Структура (елементи) правовідношення (зобов’язання):

суб’єкт, об’єкт та зміст

Суб’єкт (кредитор і боржник)

Боржником, як правило, є безпосередній заподіювач шкоди, однак, у випадках передбачених законом, може бути інша особа.

Приклади із регресними вимогами у зобов’язаннях із завдання шкоди (ст.ст. 1172, 1191 ЦК). Співвідношення між ч.2 ст. 1172 та ч.1 ст. 1209 ЦК.

Ст. 1172 – відшкодування шкоди, завданої працівником; відшкодування шкоди, завданої підрядником при виконанні роботи за завданням замовника; відшкодування шкоди учасниками підприємницьких товариств під час здійснення підприємницької або іншої діяльності від імені товариства.

(Справа Київського апеляційного суду – встановлено кримінальну відповідальність працівника підрядника, в роботі якого виявлено недоліки роботи).

Ст. 1191 – відповідальність держави, АРК, територіальної громади за шкоду, завдану органом державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб.

Об’єкт

Саме «відшкодування» шкоди (дії щодо її відшкодування).

Ч.1 ст. 1166 ЦК – принцип «повного відшкодування» майнової шкоди.

Зміст

Обов’язок відшкодувати шкоду та право вимоги її відшкодування.

2. Спільні ознаки між договірним зобов’язанням і зобов’язанням із завдання шкоди:

1. презумпція вини заподіювача збитків (шкоди);

2. відшкодування шкоди в рамках договірного зобов’язання:

Ст. 711 – шкода, завдана недоліками товару за договром купівлі-продажу відшкодовується відповідно до Гл. 82 ЦК;

Ст. 721 – шкода, завдана недоліками та особливими властивостями подарованої речі;

Ст. 804 – шкода, завдана наймачем транспортного засобу – відповідно до Гл. 82 ЦК;

Ст. 1196 – шкода, завдана каліцтвом, ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи під час виконання нею договірних зобов’язань (договір перевезення, тощо) – відповідно до ст. 1166 (загальні положення про відшкодування шкоди).

Відмінності між цими зобов’язаннями

1. у підставі виникнення обов’язку із відшкодування (порушення абсолютних прав є підставою виникнення зобов’язання із завдання шкоди, порушення відносного (договірного) обов’язку є підставою договірної відповідальності);

(Ухвала ВСУ 01.09.2010 р. задовольняючи позов про відшкодування шкоди, завданої працівником власнику, суд керувався ст. 134 КЗпП про повну матеріальну відповідальність, передбачену договором, у достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин і правовою нормою, що підлягає застосуванню, та безпідставно застосував положення ст. 1166 ЦК України) // Вісник ВСУ, 2011, № 5

(Постанова ВСУ від 10.10.2011 р. щодо застосування положень закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Дружина звернулася до роботодавця про відшкодування моральної шкоди у зв’язку із втратою годувальника. Місцевий суд відмовив, оскільки Фонд соціального страхування виплачує три платежі: одноразова допомога, пенсія, у зв’язку із втратою годувальника, витрати на поховання. Відшкодування моральної шкоди не передбачає. Верховний суд вважає, що слід застосовувати загальні положення (ст. 1167, 68 ЦК) про відшкодування шкоди, оскільки, відносини виникли не між працівником і роботодавцем, а між дружиною працівника, яка не перебувала у трудових відносинах, та роботодавцем) // Єдиний державний реєстр судових рішень