1.3. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в україні

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюєть­ся згідно з принципами, визначеними у ст. 2 Закону України «Про зов­нішньоекономічну діяльність» (далі Закон), з метою:

• забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку України;

• стимулювання прогресивних, структурних змін в економіці, в тому числі зовнішньоекономічних зв'язків суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності в Україні;

• створення найбільш сприятливих умов для залучення економіки Ук­раїни в систему світового поділу праці та її наближення до ринкових структур розвинутих закордонних країн.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійсню­ється:

• Україною як державою, в особі її органів у межах їх компетенції;

• недержавними органами управління економікою (товарними фонда­ми, валютними біржами, торговельними палатами, асоціаціями, спілками та іншими організаціями координаційного типу), що діють на підставі їх статутних документів;

• самими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності на підставі від­повідних координаційних угод, що укладаються між ними.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійсню­ється за допомогою:

• законів України;

• актів тарифного і нетарифного регулювання, передбачених у законах України, які видаються державними органами України в межах їх ком­петенції;

• економічних заходів оперативного регулювання (валютно-фінансо­вого, кредитного та іншого) в межах законів України;

• рішень недержавних органів управління економікою, які приймають­ся за їх статутними документами в межах законів України;

• угод, що укладаються між суб'єктами зовнішньоекономічної діяль­ності і які не суперечать законам України.

Україна самостійно формує систему та структуру державного регу­лювання зовнішньоекономічної діяльності на її території.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності має забез­печити:

• захист економічних інтересів України та законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

• створення рівних можливостей для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності розвивати всі види підприємницької діяльності, незалеж­но від форм власності, та всі напрями використання доходів і здійс­нення інвестицій;

• заохочення конкуренції та ліквідацію монополізму в сфері зовніш­ньоекономічної діяльності.

Найвищим органом, що здійснює державне регулювання зовнішньо­економічної діяльності, є Верховна Рада України.

До компетенції Верховної Ради України належить:

• прийняття, зміна та скасування законів, що стосуються зовнішньо­економічної діяльності;

• затвердження головних напрямків зовнішньоекономічної політики України;

• розгляд, затвердження та зміна структури органів державного регу­лювання зовнішньоекономічної діяльності;

• укладання міжнародних договорів України відповідно до законів Ук­раїни про міжнародні договори України та приведення чинного зако­нодавства України у відповідність до правил, встановлених цими до­говорами;

• затвердження нормативів обов'язкового розподілу валютного витор­гу державі та місцевим Радам народних депутатів України, ставок та умов оподаткування, митного тарифу, митних зборів та митних про­цедур України при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;

• встановлення спеціальних режимів зовнішньоекономічної діяльності на території України у відповідності до ст. 24-25 Закону;

• затвердження списків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцен­зуванню або забороняється згідно із ст. 16-17 Закону.

Кабінет міністрів України:

• вживає заходів до здійснення зовнішньоекономічної політики Ук­раїни відповідно до законів України;

• здійснює координацію діяльності міністерств, державних комітетів та відомств України з регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

• координує роботу торговельних представництв України в іноземних державах;

• приймає нормативні акти управління з питань зовнішньоекономічної діяльності у випадках, передбачених законами України;

• проводить переговори і укладає міжурядові договори України з пи­тань зовнішньоекономічної діяльності у випадках, передбачених зако­нами України про міжнародні договори України, забезпечує виконан­ня міжнародних договорів України з питань зовнішньоекономічної діяльності всіма державними органами управління, підпорядковани­ми Кабінету Міністрів України, та залучає до їх виконання інших суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на договірних засадах;

• відповідно до своєї компетенції, визначеної законами України, вно­сить на розгляд Верховної Ради України пропозиції про систему міністерств, державних комітетів і відомств — органів оперативного державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, повнова­ження яких не можуть бути вищими за повноваження Кабінету Міністрів України, які він має згідно з законами України;

• забезпечує складання платіжного балансу, зведеного валютного пла­ну України;

• здійснює заходи щодо забезпечення раціонального використання кош­тів Державного валютного фонду України.

Національний банк України:

• здійснює зберігання і використання золотовалютного резерву Ук­раїни та інших державних цінностей, які забезпечують платоспро­можність України;

• представляє інтереси України у відносинах з центральними банками інших держав, міжнародними банками й іншими фінансово-кредит­ними установами та укладає відповідні міжбанківські угоди;

• регулює курс національної валюти України до грошових одиниць інших держав;

• здійснює облік і розрахунки по наданих і одержаних державних кре­дитах і позиках, проводить операції з централізованими валютними ресурсами, які виділяються з Державного валютного фонду України у розпорядження Національного банку України;

• виступає гарантом кредитів, що надаються суб'єктам зовнішньоеко­номічної діяльності іноземними банками, фінансовими та іншими міжнародними організаціями під заставу Державного валютного фонду та іншого державного майна України;

• здійснює інші функції відповідно до Закону України «Про банки і бан­ківську діяльність» та інших законів України.

Національний банк України може делегувати виконання покладених на нього функцій банку для зовнішньоекономічної діяльності України. Міністерство економіки України:

• забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики при здійсненні суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності виходу на зовнішній ринок, координацію їх зовнішньоекономічної діяльності, в тому числі відповідно до міжнародних договорів України;

• здійснює контроль за додержанням всіма суб'єктами зовнішньоеко­номічної діяльності чинних законів України та умов міжнародних до­говорів України;

• здійснює заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної ді­яльності, зокрема реєстрацію окремих видів контрактів згідно з Законом;

• проводить антидемпінгові, антисубсидиційні та спеціальні розсліду­вання у порядку, визначеному законами України;

• виконує інші функції відповідно до законів України і Положень про Міністерство економіки України.

Державна митна служба України здійснює митний контроль в Ук­раїні згідно з чинними законами України.

Антимонопольний комітет України здійснює контроль за додер­жанням суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності антимонопольного законодавства.

Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі:

• здійснює оперативне державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні відповідно до законодавства України;

• приймає рішення про порушення і проведення антидемпінгових, ан-тисубсидиційних або спеціальних розслідувань та застосування відповідно антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних за­ходів.

Органи місцевого управління зовнішньоекономічною діяльністю

До органів місцевого управління зовнішньоекономічною діяльністю належать:

• місцеві Ради народних депутатів України та їх виконавчі і розпорядчі органи;

• територіальні підрозділи (відділення) органів державного регулю­вання зовнішньоекономічної діяльності України.

дсижйвмс исіулшвйпди іионішиьисьииимііниі діяльними

слипитпппл дип

Рис. 1.4. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності класифіку­ються за такими напрямками:

X

ай спрлімованісіїи діп

на економічні процеси

ларакіером оплиоу

на економічні процеси

пииіслціиш^і^ьм залоди

-И

чурі ані^аціпно-

правові залоди

Ёшера-шзащпт далоди

-и

пдмінісіраіивні

залоди

заходи

Рис. 1.5. Методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Зовнішньоекономічна діяльність в Україні регулюється за допомо­гою законів України, актів тарифного та нетарифного регулювання, які видаються державними органами в межах їх компетенції, економічних за­собів оперативного регулювання в межах чинного законодавства.

Протекціоністські заходи спрямовані на захист внутрішнього ринку від іноземної конкуренції.

Заходи лібералізації спрямовані на усунення обмежень у зовнішній торгівлі, що призводить до зростання конкуренції з боку іноземних ком­паній.

Економічні заходи:

• регулювання транспортних тарифів;

• митне регулювання;

• податкове регулювання;

• пільги іноземним інвесторам;

• державні гарантії;

• страхування експортних кредитів;

• державне кредитування експорту;

• державна підтримка високотехнологічного експорту;

• державне інвестування у НДДКР.

Адміністративні заходи:

• квотування та заборони (ембарго);

• ліцензування експорту деяких видів продукції. Організаційно-правові заходи:

• підготовка кадрів;

• сприяння експорту через інформаційно-консалтингове обслугову­вання;

• стандартизація та сертифікація експортної продукції;

• розвиток ВЕЗ, прикордонної торгівлі;

• активна реклама, виставки та ярмарки;

• маркетингові дослідження кон'юнктури ринку;

• створення об'єднань експортерів;

• створення експортної інфраструктури;

• законодавче регулювання експорту.

Зовнішньоекономічна діяльність у країні регулюється законами і нор­мативними актами, прийнятими Верховною Радою України, Указами Пре­зидента і Кабінетом міністрів України:

• Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» №959-ХІІ (із змінами і доповненнями) від 16.04.91 р.

Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність»:

• закріплює основні принципи зовнішньоекономічної діяльності;

• види зовнішньоекономічної діяльності та визначає її суб'єктів;

• встановлює основи правового й економічного регулювання зовнішньо­економічних зв'язків;

• спеціальні правові режими;

• юридичну відповідальність. В Законі сформульовані:

• принципи оподаткування;

• порядок розподілу виторгу від зовнішньоекономічної діяльності в іно­земній валюті;

• принцип митного регулювання;

• порядок ведення розрахунків та кредитування суб'єктів зовнішньо­економічної діяльності;

• страхування зовнішньоторговельних операцій;

• ліцензування і квотування зовнішньоекономічної діяльності;

• методи захисту прав і законних інтересів держави й інших суб'єктів зовнішньоекономічної і господарської діяльності України;

• відповідальність у зовнішньоекономічної діяльності;

• порядок розгляду спорів у зовнішньоекономічної діяльності.

Для проведення відповідних видів зовнішньоекономічної діяльності Мі­ністерство економіки здійснює їх ліцензування і квотування (рис. 1.6, 1.7).

поіпдБмшпіиоа

Право на імпорт в Україну відповідного то­вару, який є об'єктом антидемпінгового роз­слідування або антидемпінгових заходів.

Право на імпорт в Україну певного товару, який є об'єктом антисубсидиційного розслі­дування або компенсаційних заходів.

Право на імпорт в Україну певного товару, який є об'єктом спеціального розслідування або спеціальних заходів.

Відкритий дозвіл на експортні (імпортні) операції з певного товару або з певною краї­ною протягом періоду дії режиму ліцензу­вання цього товару.

(іпдивідуальпа)

Дозвіл на експорт (імпорт) товару протягом певного періоду з визначенням його загального обсягу.

гали ва

(іпдивідуальпа)

Разовий дозвіл, що має іменний характер і видається для здійснення кожної окремої операції на період не менший, ніж той, що є необхідним для здійснення експортної (імпортної) операції.

Рис. 1.6. Види ліцензій

Ліцензування зовнішньоекономічних операцій визначається як ком­плекс дій органу виконавчої влади з надання дозволу на здійснення суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності експорту (імпорту) товарів.

кво ти

Антидемпінтов і

Обмежений обсяг імпорту в Україну пев­ного товару, що є об'єктом антидемпін­гового розслідування або антидемпінго­вих заходів, який дозволено імпортувати в Україну, який визначається в натураль­них або вартісних одиницях виміру.

Компен сацій н і

Обмежений обсяг імпорту в Україну пев­ного товару, що є об'єктом антисубсиди-ційного розслідування або компенсацій­них заходів, який дозволено імпортувати в Україну, який визначається в натураль­них або вартісних одиницях виміру.

Сп еціальн і

Обмежений обсяг імпорту в Україну пев­ного товару, що є об'єктом спеціального розслідування або спеціальних заходів, який дозволено імпортувати в Україну та який визначається в натуральних або вар­тісних одиницях виміру.

Глобальні

Встановлюються на товари без зазначення конкретних країн, куди товар експортуєть­ся чи відкіля він імпортується.

Індивідуаль н і

Встановлюються на товари з визначенням конкретної країни, куди товар може екс­портуватися або з якої він може імпорту­ватися.

Групові

Встановлюється на товари з визначенням групи країн, куди товар експортується або з яких він імпортується.

Рис. 1.7. Види квот

Ліцензування експорту (імпорту) товарів здійснюється у формі авто­матичного чи неавтоматичного ліцензування.

Автоматичне ліцензування визначається як комплекс дій органу ви­конавчої влади з надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності доз­волу на здійснення протягом визначеного періоду експорту (імпорту) товарів, щодо яких не встановлюються квоти (кількісні чи інші обмежен­ня). Автоматичне ліцензування експорту (імпорту) як адміністративна процедура з оформлення і видачі ліцензії не робить обмежувального впливу на товари, експорт (імпорт) яких підлягає ліцензуванню.

Неавтоматичне ліцензування визначається як комплекс дій органу виконавчої влади з надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності дозволу на здійснення протягом визначеного періоду експорту (імпорту) товарів, щодо яких установлюються визначені квоти (кількісні чи інші об­меження). Неавтоматичне ліцензування експорту (імпорту) як адмініст­ративна процедура з оформлення і видачі ліцензії використовується у ви­падку встановлення квот (кількісних чи інших обмежень) на експорт (імпорт) товарів.

Ліцензування експорту товарів запроваджується в Україні у випадку:

• значного порушення рівноваги щодо визначених товарів на внут­рішньому ринку, особливо сільськогосподарської продукції, продук­тів рибальства, продукції харчової промисловості і промислових то­варів широкого споживання, першої необхідності чи інших товарів, що мають вагоме значення для життєдіяльності в Україні;

• необхідності забезпечення захисту життя, здоров'я людей, тварин чи рослин, навколишнього природного середовища, суспільної моралі, національного багатства художнього, історичного чи археологічного значення, або захисту прав інтелектуальної власності, а також відповідно до вимог державної безпеки;

• експорту дорогоцінних металів, крім банківських металів;

• необхідності застосування заходів захисту вітчизняного товарови­робника;

• необхідності забезпечення захисту патентів, торгових марок і авторсь­ких прав;

• необхідності забезпечення виконання міжнародних договорів України. Ліцензування імпорту товарів запроваджується в Україні у випадку:

• різкого погіршення стану платіжного балансу і зовнішніх платежів (якщо інші заходи не є ефективними);

• різкого скорочення чи мінімального розміру золотовалютних резервів;

• необхідності забезпечення захисту життя, здоров'я людини, тварин чи рослин, навколишнього природного середовища, суспільної мора­лі, національного багатства художнього, історичного чи археологіч­ного значення, або захисту прав інтелектуальної власності, а також відповідно до вимог державної безпеки;

• імпорту дорогоцінних металів, крім банківських металів;

• необхідності застосування заходів захисту вітчизняного товарови­робника;

• необхідності забезпечення захисту патентів, торгових марок і авторсь­ких прав;

• необхідності забезпечення виконання міжнародних договорів Ук­раїни.

Рішення про застосування режиму ліцензування експорту (імпорту) товарів, у тому числі встановлення квот (кількісних чи інших обмежень), приймається Кабінетом Міністрів України по представленню централь­ного органу виконавчої влади з питань економічної політики з визначен­ням списку конкретних товарів, експорт (імпорт) яких підпадає під режим ліцензування, періоду дії цього режиму та кількісних чи інших обмежень з кожного товару.

У випадку застосування антидемпінгових, компенсаційних чи спеціальних заходів щодо захисту вітчизняного товаровиробника рішення про впровадження режиму ліцензування приймається Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі відповідно до законодавства.

Щодо кожного виду товару може встановлюватися тільки один вид ліцензії.

Ліцензії видаються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики, а також у межах наданих їм повноважень — відпо­відним республіканським органом Автономної Республіки Крим, струк­турними підрозділами областей, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

Ліцензії видаються на підставі заявок суб'єктів зовнішньоеко­номічної діяльності, що подаються за формою, установленою централь­ним органом виконавчої влади з питань економічної політики.

Для одержання ліцензії заявники звертаються, як правило, в один ор­ган виконавчої влади. За потреби, в одержанні узгодження можливе звер­тання в кілька органів виконавчої влади, але не більш, ніж у три.

Розгляд заявок на одержання ліцензій може здійснюватися в поряд­ку їх надходження, що визначається по датах реєстрації заявок, чи одно­часно після закінчення оголошеного терміну їх прийому.

У заявці на одержання ліцензії вказуються такі дані: повне наймену­вання суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, прізвище й ім'я його керівника, найменування і код товару (товарів) відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), най­менування виробника, споживача товару (товарів), код і назва країни (країн) походження і призначення — у випадку експорту, код і назва країни (країн) походження й відправки у випадку імпорту, термін дії лі­цензії, кількість і вартість товару (товарів), код і назва митниці, повне най­менування й адреса продавця і покупця, вид угоди, валюта платежу, основ­на і додаткова одиниці виміру і ціна товару (товарів), узгодження з орга­нами виконавчої влади (за необхідності), особливі умови ліцензії.

При подачі заявки можуть знадобитися документи й інформація, що вважаються необхідними для підтвердження даних, зазначених у заявці і зовнішньоекономічному договорі (контракті).

Заявка не може бути відхилена у випадку допущення незначних по­милок у документах, що надаються для одержання ліцензії, якщо вони не змінюють основних даних, що містяться в заявці. Основними вважаються дані, передбачені умовами зовнішньоекономічного договору (контракту).

У випадку впровадження режиму автоматичного ліцензування, заявка на одержання ліцензії й інших необхідних документів може подаватися в будь-який робочий день до митного оформлення товарів. Термін видачі ліцензії не має перевищувати 10 робочих днів від дати одержання заявки й інших необхідних документів, що відповідають установленим вимогам.

У випадку впровадження режиму неавтоматичного ліцензування:

• термін розгляду заявок не має перевищувати 30 днів від дати одер­жання заявки, якщо вони розглядаються у порядку їх надходження, і не більш 60 днів починаючи від дати витікання оголошеного терміну прийому заявок, якщо усі вони розглядаються одночасно;

• ліцензія видається на підставі заявки в межах квоти з указівкою терміну дії ліцензії;

• якщо на момент подачі заявки (у випадку застосування процедури розгляду в порядку надходження) установлені квоти (кількісні чи інші обмеження) вичерпані, така заявка не розглядається. Про факт вичерпання квот (кількісних чи інших обмежень) суб'єкт зовнішньо­економічної діяльності, що подав відповідну заявку, повідомляється письмово протягом семи робочих днів від дати її одержання;

• рішення про видачу ліцензії приймається з обліком даних щодо вико­ристання раніше отриманих ліцензій за умови дотримання суб'єкта­ми зовнішньоекономічної діяльності вимог законодавства про захист економічної конкуренції.

Ліцензія видається, якщо заявка й інші подані документи оформлені з дотриманням вимог, установлених законодавством.

Рішення про відмовлення у видачі ліцензії має бути мотивованим, прийнятим у термін, установлений для розгляду заявок, і направляється (видається) заявнику в письмовій формі.

У випадку відмовлення у видачі ліцензії заявник має право на оскар­ження рішення відповідно до законодавства.

За видачу ліцензії стягується збір, розмір якого встановлюється Кабі­нетом Міністрів України з урахуванням фактичних витрат, пов'язаних із застосуванням процедури ліцензування.

Митне оформлення товарів здійснюється за умов надання митному органу оригіналу ліцензії, яку одержав суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності.

Копія ліцензії додається до вантажної митної декларації при декларуван­ні товарів, експорт (імпорт) яких підпадає під режим ліцензування, і є од­ним з підстав для пропуску таких товарів через митний кордон України.

Центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики щомісяця інформує центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи про видані ліцензії на експорт (імпорт) товарів, які підпадають під режим ліцензування.

Центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи щоміся­ця надає центральному органу виконавчої влади з питань економічної політики інформацію про обсяги експорту (імпорту) товарів по виданих ліцензіях. Ліцензування товарообмінних (бартерних) операцій здійсню­ється в тому випадку, якщо предметом цих операцій є товари, експорт (ім­порт) яких підпадає під режим ліцензування.

Порядок здійснення валютного контролю в Україні

Особлива увага в системі засобів державного регулювання належить валютному контролю, основною метою якого є дотримання валютного за­конодавства при проведенні операцій у рамках зовнішньоекономічної діяльності.

Основні завдання валютного контролю:

• контроль за надходженням виторгу з експортних операцій;

• контроль за надходженням товарів за бартерними контрактами;

• контроль за надходженням товарів в Україну за імпортними опе­раціями.

Однією з основних вимог зовнішньоекономічного законодавства України є дотримання Закону України від 23.09.94 р. №185/94 ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (із змінами та до­повненнями №184/96-ВР від 07.05.96 р., №1034-ХІУ від 10.09.99 р., №1559-111 від 16.03.2000 р.) суб'єктами ЗЕД термінів повернення валют­них цінностей в Україну. Порушення цієї вимоги призводить до застосу­вання стосовно суб'єктів ЗЕД фінансових санкцій (табл. 1.2).

Таблиця 1.2.

Термін повернення валютних цінностей в Україну

Виторг в іноземній валюті за експорт товарів (робіт, послуг) підлягає зарахуванню на валютний рахунок резидента в уповноваженому банку.

і іс пізніше 90 полспда^-

них днів з моменту мит­ного оформлення експор­ту товарів або з моменту підписання акта викона­них робіт, послуг чи ін­шого документа, що за­свідчує виконання таких робіт, послуг, експорт прав інтелектуальної власності.

94-ВР від 23.09.94 р. «Про порядок здійспеппя розрахупків в іпоземпій валюті» зі зміпами та доповпеппями (далі — Закоп № 185).

Виторг в іноземній валюті

за експорт фармацевтичної продукції вітчизняного виробництва (коди ТН ЗЕД 30.01-30.06) підлягає зарахуванню на валютний рахунок резидента в уповноваженому банку.

Не пізніше 180

календарних днів з моменту митного оформлення фармацевтичної продукції.

іе саше.

Надходження товарів

(робіт, послуг) з імпорту на умовах відстрочки постачання.

не пізніше 90 календар­них днів з моменту здійс­нення авансового плате­жу або надання векселя на користь постачальни­ка товарів (робіт, пос­луг), а також за докумен­тарним акредитивом -з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

іс саме.

ввезення товарів (робії,

послуг) за бартерним договором (контрактом) на митну територію України.

Не пізніше 90

календарних днів з дати митного оформлення експортної операції, а за роботи та послуги — з моменту підписання акта чи іншого докумен­та, який підтверджує ви­конання робіт та послуг.

закон а країни №ї 351