1. Політична історія Франції у 19 столітті.

Краще починати з 1 республіки (1792-1804), повалення монархії та Людовіка 16, постановили формування конституції 1795) – сувереном є французький народ. Особистість і власність під охороною французького народу. Законодавча влада Раді 500 і Раді старійшин, виконавча директорії з 5 людей. Криза в директорії, в основному інтереси багатих, але 2 війни допомагали залишатись на плаву – Італія в 1797 та війна проти 2 антифранцузької коаліції. Війна вже не просто захист, а намагання розширювати територію. Політична криза – переворот 18 брюмера (1799). Виконавча влада для 3 консулів де рішав вапрос Наполеон. Бонапарт, Сийес, Роже-Дюко. Корегування конституції, багато влади перейшло до рук бонапарта вже офіційно. Період першої імперії багатий на війни, загалом успішні на перших етапах, боротьба проти анти французьких коаліцій. Протистояння з аристократією, цензура 1810, з часом дозволив повернутись 0 де сталь констант шатобріан…) але це не допомогло. Поразки в іспанії росії + часткова втрата довіри + відсутність людських ресурсів для продовження війни. Далі реставрація бурбонів (1814-1830) – людовік 18, повернення старих порядків, вимоги змінити конституцію від союзників з коаліції. Хартія 1814. Французи почали розуміти, яке «зло» було гіршим для них і розуміли, що це бурбони. Скорочення офіцерського штабу (наполеонівського) на 20000 + незадоволення населення = сто днів. Тріумфально пройшовся до парижу, війна, під Ватерлоо пєчаль і в 1815 казці кінець. Друга реставрація, вернувся людовік, вибори, але набагато менш демократичні (голосували 100 тис, при наполеоні 5 млн), початок білого терору, намагання помститись прихильниках наполеона. 1824 смерть людовіка – тепер карл 10. аристократи вимагали повернення втрачених статків, отримали мільярд франків. Збільшення впливу ультра роялістів. Боячись втратити владу – ордонанс 1830 року – зменшення кількості виборців, цензура = липнева революція 1830. Скинули Поліньяка, Карл 10 не захотів сприймати конституцію і ушол, сина також упросив. Король його 10літній внук, регент Луі-Філіпп. Революція уособлення лібералізму, вплив на всю європу, польшу, нідерланди і так далі. Новий тренд. Філіпп почав відходити від ідеї і в 1848 році липнева революція. Незадоволення населення забороною демонстрацій переросло в сутички на вулицях, барикади всі діла, луі філіпп тікає і зрікається престолу. Тимчасовий уряд і поширення ролі республіканців. Загальне виборче право для чоловіків, найліберальніший режив в європі, відміна рабства в колоніях, менший робочий день, права всі діла. Національні майстерні для неуспішних. Коли їх закрили (безробіття) куча незадоволення. Основну роль відіграє президент, в 1848 році на виборах Луі Бонапарт, Наполеон 3. 1852 рік – імператор. 14 січня 1852 року – нова конституція, встановлення другої імперії – цензура, знову в еміграцію їде еліта, розвивав економіку, хотів вільний ринок але не сильно його забезпечив. Значний ріст робочого класу через промисловість. 1864 року дозволив промислові страйки. Не особливо чесні вибори, не приєднав Люксембург, невдача експедицій призвели до проблем з довірою. 1869 рік вибори, ще більше фальсифікацій. Надіючись, що війна якось поможе, починає задиратись до Прусії. 1870 році всьо тлєн, попадає в полон. Як почули в парижі почали розділяти між собою мандати, проголосили третю республіку 1870. Парижська комуна 1871 року на 72 дні, але була розгромлена. В кінці 19 століття колоніальна політика, гонка за Африку Це питання толком закінчити нереально.