3. Тактичні прийоми робочого етапу пред’явлення для впізнання різних об’єктів

Узагальнено тактика пред’явлення для пізнання на робочому етапі визначається тим, що: а) в проведенні цієї слідчої дії одночасно беруть участь декілька осіб, наприклад, при впізнанні живої особи їх може бути 7-8 (троє або більше осіб як статисти, мінімально двоє понятих, спеціаліст, оперативно-розшуковий працівник, слідчий, впізнавач, захисник та особа, що підлягає впізнанню); б) на процес формування результатів упізнання можуть вплинути суб’єктивні і об’єктивні чинники (розгубленість, хвороба, ненависть, несприятливі погодні умови); в) природа кожного об’єкта, пред’явлюваного для впізнання, зумовлює тактичні особливості проведення власне слідчої дії.

Тактичні прийоми на робочому етапі спрямовані на забезпечення додержання процесуального порядку проведення пред’явлення для впізнання, його результативності й доказового значення.

Структура пред’явлення для впізнання вміщує такі послідовні дії:

1) запрошення всіх учасників слідчої дії, крім того, хто впізнає, до місця пред’явлення для впізнання, роз’яснення їм мети слідчої дії, а також їх правового статусу, виявлення можливих перешкод для проведення пізнання або заперечень проти нього; інформування учасників про застосування науково-технічних засобів;

2) додаткова перевірка наявності необхідних умов пізнання (освітленість, місце для руху пізнаваного, можливість здійснити зйомку, відеозапис тощо);

3) розташування об’єктів, пред’явлюваних для впізнання, при цьому, якщо йдеться про впізнання осіб, то статисти самі за пропозицією слідчого обирають порядок розташування, після чого особі, яка підлягає впізнанню, пропонується обрати будь-яке місце серед статистів або визначити черговість проходження, виголошення фраз;

4) пропозиція запрошеним громадянам повідомити свої персонографічні дані (за документом, який посвідчує особу);

5) запрошення впізнавача (бажано за телефоном понятим, обраним на розсуд слідчого, або за допомогою захисника чи особи, котру пред’являють для впізнання);

6) роз’яснення цій особі механізму реалізації нею своїх прав і обов’язків; потерпілого і свідка попереджають про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання за ст. 384 КК, свідка також попереджають про відповідальність за відмову від давання показань за ст. 385 КК; нагадування йому суті дії, що проводиться;

7) пропозиція впізнавачеві уважно в будь-якому порядку розглянути пред’явлені об’єкти (впізнавач може обрати та роздивлятися предмети або запропонувати особам, пред’явленим для впізнання, виконати якісь рухи тощо);

8) поставлення слідчим питання: «чи впізнає особа серед пред’явленого об’єкт (особу, річ, тварину), яку бачила (якою володіла) раніше, і якщо так, то за якими ознаками», при цьому пропонується вказати безпосередньо на впізнаний об’єкт, на який у разі однозначної позитивної відповіді впізнавач показує рукою, одночасно називаючи місце, де перебуває впізнаний, та пояснюючи при цьому, за якими прикметами і особливостями був упізнаний певний предмет чи особа (якщо впізнання не відбулося, в протоколі про це робиться відповідний запис);

9) у випадку впізнання живої людини останній пропонується назвати своє прізвище, ім’я та по батькові (не слід вимагати свідчень, підтвердження пояснень впізнавача та впізнаного, тобто перетворювати означену слідчу дію на допит чи очну ставку.

Залежно від природи об’єкта, який підлягає впізнанню, пропонують певні тактичні особливості тактики (технології) проведення пред’явлення для впізнання. Так, наприклад, пред’явлення для впізнання живої особи здійснюється, якщо: той, кого впізнають, раніше не був знайомий із упізнавачем, але за певних обставин останньому вдалося запам’ятати ознаки зовнішності або функціональні ознаки першого; впізнавач знає особу, що підлягає впізнанню, але не може назвати її прізвище, ім'я або називає їх неправильно; впізнавач знає людину, котра підлягає впізнанню, і правильно називає її прізвище та ім’я, але остання заперечує факт знайомства; виникла необхідність установлення особистості людини (особа видає себе за іншу особу або не відомі її прізвище, ім’я, по батькові).

Пред’явлення для впізнання людини за функціональнии (динамічними) ознаками – ходою, усним мовленням, жестикуляцією тощо полягає в активній демонстрації функціональних ознак (тобто лише в русі елементів зовнішності особи, що підлягає впізнанню), Така слідча дія повинна проводитися з особливою обережністю, аби ніщо не могло завдати прояву достатньо вираженої індивідуальності цих ознак. Це зумовлює використання спеціальних тактичних прийомів з метою унеможливлення свідомого спотворення динамічної ознаки.

Тактика пред’явлення для впізнання людини за ходою складається з таких стадій: підготовка, старт, рух, упізнавання й оформлення результатів.

У впізнанні людини за голосом на фонограмі основну роль відведено також спеціалісту з аудіозвукозапису, який у фонограмі, спеціально виготовленій під час допиту, що передував пред’явленню для впізнання, або в інших фонограмах усного мовлення об’єкта, виготовлених не у зв’язку зі справою (вільні зразки), виділяє ділянку з чітко вимовленими фразами. Після цього спеціаліст допомагає слідчому у виборі статистів зі схожими голосами, які вимовляють ці фрази перед мікрофоном для їх запису на магнітну стрічку. В тактичному ж плані пред’явлення для впізнання людини за фонограмою з її голосом нічим не відрізняється від пред’явлення для впізнання людини за усним мовленням.

Через специфіку об’єкта пред’явлення для впізнання трупа здійснюють лише поодинці. Труп пред’являють для впізнання в разі неможливості встановлення його особи за документами. Узагальнено в тактиці пред’явлення для впізнання трупа (аналогічно) виділяють такі особливості: 1) труп пред’являють у морзі або іншому приміщенні, тимчасово пристосованому для цього, після спеціальної підготовки трупа; 2) супутні предмети, знайдені на трупі пред’являють для впізнання окремо; 3) перед появою впізнавача в приміщенні моргу тіло трупа (роздягнуте) прикривають чистим покривалом, залишивши для огляду лише голову, інші частини тіла відкривають окремо для демонстрації особливих ознак; 4) необхідно здійснити впізнавальну фотозйомку.

Пред’явлення для впізнання предметів здійснюється за тими ж правилами, що і живої людини або фотознімків.