32.Календар о. Конта.

Календар Конта (позитивний календар) - проект всесвітнього календаря, запропонований Огюстом Контом в 1849.

Рік в календарі Конта складається з 13 місяців, місяць з 4 тижнів, тиждень з 7 днів.

В цьому календарі кожен місяць починається в неділю і закінчується в суботу. Один день в році не має назви і вставляється після суботи останнього, XIII місяці, перед Новим роком, як додатковий день відпочинку. У високосному році такий же день відпочинку вставляється також після суботи VI місяця.

Проте 13-місячний календар мав би ряд істотних недоліків хоча б тому, що при розподілі року на квартали довелося б ділити і місяці. Також, у зв'язку зі вставними днями - ламається безперервна низка семиденних тижнів, тобто дні тижня через вставних днів не будуть збігатися з звичними. Деяким може просто не сподобатися саме число місяців у році.

Конт склав позитивістський календар, де кожен місяць і кожен тиждень присвячені пам'яті будь-якого "позитивістського святого"

Найменування місяців

I – Мойсея II – Гомера III – Аристотеля IV – Архімеда V – Цезаря VI - апостола Павла VII - Карла Великого

VIII – Данте IX – Гутенберга X – Шекспіра XI – Декарта XII - Фрідріха II (мабуть, прусського) XIII - Марі Франсуа Біша (1771-1802; французький анатом, фізіолог і лікар)

33.Епохи розвитку людства за О. Контом.

О. Конту принадлежит заслуга формулирования универсального закона "трех стадий" развития человеческого духа (касающегося как всего человечества, так и отдельного человека). В его основу положены морфологические представления о человеке, проходящем последовательно "три стадии": теологическую ("фиктивный способ мышления"), метафизическую ("абстрактный способ мышления") и позитивную ("научное мышление, установление законов явлений"). Подобным образом, на основе закона исторического прогресса, логично вытекающего из закона "трех стадий", развивалось и человеческое общество.

1 Теологическая стадия

Эта стадия где господствует религиозное мировоззрение, охватывает длительный период истории человечества: от первобытного общества до 1300 г. и делится на три периода.

Период фетишизма. Древние люди одушевляли предметы и поклонялись им, видя в них божественное проявление сил. История Древней Греции и Рима это период политеизма, когда «фиктивные сущности» наделялись жизнью и принимали облик многочисленных богов, служивших объяснением всего происходящего. Вера в богов стимулировала развитие воображения и привел к господству «поэтического мировоззрения», то есть эстетического взгляда на мир, что обусловило слабое развитие интеллекта и практической науки. Следствием политеизма были бесконечные войны,рабство и слияние светской и духовной власти.

С эпохой монотеизма Конт связывает эпоху становления и упрочения христианства, обретения им самостоятельности духовной власти, что привело к благотворному для общества разделению властей –духовной и светской.

Распространение христианских идей способствовало смягчению морали, ее гуманизации, поскольку человек приобретал ценность благодаря своим нравственным качествам, а не месту в сословной иерархии. Тем самым мораль подчинила себе и политику. Поскольку в целом для теологической эпохи было характерно стремление регулировать общественные отношения при помощи военной силы, само общество может быть названо «военным».