1.2. Принципи побудови системи технічного обслуговування і ремонту

При побудові системи ТО та РО гірничо – шахтного обладнання слід керуватися наступним: обладнання вугільної шахти повинно бути розподілено і закріплено за певними особами експлуатаційного, обслуговуючого і ремонтного персоналу, які несуть відповідальність за його технічний стан і робото спроможність; дільниці шахти, що використовують обладнання а також підприємства, що зайнятті ремонтом обладнання вугільних шахт, повинні бути укомплектовані експлуатаційним, обслуговуючим і ремонтним персоналом, маючим відповідну кваліфікацію; основними технічними джерелами, назначеними для вивчення обслуговуючим, ремонтним і експлуатаційним персоналом вугільних шахт використовуємого обладнання, є розробляємі у відповідності із існуючим порядком нормативні документи галузі; обладнання у відповідності із розробленими і затвердженими планами і встановленими періодичністю і тривалістю повинно піддаватися технічного обслуговуванню і ремонту; основним нормативно-технічним документом, визначаючим порядок виробництва окремих операцій по усім видам ТО і ТР, є експлуатаційна документація, розробляємо у відповідності з нормативними документами галузі.

Організація ТО , планового поточного ремонту і усунення можливих несправностей і відмов комбайна здійснюється відповідно з керівництвом з ТО і поточного ремонту обладнання шахт. В основу організації технічного обслуговування комбайна покладена система ППР, яка забезпечує постійне, працездатне безпечний його стан , а також знижує витрати на виконання ремонтів частково або повністю відновлює працездатність комбайна. Міжремонтне ТО, тобто комплекс робіт для підтримання справності комбайна при підготовки використання за призначенням між ремонтами , має такі види :

1 . Щозмінне;

2 . Щодобове;

3 . Щотижневе;

4 . Щомісячне;

5 . Поточної ремонт;

6 . Післявідмовний ремонт з обов'язковим позачерговим після оглядним ремонтом;

7 . Капітальний ремонт.

1.3. Основи діагностування технічного стану обладнання

Мета і задача діагностування. Об’єктивним методом оцінки необхідності того чи іншого виду ремонту або ТО машини є періодичний або постійний діагностичний контроль за технічним станом обладнання, здійснюваний методами і засобами технічної діагностики.

Технічне діагностування при експлуатації машин забезпечує перевірку її справності, робото спроможності, правильності функціонування, пошуку дефектів і збирання інформації для прогнозування залишкового ресурсу.

Основне призначення діагностики – визначення стану конкретної машини або механізму у даний проміжок часу із мінімальним об’ємом розбирання або без нього.

2 Машини для буріння шпурів

2.1. Класифікація бурильних установок

Для механізації буріння шпурів і підвищення продуктивності буріння в 3-5 разів, як у нас, так і за кордоном, все більш широке застосування отримують бурильні установки на візках. Така установка являє собою бурильну машину, що складається з бурової головки з механізмом, що подає (податчик), встановлену на гідрофікованому маніпуляторі на візку. Установка дозволяє однією штангою бурити в необхідному напрямку шпури на повну глибину (до 3 м) в оптимальному режимі.

Бурильні установки на візках можна класифікувати за наступними основними ознаками:

- за схемою буріння шпурів – на фронтальні і радіально-фронтальні, при фронтальній схемі буриться тільки лобова частина вибою; при радіально-фронтальній – крім лобової частини вибою буриться також покрівля та бока виробки;

- за типом ходового пристрою – на колісно-рейковий, гусеничний і пневмоколісних хід;

- за способом переміщення – на самохідні і несамохідні;

- за типом двигуна приводу ходу – на електричний, пневматичний або дизельний;

- за кількістю встановлених на візку бурильних машин – з однією машиною, двома, рідше з великим числом;

- за типом бурової головки – на обертальні, обертально-ударні, рідше на ударно-поворотні і обертально-ударні.

У вугільній промисловості основне застосування отримали бурильні установки на візках з однією або двома бурильними машинами обертального або обертально-ударної дії на колісно-рейковому ходу. При виборі типу бурильної машини для конкретних гірничо-геологічних умов необхідно виходити насамперед з розмірів і призначення гірничої виробки, фортеці порід, що бурять, виду енергії, технічної характеристики бурильної машини.

Параметри	БУ-1	СЕР-19	ПР-20
1.Спосіб буріння	обертальний	обертальний	ударно – обертальний
2. Коеф. міцності порід	по сланцю 3 - 4 по піщанику 6-8	по сланцю 3-4 по піщанику 6-8	по сланцю 3-4 по піщанику 6-8
3. Вид енергії	електричний	електричний	пневматичний
4. Макс. глибина буріння (м)	до 3х	до 3х	до 3х
5. Перетин виробки (м2)	7,2 – 9,1	7,2-9,1	7,2-9,1
6. Механізм подачі: тип макс. зусилля подачі (кг)	автоподатчик до 1100	- -	- -
7. Частота обертання шпинделя (об/хв)	150	750	-
8. Маса (кг або т)	2,3т	4кг	22кг
9. Встановлена потужність (кВт)	5 або 7,5	1,6	-