти до гостей сердечність, терпіння, витримку і доброзичливість.

На виконання статті 15 Закону України «Про туризм» з 1 жовтня 1999 р. введено обов'язкову сертифікацію готельних послуг та послуг харчування, які надають суб'єкти туристської діяльності. Згідно з чинним законодавством обов'язковій сертифікації в Україні нині підлягають 266 підприємств, що надають готельні послуги, та 455 підприємств харчування. Станом на 01.10. 2040 р. сертифікат відповідності надано: на готельні послуги — 158 підприємствам, на послуги харчування — 274 підприємствам.

Результатом проведеної роботи стало помітне підвищення рівня обслу­говування на підприємствах готельної галузі.

Разом з тим існуюча інфраструктура туризму ще не відповідає вимогам міжнародних стандартів. У більшості готелів відсутні сучасні засоби зв'язку та комунікацій, конференц-зали з відповідною аудіовізуальною технікою та технічними засобами для синхронного перекладу.

Подальший розвиток готельного господарства неможливий без су­часного обладнання і новітніх технологій, про що нагадує девіз Всесвітньої туристської організації на 2003 рік: «Технологія і природа — два актуальних аспекти розвитку туризму на початку двадцять першого століття». Це стосується насамперед інформаційних технологій, ефективних і надійних систем захисту, без чого неможливо досягти високого рівня якості послуг.

Кількість готелів в Україні порівняно з туристськими країнами світу незначна. У Великій Британії, наприклад, функціонує близько 260 тис. готелів. У країнах Європи число великих готелів становить 15 — 25 % загальної кількості готельних господарств, 75 —85 % — мотелі та готелі сімейного типу. За даними аналізу структури готельного господарства України, такі форми готельного господарства, як мотелі, кемпінги, мо­лодіжні бази, надзвичайно поширені в інших країнах, в Україні прак­тично не розвинуті.

Як свідчить міжнародний досвід, саме такі підприємства могли б дати істотний поштовх розвитку галузі та створенню додаткової кількості робочих місць.

Чинне законодавство України нечітко визначає готельне господарство, його належність до сфери туристських послуг та відомче підпорядку­вання. Тому для розвитку готельного господарства України, підвищення попиту на ринку споживання готельних послуг, створення і входження на ринок малих готельних підприємств доцільним є розробка проекту Зако­ну України про розвиток готельного господарства. Положення Закону мають визначити правові, економічні та організаційні засади створення і подальшого розвитку конкурентних відносин на цьому ринку.

• Завантаженiсть по Українi 25%, в Києвi - 44%

• Забезпеченiсть готельними мiсцями - 2,4, в Києвi - 7.

Готелi, що вiдповiдають свiтовим стандартам: 0,8, в Києвi - 2.

П`ятизiрковi готелi – «Днiпропетровська Україна», «Прем`єр Палас», «Кемпiнскi (Одеса)».

Відмітною рисою підприємств готельного типу є технології готельних послуг.

Засоби розміщення є основними джерелами статистичних даних із внутрішнього туризму. Для обстеження засобів розміщення використовуються конкретні методи:

1) реєстрація засобів розміщення;

2) перепис засобів розміщення;

3) обстеження гостей у засобах розміщення.

Нормативним показником вважається 10 готельних місць на 1000 жителів. По Україні такий показник становить 2,3 готельних місця на 1000 жителів, по Києву — 6 готельних місць (для порівняння: у Москві — 9,3 готельних місця; у Санкт-Петербурзі — 6,4; у Парижі — 38,4; у Відні - 25,6).

11 194 418 готельних службовців, що становить 5 % від загальної кіль­кості службовців, зайнятих у туристській індустрії. Світова готельна практика пропонує градацію відношення чисельності персоналу до кіль­кості готельних місць: 0,22 — 0,76.

В Україні починаючи з 1992 р. спостерігається скорочення числа готельних підприємств, зменшення кількості місць і чисельності персоналу. Так, з 1992 по 1995 р. кількість готелів зменшилася на 15,6 %, номерів — на 11,6 %, місць — на 16,6 %, число готельних службовців — на 3,4 %. З 1995 по 1998 р. скорочення кількості готелів сповільнилося і становило 4,9 %, номерів — 11,1 %, місць — 13,05 %, але зріс відсоток скорочення готельних службовців до 7,4 %. При цьому показник чисель­ності персоналу на одне готельне місце з 1992 р. постійно зростав (від 0,18 до 0,21), а з 1995 р. - стабілізувався (0,215 - 1995 p.; 0,217 -1996 p.; 0,219 - 1997 p.; 0,216 - 1998 р.)

У Києві з 2004 р. змінюються кількісні й якісні характеристики готельних підприємств: кількість готелів скоротилася на 5,75 %, номерів — на 17 %, місць — на 27 %, число готельних службовців —- на 12,3%. На чисельність персоналу впливає рівень комфорту — категорія готелю, підтверджена сертифікатом.

Станом на 11.06.2000 р. підтвердили свою категорію тільки 9 % готельних підприємств по Україні та 43% — по Києву.

Динаміка сертифікації підприємств готельного типу визначається існуючими формами власності та управління. За статистикою 2004 р. готельні підприємства колективної форми власності становили 57 %, державні — 40,5 %, приватні — 2,6 % від загальної кількості готельних підприємств. При цьому було заявлено на сертифікацію: з колективних — 45,6 %, з державних — 56 %, з приватних — 80 % .

Крім того, форми управління готельними підприємствами визнача­ються їхньою підпорядкованістю різним відомствам (за статистикою 1998 р. таких відомств було 18 по готельних підприємствах і 41 по санаторних).

Таке розходження і неузгодженість форм управління впливають на технологію, якість і вартість готельних послуг. Наприклад, за статистичними даними 1997 р. середня ціна проживання в готелях України зросла за рік на 11 %, у готелях Києва — на 26,5 %. Зростання цін визначило динаміку прибутків від експлуатації за рік .

Зростання доходів (у 2004 р. на 71 % порівняно з 2001 р.) при загальному зниженні інших показників (місткості — на 17 %, надання ліжко-ночей — на 25 %) пов'язано з інфляційними процесами і ринковими умовами ціноутворення. На рівень цін впливає кілька чинників: розмір собівартості й нормативного прибутку, рівень конкуруючих цін, співвідношення попиту і пропозиції.

Собівартість виробництва послуг є вихідною базою калькуляції цін, нижче яких готель не може продавати свої послуги. Завдання зниження собівартості до рівня купівельної спроможності вимагає скорочення чисельності персоналу, впровадження високопродуктивних ресурсозберігаючих технологій, комплексної автоматизації технологічних процесів.

Отже, туристично-готельне господарство - важлива складова сфери послуг України. Його ефективне функціонування є індикатором позитивних змін в економіці нашої держави, важливою передумовою інтенсифікації міжнародних зв'язків та інтеграції країни у світове співтовариство. Пріоритетним напрямом розвитку сфери туристично-готельних послуг є доведення їх якості до міжнародних стандартів та удосконалення туристичних технологій, впровадження нових видів і форм обслуговування, що дозволить у більш повному обсязі задовольнити потреби клієнтів.