- •Зміст завдання
- •Методика “Розміщення чисел”
- •Бланк до методики “Розміщення чисел”
- •Шкала бальних оцінок продуктивності
- •Методи вивчення властивостей особистості Методика “Шкала тривожності” Дж.Тейлор
- •Шкала неправди (ключ)
- •Шкала тривожності
- •Бланк відповідей до шкали Дж.Тейлор
- •Методика визначення рівня нервово-психічної стійкості (анкета “Прогноз”)
- •Методика “Таблиці Равена” (шкала прогресивних матриць)
- •2. Методичні вказівки до проведення тесту.
- •Бланк до таблиць Равена
- •3. Інтерпретація результатів (ключі)
- •Ключ до таблиць Равена Нормальна композиція очок
- •Сумарний результат за результатами досліджень
- •Визначення темпераменту особистості (опитувальник Айзенка)
- •Опитувальник Айзенка
- •Бланк до опитувальника Айзенка
- •Мінесотський багатомірний особистісний опитувальник (ммрі)
- •Кеттела (16-фло)
- •Методи контролю координаційних здібностей та за роботою серцево-судинної системи (ссс)
- •Методи контролю координаційних здібностей
- •Методи контролю за роботою серцево-судинної системи (ссс)
- •Методи контролю за роботою ссс
- •Гарвардський степ-тест
- •Висота сходини і час піднімання при проведенні Гарвардського степ-тесту (таблиця)
- •Оцінка результатів Гарвардського степ-тесту
Методи контролю за роботою ссс
Мета:
1. Оцінити відновлюваність ССС після дозованого фізичного навантаження (Гарвардський степ-тест).
2. Побудувати графік залежності величини ЧСС від часу відновлення.
Обладнання: сходини різної висоти, секундомір, метроном.
Гарвардський степ-тест
Гарвардський степ-тест - функціональний тест, який дозволяє кількісно оцінити відновлювальні процеси після фізичного навантаження, а також використовується для виявлення і діагностування серцево-судинних захворювань. Чим швидше частота серцевих скорочень повертається до стану спокою, в тим кращій фізичній формі знаходиться організм людини.
Для того, щоб провести гарвардський степ-тест, задається фізичне навантаження у вигляді сходження на сходинку. Для чоловіків висота сходинки має бути рівною 50 см, для жінок - 43 см. Необхідно протягом 5-ти хвилин, виконувати вправу по сходженню на сходинку з частотою 30 разів в 1 хвилину. Кожен підйом та спуск складається з наступних дій:
підйом однієї ноги на сходинку
людина стає двома ногами на сходинку і приймає вертикальне положення
опускається на підлогу нога, з якої починалося сходження
опускається друга нога на підлогу
Одразу після закінчення вправи, людина, яка проходить тест, сідає і у неї тричі вимірюють частоту пульсу протягом 30 с, перший раз за проміжок від 60-ї до 90-ї с, другий — від 120-ї до 150-ї с і далі — від 180-ї до 210-ї с. Результати тестування отримуються після підрахунку індексу Гарвардського степ-тесту (ІГСТ):
ІГСТ = t × 100 / ((f1 + f2 + f3) × 2),
де t — час сходження на сходинку в секундах, f1 + f2 + f3 — число серцевих скорочень у зазначені вище періоди часу відновлюваного періоду. Величина 100 необхідна для того, щоб отримати цілі значення ІГСТ.
Тест був розроблений в Гарвардському університеті США у 1942 році.
Фізичне навантаження задається у вигляді піднімання на сходину. Висота сходини і час виконання роботи залежать від статі, віку і фізичного розвитку досліджуваного.
Висота сходини і час піднімання при проведенні Гарвардського степ-тесту (таблиця)
-
Група досліджуваних
Висота сходини, см
Час пі-днімання,хв
Чоловіки (старші 18 років)
50
5
Жінки (старші 18 років)
43
5
Юнаки і підлітки (12-18 років) з поверхнею тіла більше 1,85 м
50
4
Юнаки і підлітки (12-18 років) з поверхнею тіла менше 1,85 м
45
4
Дівчата (12-18 років)
40
4
Хлопчики і дівчатка 8-11 років
35
2
Під час тестування досліджуваному пропонується здійснити піднімання на сходину з частотою 30 разів на 1 хвилину.
Темп руху задається метрономом, частоту якого встановлюють на 120 ударів/ хвилину. Піднімання і спуск складається з 4 рухів, кожному з яких буде відповідати один удар метронома:
1 - досліджуваний ставить на сходину одну ногу;
2 - досліджуваний ставить другу ногу;
3 - ставить на підлогу ногу, з якої почав піднімання;
4 - ставить на підлогу другу ногу.
В положенні стоячи на сходині ноги досліджуваного повинні бути прямими, а тулуб знаходитися у суворо вертикальному положенні. При підніманні і спускові руки виконують звичні для ходіння рухи.
В тих випадках, коли досліджуваний припиняє роботу раніше вказаного в таблиці часу, фіксується час, протягом якого виконувалась робота. Якщо внаслідок втоми досліджуваний не може підтримувати заданий темп піднімання протягом 20 с, тест припиняється, а при підрахунку враховується фактичний час виконання навантаження.
Після закінчення фізичного навантаження досліджуваний відпочиває сидячи. В цей період у нього кожну хвилину заміряється ЧСС до повного відновлення.
Отримаємо ряд значень f1; f2; f3; ..., на базі яких необхідно побудувати графік залежності величини ЧСС від часу відновлення. Індекс Гарвардського степ-тесту (ІГСТ) розраховують за такою формулою:
ІГСТ = t• 100 / (f1 + f2 + f3) • 2, де
t - фактичний час виконання фізичного навантаження в секундах;
f1; f2; f3 - сума пульсу за перші 30 с кожної хвилини відновного періоду (починаючи з 2-ї).
Величина 100 необхідна для виразу ІГСТ у цілих числах, а цифра 2 - для переводу кількості ударів пульсу за 30-секундні проміжки часу в число серцескорочень за хвилину. Отриманий результат оцінюється, виходячи з таблиці:
