3. Резерв сумнівних боргів (рахунок 38)

Сумнівний борг – це дебіторська заборгованість, щодо якої існує ймовірність її неповернення боржником.

З метою можливих втрат внаслідок безнадійної заборгованості підприємство в кінці звітного періоду на підставі середнього рівня попередніх витрат з поправкою на майбутнє створює резерв сумнівних боргів.

Резерв сумнівних боргів створюється тільки для дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги і не стосується інших видів дебіторської заборгованості.

Щоб визнати дебіторську заборгованість безнадійною, не потрібно документального підтвердження, досить, щоб була виконана одна з умов:

1. закінчився строк позивної давності (3 роки);

2. існує впевненість в тому, що боржник не погасить свою заборгованість.

Безнадійна дебіторська заборгованість списується в момент її визнання за рахунок резерву сумнівних боргів, якщо не вистачило сум резерву, то різниця списується на витрати періоду.

Облік резервів за сумнівною дебіторською заборгованістю, щодо якої є ризик неповернення, ведеться на рахунку 38 „Резерв сумнівних боргів”.

Рахунок 38 – контрактивний, балансовий, застосовується для уточнення оцінки дебіторської заборгованості покупців і замовників, яка обліковується на рахунках 36, 37.

По кредиту рахунка відображається створення резерву, по дебету – списання сумнівної дебіторської заборгованості та зменшення нарахованих резервів. Рахунок не закривається в кінці звітного періоду, його сальдо – сума потенційної безнадійної заборгованості.

1. Створено резерв сумнівних боргів:

Дт 944 Кт 38

2. Списано частину безнадійної дебіторської заборгованості за рахунок резерву:

Дт 38 Кт 36, 37

3. Списана інша частина безнадійної дебіторської заборгованості за рахунок витрат періоду:

Дт 949 Кт 36, 37.

4. Склад та облік іншої дебіторської заборгованості (рахунок 37)

До складу іншої дебіторської заборгованості відносяться:

• розрахунки за виданими авансами (371);

• розрахунки з підзвітними особами (372);

• розрахунки за нарахованими доходами (373);

• розрахунки за претензіями (374);

• розрахунки за відшкодуванням завданих збитків (375);

• розрахунки за позиками членам кредитних спілок (376);

• розрахунки з іншими дебіторами (377).

Облік поточної дебіторської заборгованості за розрахунками з іншими дебіторами ведеться на рахунку 37 „Розрахунки з різними дебіторами”.

По дебету рахунка 37 відображається виникнення дебіторської заборгованості, по кредиту – її погашення чи списання.

Синтетичний облік розрахунків з різними дебіторами ведуть в Журналі №3. Аналітичний облік ведеться за кожним дебітором, за видами заборгованості, термінами її виникнення й погашення.

Аванс – грошова сума або інша майнова цінність, яка передається в рахунок виконання договірного зобов’язання (наприклад – в рахунок наступних поставок). Здійснюючи авансовий платіж, покупець фінансує продаж за деякий час до надходження товару.

Підзвітні особи — це працівники підприємства, яким видані грошові кошти під звіт. Список осіб, які мають право отримувати в касі готівку під звіт, затверджується керівником підприємства.

Під звіт видається готівка на операційні, господарські та витрати, пов'язані з від­рядженням, на визначений термін і мету.

• Видача грошових коштів під звіт оформляється видатковим касовим ор­дером на підставі наказу керівника, акта, заяви, при умові, що за працівником немає заборгованості по раніше одержаних авансах. Підзвітна особа зобов'язана надати звіт про витрачання цих коштів за призначенням і пред'явити підтверджувальні документи, а також внести до каси невикористану суму.

Службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпоряджен­ням керівника підприємства на певний термін до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.

Скерування працівника у відрядження оформляється наказом (розпоряджен­ням) керівника по підприємству з випискою посвідчення про відрядження, яке має бути оформлене належним чином. Підприємство, яке скеровує працівника у від­рядження, повинне зареєструвати факт видачі посвідчення про відрядження тако­му працівникові у спеціальному журналі.

Термін відрядження визначається керівником, але не може перевищувати в межах України — 30 календарних днів, за кордон — 60 календарних днів. Фак­тичний час перебування у відрядженні визначається за відмітками в посвідченні про відрядження щодо вибуття з місця постійної роботи й прибуття до місця постійної роботи.

Після документального оформлення відрядження відрядженому працівникові перед від'їздом необхідно видати грошовий аванс у межах суми, визначеної на оплату проїзду, наймання житла і добові.

Граничні норми добових витрат визначено абз. 4 пп. 140.1.7 ПКУ.

Витрати	У межах України		За кордон
	Розмір	Сума	Розмір	Сума
Витрати, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати)	0,2 розміру МЗП, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року	229,40 грн.	0,75 розміру МЗП, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року	860,25 грн.

Наведені норми встановлено для працівників підприємств усіх форм власності, крім державних службовців та осіб, які направляються у відрядження підприємствами, що повністю або частково утримуються за рахунок бюджетних коштів, для яких постановою КМУ від 02.02.2011 р. N 98 встановлено окремі норми.

Облік розрахунків з підзвітними особами ведеться на активно-пасивному субрахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами» рахунка 37 «Розрахунки з різними дебіторами». Сальдо субрахунка 372 може бути як дебетовим, так і кредитовим. Воно відображається розгорнуто і в балансі: дебетове сальдо показується в складі оборотних активів, а кредитове — у зобов’язаннях.

При використанні журнальної форми обліку для обліку розрахунків з підзві­тними особами призначений Журнал № 3, в якому поєднується синтетичний і ана­літичний облік по субрахунку 372. Журнал № 3 ведеться в аналітичному розрізі, тобто по кожній підзвітній особі. У кожному окремому рядку відображаються сума виданого авансу, сума витрат на підставі затвердженого авансового звіту, повернена сума невикористаних грошових коштів, відшкодовувана сума перевитрат, сума підзвітних коштів, щодо яких не подано авансовий звіт і які не повернуто до каси підприємства.

Претензія – вимога кредитора до боржника про добровільну сплату боргу, відшкодування збитків, сплату штрафу, усунення недоліків поставленої продукції або виконаної роботи.

При здійсненні господарських операцій між суб'єктами господа­рювання інколи можуть виникати різноманітні непорозуміння. Це трап­ляється тоді, коли одна зі сторін не дотримується умов укладених дого­ворів.

Це, як правило, змушує потерпілу сторону пред'явити претензію постачальнику.

Якщо під час приймання цінностей виявлено пошкодження тари або нестача самих цінностей, отримувач зобов'язаний зупинити приймання, скласти акт із вка­занням виявлених дефектів. Для завершення приймання рекомендується запроси­ти представника постачальника; у випадку, коли він не з'явиться, перевірка якості товарів проводиться експертом. Після приймання продукції учасники цього про­цесу підписують (з додаванням своїх зауважень) акт, в якому значиться фактична якість і комплектність продукції.

Слід зазначити, що термін приймання цінностей та оформлення документів від іногороднього постачальника — 20 днів, місцевого — 10 днів після надхо­дження. Продукція, яка швидко псується, має бути прийнята протягом доби від часу її надходження на склад.

Коли в процесі приймання цінностей виявлена їх невідповідність записам, які зазначені у супроводжувальних документах, то складається комерційний акт. Продукція, щодо якої виставляються претензії, має зберігатися на складі підприємства окремо.

Майнові суперечки між підприємствами можуть вирішуватися у такий спосіб:

1. підприємства-порушники поновляють майнові права партнерів, не чека­ючи претензії;

2. підприємства-порушники задовольняють письмову претензією;

3. остаточне рішення приймається судом.

Претензія, яка складається у письмовій формі, повинна містити:

• повне найменування і поштові реквізити заявника претензії та підприємства, якому пред'являється претензія, дата пред'явлення і номер претензії;

• обставини, на підставі яких пред'явлено претензію; докази, що підтвер­джують ці обставини; посилання на відповідні нормативні акти;

• вимоги заявника;

• суму претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягає грошовій оцінці;

• платіжні реквізити заявника претензії;

• перелік документів, що додаються до претензії.

Пре­тензія підписується керівником підприємства чи його заступником та надси­лається адресатові рекомендованим (цінним) листом чи вручається під розписку. Вона підлягає розгляду в місячний термін, який обчислюється з дня одержання претензії. Про результати розгляду претензії заявнику повідомля­ється у письмовій формі. Коли претензія визнана, то вона погашається шля­хом поставки товару або зарахуванням на рахунок підприємства грошових коштів.

Якщо постачальник не визнає претензії, підприємство-заявник може зверну­тися до суду за захистом своїх майнових прав. Це воно може зробити протягом терміну дії позовної давності.

Лекція 4. ОБЛІК ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ І НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ

1. Визначення та класифікація необоротних активів

2. Облік основних засобів

3. Знос(амортизація)основних засобів

4. Облік інших необоротних матеріальних активів

5. Облік нематеріальних активів