4. Основні політичні та ідейно-інтелектуальні групи та персонажі Революції.

Марі Жозеф де Лафаєт - французький політичний діяч, учасник трьох революцій: Американської війни за незалежність, Великої французької революції та Липневої революції 1830 року. 5 травня 1789 року, він був обраним представником дворянства на зборі Генеральних Штатів.А після взяття Бастилії, він був призначений головою національної гвардії.

Рояліст — прихильник монархії. Термін рояліст вживається в дещо вужчому значенні, ніж термін монархіст. Монархізм означає підтримку ідеї монархії, як найкращої форми державного правління, тоді як термін рояліст вживається щодо прихильників певних конкретних претендентів на трон, як наприклад, кавалери під час Англійської буржуазної революції або прихильники Бурбонів під час Великої французької революції.

Клуб якобінців (фр. Club des Jacobins) або Товариство друзів Конституції — дискусійний клуб часів Великої французької революції, який одержав назву від монастиря Святого Якова, в якому збирався. Членів клубу називали якобінцями. Члени клубу відіграли значну роль у розвитку подій Французької революції. Зокрема, вони очолювали Комітет громадського порятунку, який проводив політику революційного терору, який іноді називають якобінським, а відповідний період - якобінською диктатурою.

Максиміліа́н Робесп'є́р (фр. Maximilien de Robespierre; 1758—1794) — діяч Великої французької революції. 10 серпня 1792 штурм королівського палацу ознаменував кінець правління Людовика XVI. У Конвенті Робесп'єр поставив на голосування питання про введення республіканського правління. У січні 1793 голосував за страту Людовіка XVI, що, з його погляду, зрадив революцію. Коли жирондисти спробували врятувати колишнього монарха, Робесп'єр сприяв вигнанню їхніх лідерів з Конвенту (31 травня — 2 червня 1793).

Жирондисти (фр. Girondins) — одна з політичних партій в епоху Великої Французької революції. Прихильники індивідуальної свободи, шанувальники демократичної політичної теорії Руссо, скоро почали виступати в республіканському дусі, полум'яні захисники революції, яку вони бажали перенести і за кордон Франції, жирондисти відрізнялися прекрасним красномовством, але не виявили ні організаторського таланту, ні партійної дисципліни.

Монтаньяри, Гора ( фр. Montagnards - Горяни) - політична партія, що утворилася під час Великої французької революції. Менш освічені, ніж жирондисти, монтаньяри були сміливіше, рішучіше, з великими організаторськими здібностями. Вони шукали підтримки у народній натовпі і придбали панування в паризькому клубі якобінців, видаливши з нього жирондистів. У боротьбі жирондистів і монтаньярів останні взяли гору: жирондисти були виставлені в очах народу як федералісти, а монтаньяри запропонували декрет про неподільності і єдності республіки.

Після рішучої перемоги над жирондистами ( 2 червня 1793 р.) монтаньяри оприлюднили конституцію, яка ніколи не була приведена у виконання (див. Конституції Франції).

Монтаньяри (назва пояснюється тим, що вони займали найвищі лавки) більше переймалися народними злиднями. Вони були готові вступити в союз з народом, із санкюлотами Парижа, і на будь-які заходи для порятунку революції. Серед їхніх лідерів Робесп'єр, Дантон, Марат і Сен-Жуст. В центрі сиділа меншість, які прозвали болотом, і яка підтримувала то одну, то іншу партію.

Термидорианский переворот — государственный переворот 27 июля 1794 года (9 термидора II года по республиканскому календарю) во Франции, приведший к свержению якобинской диктатуры и установлению Директории (1795—1799).

Жан-По́ль Мара́т - политический деятель эпохи Великой французской революции, врач, радикальный журналист, один из лидеров якобинцев. Известен под прозвищем «Друг народа», в честь газеты, которую он издавал с сентября 1789. Вместе с М. Робеспьером руководил подготовкой восстания 31 мая — 2 июня 1793, отнявшего власть у жирондистов. Один из наиболее ярых сторонников якобинского террора, заложивший основы революционной диктатуры.

5. Постать Наполеона в її цивільному, політичному, міжнародному та романтично-стилістичномувимірах.

http://uk.wikipedia.org/wiki/Наполеон_I_Бонапарт

6. Еволюція та трансформація влади, міжнародне звучання Франції в 90-их…

Про еволюцію і трансформування влади це з попередніх питань.

Про міжнародне звучання варто сказати, який вплив мала французька революція. Для більшості країн репутація Франції впала через те, що новий режим ніс в собі нові цінності, котрі не були близькі англійцям, німцям, росіянам і так далі. Монархічні держави аж ніяк не сприймали такий переворот існуючого ладу, для них французька революція була загрозою їхньому режимові. Таке уявлення протягнулось до кінця правління Наполеона. Виразом цього несприйняття були анти французькі коаліції, котрих загалом було 7, починаючи від 1791 року до 1814. Перші дві були антиреволюційні, інші 5 мали анти наполеонівський характер. Основним завданням було намагання повернути бурбонів до влади, повернути старий монархічний лад. Остання коаліція під час ста днів наполеона в 1814 році. Після реставрації бурбонів в 1814 році парижський договір між учасниками 6 коаліції, франції віддавали колонії, які забрали під час наполеонівських війн. Така Франція була потрібна більшості європейських країн, цим самим репутація Франції змінилась в кращу сторону. Після ста днів фактично ця ж сама коаліція знову допомагала повернутись людовіка до влади.