2. Визнання та оцінка фінансових інвестицій.

Критеріями визнання фінансових інвестицій (тобто їх відображення у фінансовій звітності) є загальні принципи визнання активів.

На підставі П(С)БО 2 фінансові інвестиції визнаються активом за умови:

1. очікується одержання в майбутньому економічних вигод, пов’язаних з їх використанням;

2. їх оцінка може бути достовірно визначена.

Існує декiлька видiв оцiнки цiнних паперів:

• за номiнальною вартiстю (вартiсть, яка зазначена на бланку цiнного палеру);

• емiсiйною вартiстю (цiна первинного розмiщення цiнного паперу);

• курсовою (ринковою) вартiстю;

• лiквiдацiйною вартістю;

• викупною вартiстю (сума, яку сплачує акцiонерне товариство за придбання власних акцiй або при достроковому погашеннi облiгацiй);

• балансовою вартiстю (вартiсть майна акцiонерного товариства, створеного за рахунок власних джерел, подiлена на кiлькiсть випущених акцiй);

• облiковою вартiстю (вартiсть, за якою цiннi папери облiковуються на балансi пiдприємства на даний час).

Оцiнка фiнансових вкладень визначається їх видами:

• вкладенкя до статуткого капiталу (купiвля паю) iншим пiдприємством оцiнюсться в розмiрi, встановленому засновницькими та iншими аналогiчними документами;

• наданi позики та грошовi кошти, перерахованi на депозит в банку, оцiнюються в розмiрi фактичної вартостi грошових коштiв;

• цiннi папери, як правило, оцiнюються в розмiрi фактичних витрат для iнвестора (витрат на купiвлю цiнних паперiв, сплати комiсiйних винагород посередникам тощо), але, враховуючи специфiку обiгу цiнних паперiв, їх оцiнка залежить також вiд їх видів, термiну обiгу та змiни ринкової вартостi.

Оцiнка iнвестицiй при придбанні

Основною оцінкою організації-iнвестора при придбаннi фінансових iнвестицiй та постановцi на облiк є оцiнка цiнних паперiв за фактичною собiвартiстю (купiвельною — ринковою вартiстю цiнних паперiв, включаючи суми фактичних витрат підприємства по вкладенню, витрати по сплатi комiсiйних винагород посередникам тощо).

Формування собівартості фінансових інвестицій залежить від способу їх придбання. Фінансові інвестиції можуть бути придбані:

• за грошові кошти;

• в обмін на цінні папери власної емісії;

• в обмін на інші активи.

Собівартість фінансової інвестиції, придбаної за грошові кошти, складається з ціни придбання, комісійної винагороди, мита, податків, зборів та інших витрат, пов’язаних з придбанням цієї інвестиції.

У інших випадках собівартість визначається за справедливою вартістю переданих цінних паперів чи інших активів.

Оцінка фінансових вкладень здійснюється у двох випадках: при безпосередньому придбанні фінансових інвестицій та в разі складання фінансової звітності. Оцінка, що провадиться при безпосередньому придбанні фінансових інвестицій, називається первісною оцінкою; а та, що здійснюється в разі складання фінансової звітності — оцінкою на дату балансу.

Поточні та довгострокові інвестиції при безпосередньому придбанні оцінюються і відображаються в бухгалтерському обліку за собівартістю, що формується відповідно до активів, які були передані в оплату

Собівартість поточної та довгострокової фінансової інвестиції включає такі складові:

• ціна її придбання;

• можливі комісійні винагороди (винагороди фінансовим посередникам тощо);

• податки, збори, обов’язкові платежі, які пов’язані з придбанням фінансової інвестиції;

• суми мита, які сплачуються під час придбання (реєстрація договорів);

• інші можливі додаткові витрати.

Ці витрати виникають у підприємств, якщо фінансові інвестиції вони будуть придбавати за грошові кошти. Але не виключена можливість надходження фінансових інвестицій на підприємства способом обміну на цінні папери власної емісії або на інші активи. У цьому випадку згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 12 “Фінансові інвестиції” собівартість фінансової інвестиції визначається справедливою вартістю цінних паперів або активів, що обмінюються на фінансові інвестиції.

Слід зазначити, що справедлива вартість може бути як вищою, так і нижчою від собівартості. У такому разі фінансові інвестиції підлягають переоцінці.

Для того, щоб провести оцінку фінансових інвестицій на дату балансу (для відображення їх у фінансовій звітності) можна використовувати один із трьох методів:

1. Оцінка за справедливою вартістю;

2. Оцінка за амортизованою собівартістю фінансових інвестицій;

3. Оцінка за методом участі в капіталі.

За справедливою вартiстю вiдображаються всi iнвестиції, крiм iнвестицiй, що утримуються пдприємством до їх погашення або облiковуються за методом участi в капiталi, а також iнвестиції, справедливу вартiсть яких достовiрно визначити неможливо (з врахуванням зменшення корисностi iнвестицiй).

Визначення справедливої вартості інвестиції
Якщо справедлива вартість більша від балансової вартості інвестиції	Балансова вартість інвестиції більша від справедливої вартості
Вартість інвестиції на дату балансу збільшується на суму перевищення справедливої вартості над балансовою вартістю інвестиції	Вартість інвестиції на дату балансу зменшується на суму різниці, що виникла між балансовою і справедливою вартістю інвестиції
Сума перевищення відображається у складі інших доходів Звіту ф.№2	Сума різниці відображається у складі інших витрат Звіту ф.№2

За амортизованою собiвартiстю вiдображаються iнвестицiї, не призначенi для продаж, вони включають iнвестицiї в борговi цiннi папери та акцiї.

Як правило, iнвестицiї в борговi цiннi папери придбаваються з метою одержання доходу у виглядi вiдсоткiв i утримуються пiдприємством до погашення (iнвестицiї в облiгації, векселi), тому вони оцiнюються за амортизованою собiвартiстю.

При цьому, якщо iнвестицiю придбано дешевше, то вона придбана з дисконтом, а якщо покупець заплатив суму, що перевищує номiнальну вартiсть iнвестицiй, вiн купив її з премiєю.

Рiзниця мiж собiвартiстю та вартiстю погашення фiнансових інвестицій (дисконт або премiя при придбаннi) амортизується iнвестором протягом перiоду з дати придбання до дати їх погашення за методом ефективної ставки вiдсотка. Ефективна ставка вiдсотка визначасться дiленням суми рiчного вiдсотка та дисконту (або рiзницi рiчного вiдсотка та премiї) на середню величину собiвартостi iнвестицiї (або зобов’язання) та вартостi погашення.

Метод участi в капiталi — метод облiку iнвестицiй, згiдно з яким балансова вартiсть iнвестицiй вiдповiдно збiльшується або зменшується на суму збiльшення або зменшення частки iнвестора у власному капiталi та об’екта iнвестування. Вiн застосовується для фiнансових iнвестицiй в асоцiйованi, дочiрнi та спiльнi пiдприємства, якщо вони не утримуються виключно для продажу протягом дванадцяти місяцiв з дати придбання i ведуть дiяльнiсть в умовах, якi обмежують його здатнiсть передавати кошти iнвестору протягом перiоду, що перевищує дванадцять мiсяцiв.

Оцiнка фінансових інвестицій при вибутті

При складннi звiту довгостроковi фiнансовi вкладення в акції та iншi корпоративнi права оцiнюються в залежностi вiд частки iнвестора в капiталi об’єкту iнвестування. Якщо вона складає менше нiж 25 % власного капiталу об’єкту iнвестування, фiнансовi вкладення повиннi бути вiдображенi в балансi за собiвартiстю або (у випадку вкладення у ринковi цiннi папери), за бiльш низькою з двох оцiнок — собiвартiстю або ринковою вартiстю. При вибугтi (продажу, обмiнi тощо) цiнних паперiв можуть застосовуватись наступнi методи їх оцiнок:

• за вартiстю одиницi кожного цiнного паперу (або одного виду);

• за середньою вартiстю;

• за вартiстю останнiх за часом закупок (метод ЛIФО);

• за вартiстю перших за часом закупок (метод ФIФО).

Як правило, методи оцiнки ЛІФО та ФIФО використовуються пiдприємствами, що є професiйними учасниками ринку цiнних паперiв. Поточнi активи не повинні оцiнюватись дорожче їх чистої вартостi реалiзацiї, що дорiвнює сумi грошових коштiв, якi отримає пiдариємство після їх продажу, мiнус витрати, необхiднi для їх пiдготовки до продажу i органiзацiї самого процесу продажу.