
- •Тема 6. Криміналістичне зброєзнавство
- •1. Поняття і наукові засади криміналістичного зброєзнавства, криміналістичної балістики; завдання криміналістичного зброєзнавства
- •2. Поняття і стисла характеристика об’єктів криміналістичного зброєзнавства
- •3. Техніко-криміналістичні прийоми, методи, засоби збирання об’єктів криміналістичного зброєзнавства
- •4. Дослідження об’єктів криміналістичного зброєзнавства; питання, які вирішуються; підготовка і оформлення матеріалів для експертиз
- •5. Значення результатів дослідження об’єктів криміналістичного зброєзнавства для розкриття і розслідування злочинів
- •Тема 7. Криміналістичне документознавство
- •1. Поняття криміналістичного документознавства, його видів. Поняття документа. Класифікація документів, види їх підроблення
- •2. Огляд документів і криміналістичні правила поводження з документами – речовими доказами
- •3. Наукові засади криміналістичного почеркознавства і авторознавства
- •Почеркознавча і авторознавча експертизи.
- •Техніко-криміналістична (технічна) експертиза документів
- •Тема 8. Криміналістична габітологія
- •1. Поняття, природничо-наукові засади криміналістичної габітології, її значення для розкриття і розслідування злочинів
- •2. Поняття, елементи, ознаки зовнішнього вигляду людини, їх класифікація, властивості та ідентифікаційне значення
- •3. Джерела інформації про ознаки зовнішності людини, способи її одержання
- •4. Загальна характеристика криміналістичних методів, засобів і прийомів фіксації ознак зовнішнього вигляду людини
- •5. Криміналістична фотопортретна експертиза
- •Тема 9. Криміналістичний облік
- •2. Наукові та правові засади криміналістичного обліку
- •3. Загальна характеристика видів, призначення, реєстраційних документів криміналістичних обліків
- •Розділ III. КримінАлістична тактика тема 10. Загальні положення КриміналістичнОї тактикИ
- •1. Поняття криміналістичної тактики, її структура, завдання та взаємозв’язок із іншими розділами криміналістики
- •2. Тактичний прийом як одне з основних понять криміналістичної тактики, класифікація тактичних прийомів
- •3. Інші основні поняття (категорії) криміналістичної тактики
- •4. Перспективи розвитку криміналістичної тактики
- •Тема 11. Тактика побудови і перевірки версій, планування розслідування
- •1. Поняття, класифікація та значення криміналістичних версій для слідчої, експертної, судової діяльності
- •Основні прийоми побудови і перевірки слідчих версій.
- •Поняття, підстави, принципи, види, прийоми і значення планування розслідування
- •Техніка планування. Форми планів
- •Тема 12. Тактика допиту
- •Поняття, види, завдання допиту, значення показань для розкриття і розслідування злочину
- •Загальні тактичні прийоми допиту на різних його етапах (стадіях).
- •Особливості тактики допиту свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, неповнолітньої особи.
- •Поняття, завдання очної ставки, її тактика.
- •Тема 13. Тактика пред’явлення для впізнання
- •1. Поняття, сутність, види і значення результатів пред’явлення для впізнання в розкритті й розслідуванні злочинів
- •2. Тактичні прийоми підготовчого етапу пред’явлення для впізнання
- •3. Тактичні прийоми робочого етапу пред’явлення для впізнання різних об’єктів
- •Тактичні прийоми на робочому етапі спрямовані на забезпечення додержання процесуального порядку проведення пред’явлення для впізнання, його результативності й доказового значення.
- •4. Заключний етап пред’явлення для впізнання
5. Криміналістична фотопортретна експертиза
Види ідентифікації людини за ознаками зовнішності: 1) ідентифікація людини шляхом пред’явлення її для впізнання (живі особи, труп або його частини, фотозображення); 2) ідентифікація людини шляхом безпосереднього зіставлення зовнішності з фото- або ізопортретом; 3) ідентифікація людини шляхом безпосереднього зіставлення її зовнішності зі «словесним портретом»; 4) ідентифікація людини шляхом зіставлення «словесного портрета» з фотозображенням; 5) відновлення особи загиблого за черепом (скульптурна реконструкція портрета); 6) експертне ототожнення людини за фотознімками.
Вагоме значення для ідентифікації живої особи, невпізнаного трупа в певних випадках має криміналістична фотопортретна експертиза.
Можливості фотопортретної експертизи базуються на загальних положеннях теорії криміналістичної ідентифікації, даних анатомії та морфології людини, антропології, судової фотографії, судової медицини, а також математики і кібернетики.
Об’єкти дослідження: 1) досліджуванні фотознімки живих осіб, трупів та їх репродукції; 2) фотознімки-зразки, зібрані, виготовлені спеціально для дослідження, тобто, умовні, вільні та експериментальні зразки.
Вимоги до фотознімків-зразків: достовірність; достатня кількість; порівнюваність – на наданих фотознімках людина повинна бути зображена в такій же позі, за такого ж освітлення, в такому ж ракурсі, як і на досліджуваному знімку. Особливо це стосується спеціально виготовлених фотознімків.
Типовими питання, які вирішує портретно-криміналістична експертиза є такі: одна чи різні особи зображені на фотографіях, на фотознімку і рентгенознімку; одному чи різним людям належать частини голови, обличчя, тіла, які зображені на представлених фотознімках; чи в одному і тому самому одягу сфотографовані особи на представлених фотознімках; чи не належав череп, представлений на дослідження людині, яка зображена на фотознімках; в одному чи різному віці сфотографована людина на представлених знімках, який знімок є більш раннім; чи одна й та сама особа чи різні особи представлені на відеокадрах тощо.
Експертне дослідження полягає у виявленні і порівнянні зовнішніх прикмет з використанням спеціальних методів зіставлення, суміщення, накладення зображень, координатних сіток, лінійних і кутових вимірів.
Під час дослідження фотознімків невпізнаних трупів, у яких м’які тканини обличчя піддались руйнації, додатково можуть бути надані рентгенівські фотознімки черепа або власне череп. У таких випадках для ідентифікації невпізнаного трупа призначається комплексна медико-криміналістична експертиза, яка досліджує як фотознімки, так і рентгенограми, череп та інші кісткові залишки (особливо зубний апарат).
Тема 9. Криміналістичний облік
План лекції
1. Поняття криміналістичного обліку як галузі криміналістичної техніки і практичної діяльності; мета, форми і способи формування криміналістичних обліків, використання їх даних у розслідуванні злочинів.
2. Наукові та правові засади криміналістичного обліку.
3. Загальна характеристика видів, призначення, реєстраційних документів криміналістичних обліків.
1. Поняття криміналістичного обліку як галузі криміналістичної техніки і практичної діяльності; мета, форми і способи формування криміналістичних обліків, використання їх даних у розслідуванні злочинів
Формування криміналістичної реєстрації (обліку) на науковій основі було започатковано наприкінці Х1Х ст. французьким криміналістом А. Бертильоном, який розробив і впровадив в практику боротьби зі злочинністю антропометричний метод реєстрації.
Криміналістичний облік – галузь криміналістичної техніки – містить загальні теоретичні положення: основні поняття, мету, наукові та правові засади; характеристику системи криміналістичних обліків і можливостей використання їх даних у боротьбі зі злочинністю.
Криміналістичний облік як вид практичної діяльності – це науково обґрунтована система фіксації, класифікації, зосередження і систематизації групових та індивідуальних ознак об’єктів, що підлягають реєстрації, з метою подальшого використання відомостей про них для розкриття, розслідування і профілактики злочинів.
Мета криміналістичного обліку – сприяння правоохоронним органам у боротьбі зі злочинністю шляхом накопичення, опрацювання інформації та надання довідок стосовно зареєстрованих об’єктів. Відповідні дані використовують для побудови версій, планування розслідування, обрання тактики окремих слідчих дій, наприклад, із урахуванням судимості в допитуваної особи.
Об’єкт криміналістичного обліку – носій інформації, що має значення для кримінального судочинства, який за наявності підстав підлягає реєстрації. До об’єктів належать: люди (відомі й невідомі злочинці, особи, що пропали безвісти й ін.); трупи невпізнаних осіб; різноманітні предмети: продукт злочинної діяльності (підроблені гроші, документи); предмети посягання (нумеровані речі, антикварні вироби тощо) або аналогічні предмети, належність яких невідома, предмети зі слідами злочинної діяльності (наприклад, кулі та гільзи), деякі сліди з місць нерозкритих злочинів (знарядь злому тощо), документи, що використовувалися як засіб учинення злочину (наприклад, підроблені рецепти на отримання наркотичних засобів); худоба (викрадена, приблудна); нерозкриті злочини (за способом та іншими обставинами учинення).
Спосіб реєстрації (обліку) (за іншою термінологією «метод») – це сукупність прийомів для фіксації відповідних ознак об’єктів, що підлягають реєстрації. Розрізняють такі способи: а) описовий – письмова словесна фіксація ознак; б) дактилоскопічний – використання відбитків папілярних узорів пальців рук; в) фотографічний, відеотехнічний – фіксація ознак за допомогою фотозйомки, відеозапису; г) колекційний – збирання і збереження предметів, слідів у натурі, копій; д) графічний – фіксація ознак шляхом виготовлення схем, замальовок; е) машинний – кодування інформації про ознаки для опрацювання на електронно-обчислювальній машині (ЕОМ); ж) змішаний (комбінований) – фіксація ознак із застосуванням зазначених способів у різних варіаціях.
Форма обліку свідчить, у якому вигляді зберігається зафіксована інформація, що визначається характером зареєстрованого об’єкта і ознак, способом реєстрації. Форми: картотека, список (журнал), фотоальбом, відеотека, колекція об’єктів або їх копій, автоматизована інформаційно-пошукова система (АІПС).