57.Архітектура урср

Архітектурасправляєпостійнийвплив на громадськусвідомість, є дійовимзасобом морального й естетичноговиховання народу, формуваннякомуністичногосвітогляду. Твори архітектуриявляють собою результат спільноїтворчоїпраціархітекторів, учених та будівельників, втілюютьєдністьмистецтва,науки і техніки, матеріальної та духовноїкультурисуспільства. За роки Радянськоївлади в країні створено немало яскравих архітектурнихтворів, щорозвиваютьнаціональнітрадиції, кращі з якихувійшли до скарбницівітчизняного і світовогомистецтва. Проведено роботи по відновленню та реставраціїнайбільшвидатних пам'ятокархітектури. Разом з тим в останнідесятиріччя в галузіархітектури і містобудування стали проявлятисянегативнітенденціївнаслідок того, щобудівельневиробництво почало диктувати умови проектування та діяльності зодчих. Надмірнацентралізація типового проектування, некомплексне будівництво й орієнтація в основному на великопанельне домобудівництвопризвели до того, щозабудовабагатьохміст, селищ і сіл стала невиразною й одноманітною. Часто архітектурнийвигляд і плануванняжитловихбудинків та громадськихбудівель не враховуютьдемографії, національно-побутовихособливостей та природно-кліматичних умов районівбудівництва. Ландшафтна архітектура, монументально-декоративнемистецтвозовсім недостатньо використовуються при плануванні та забудовінаселених пунктів. Неприпустимонизьким є рівеньархітектурибільшості промисловихбудівель і споруд, що не сприяєпідвищеннюкультури праці і негативно позначається на результатах виробництва. Незадовільно використовується багата архітектурнаспадщина народів Радянського Союзу. В неблагополучному стані перебувають історичніцентри, квартали, площі та вулицібагатьохміст. Не завжди забезпечується схоронність пам'яток архітектури - цього дорогоцінного надбання народу. Недооцінка громадського значення архітектури призвела до втрати своєрідності у вигляді міст і сіл, відсутності яскравих архітектурних образів, що відображаютьсоціальніособливості нашого ладу. Падіння престижу праціархітекторіввступає у протиріччязізростаючимсоціальнимзначенням зодчества в соціалістичномусуспільстві. Серйозні недоліки в справірозвиткувітчизняноїархітектури і містобудування стали наслідкомвідсутності широкого обговорення громадськістю архітектурних рішень забудови міст, унікальних і великих комплексів та будівель, слабкого розвитку архітектурної критики, недостатнього висвітлення цієї проблеми в пресі, засобами кіно і телебачення, а також відсутності гласності негативних сторін у галузіархітектури й містобудування. Великіпрорахунки є в організаціїархітектурної науки, внаслідокчого вона слабо впливає на практику проектування і будівництва. Фундаментальні дослідження ведуться в недостатньому обсязі, галузева наука не має міцних зв'язків з інститутами Академії наук СРСР та республіканських академій. Експериментальні та дослідно-конструкторські роботи в галузіархітектури практично припинилися. Підготовка архітектурних кадрів не відповідає потребам народного господарства. Випускникиархітектурнихвузів за рівнем одержанихзнань слабо підготовлені до розв'язання практичних завдань проектування й будівництва. Виконкоми місцевих Рад народнихдепутатів не приділяють необхідноїувагисправіархітектури й містобудування. Спілка архітекторів СРСР не займаєактивноїпозиції по підвищеннюрівня творчоїдіяльностірадянськихархітекторів. Питаннярозвиткурадянськоїархітектури і містобудування набуваютьособливоїгостроти у зв'язку з різким збільшенням обсягівбудівництва житловихбудинків та іншихоб'єктів соціальногопризначення для розв'язаннявисунутої XXVII з'їздом КПРС житловоїпрограми і завдання якнайшвидшого задоволення потреб радянських людей в усіх видах громадськогообслуговування. На це необхідно спрямувати узгоджені зусилля партійних, радянських і господарських органів, трудових колективів проектних та будівельних організацій, всіх учасників інвестиційного процесу, Спілки архітекторів СРСР та інших творчихспілок.