42. Еклектизм та перші кроки історії філософії в Екзагоні.

Еклектика, еклектизм (від грец. eklektikos — той, що вибирає) — змішання та безмежне поєднання різноманітних, різнорідних і несумісних понять (ідей, елементів, поглядів, теорій) під приводом подолання в них протилежностей і створення різнопланового та неординарного в системі єдиного цілого. Може означати брак чогось «свого», «оригінального», просте запозичення «чужого», сліпе копіювання та наслідування.

Еклектика називався напрям в античній філософії II ст. до н. е., для якого характерними були поєднання різних філософських систем і схильність до стирання відмінностей між ученнями та школами. Наприк. XIX — на поч. XX ст. еклектика стала принципом, що домінував у мистецтві й спрямовував творчі пошуки митців тієї доби. Сміливе поєднання усіх без винятку стилів попередніх епох було характерним і для образотворчого мистецтва (зокрема, архітектури) України близько ста років тому. Така ситуація виникла внаслідок бурхливого розвитку й модернізації будівельних матеріалів, принципів будівництва і водночас затримки у створенні нового стилю в архітектурі, який відповідав би вимогам часу. В економічному, політичному й соціальному житті Європи відбувалися кардинальні зміни, і мистецтво яскраво відобразило цей переломний момент, коли людство стояло на порозі нової доби в історії, прагнучи зробити сміливі кроки уперед і водночас боючись розлучатися з минулим.

По ходу( ну зі статті Голіченко) Екзагон то формація сучасної французької філософії у 19 ст. засновниками якої вважають Мена де Бірана та Віктора Кузена, але це спірне питання так як дехто говорить про Шатобріана та Конта. Сорі, але довго шукала будь що пов’язане з Екзагоном і не знайшла, якщо хтось щось знає відсилайте будь ласка на пошту!

43

Віктор Кузен (28 листопада 1792,Париж- 13 січня 1867 , Канни) - французький філософ , засновник філософської течії еклектизму . Викладав у провідних навчальних закладах Франції - ліцеї Карла Великого , Еколь Нормаль і Сорбоні , міністр громадської просвіти (1840) , член французької Академії і пер Франції . На формування його поглядів великий вплив справила філософія Мен де Бірана , представників шотландської школи та німецької класичної філософії (особливо Шеллінга і Гегеля , з якими його пов'язували особисті дружні стосунки ) .

Еклектизм Кузена являє собою спробу з'єднання різних філософських доктрин ( сенсуалізму , ідеалізму , скептицизму і містицизму ) . Філософія його будується на основі психології , піднімаючись потім до онтології , яка стверджує про тотожність буття і мислення ( «Істина , Прекрасне і Благо» - Duvrai , dubeauetdubien , 1853). Погоджуючись з вченням Канта про взаємовідносини апріорного і досвідченого знання , Кузен бере вчення Мен де Бірана про тотожність особистості з волею , підкреслюючи , що людській свідомості спочатку властива спонтанність . Під впливом Гегеля вбачав критерій істини в абсолютному розумі , який отримував індивід від вищого Буття.

Своє вчення про моральність Кузен засновував на понятті свободи , суть якої він пов'язував з боргом , а основу бачив в безсмерті душі . Філософія і релігія виступають для нього якості «двох безсмертних сестер» . Політичним ідеалом Кузена була конституційна монархія , і він вкрай негативно ставився до революційних ідей і принципам загальної рівності ( «Справедливість і Милосердя» , 1848).

Провидіння де Местра

Просветительской атеистической философии де Местр противопоставляет понятие Божественного Провидения, главенствующего в истории и во всех политических институтах. Именно Бог создает и суверенов, и конституции. Человек – ничто, если он не опирается на Божественный промысел, он – лишь инструмент в руках Провидения. Для де Местра не существует случайности в управлении человеческими делами. Все вытекает из порядка Провидения, включая и хаос, который порожден Божественной волей в целях, неведомых человеку.