Фінансові

структурними

ознаками

кредитування, страхування,

здійснення платежів. Виробничі - лізинг, кииперація, спільне підприємництво. Інвестиційні.

Торгівлю класифікують:

за товарним потоком на експортну та імпортну;

за територіальним принципом на зовнішню і внутрішню.

До основних видів зовнішньоторговельних операцій належать:

експортна операція — це продаж товарів українськими суб'єктами

зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської

діяльності (у тому числі з оплатою не у грошовій формі) з вивезенням

або без вивезення цих товарів за межі митної території України;

реекспортна операція — продаж раніше імпортованого без доробки

товару за кордон;

імпортна операція — купівля (у тому числі з оплатою не у грошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів із ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами; • реімпортна операція — придбання раніше експортованого без дороб­ки товару з ввезенням його із-за кордону.

Зовнішня торгівля — частина міжнародної торгівлі, яка являє собою специфічну форму обміну товарами між продавцями і покупцями з різних країн.

Види зовнішньої торгівлі:

1. Торгівля готовою продукцією.

2. Торгівля комплектним устаткуванням.

3. Торгівля товарами у роздрібному вигляді.

4. Торгівля машинами, що були у споживанні.

5. Торгівля сировинними товарами.

6. Прямий продаж.

7. Зустрічна торгівля.

Прямий експорт та імпорт. Операції, які передбачають постачання товарів чи послуг безпосередньо самими виробниками іноземним спожи­вачам, або придбання в них відповідних товарів чи послуг.

Найбільш часто цей метод використовується при торгівлі промисло­вою сировиною на основі довгострокових контрактів, при експорті велико­габаритного і дорогого устаткування, стандартного багатосерійного устат­кування через власні закордонні філії та дочірні компанії, при закупівлі сільськогосподарських товарів безпосередньо у фермерів-виробників.

Зростання прямих продаж при збуті продукції обумовлене підвищен­ням технічного рівня і складності машин та устаткувань, збільшенням ча­стки унікального і комплектного устаткування.

Прямі зв'язки мають ряд переваг: найбільш тісні контакти з контр­агентами, безпосередній контакт між виробником і кінцевим споживачем, найбільш швидке пристосування своїх виробничих потужностей до по­треб споживача, кращі знання кон'юнктури ринку. Прямі контакти вста­новлюються на стадії проектування і розробки техніко-економічних пара­метрів товару з метою урахування вимог покупця.

Непрямий експорт чи імпорт. Купівля чи продаж товарів через тор­гових посередників.

Цей метод також має свої переваги: власна мережа обслуговування, гарні зв'язки, знання ринку та підприємства.

Укладається контракт з посередником при реалізації не основної про­дукції на віддалених, важкодоступних і погано вивчених ринках, на неве­ликих ринках, за відсутності власної створеної мережі в країнах-імпорте-рах і у випадках монополізації ввезення в країну великими торгово-посе­редницькими фірмами.

Зустрічна торгівля — це торговельні угоди, за яких продаж певного виду товарів (послуг) є умовою придбання інших товарів або послуг. При­чиною зростання обсягів зустрічної торгівлі є надзвичайне загострення проблеми збуту. Продавці одержують від своїх покупців не грошовий еквівалент вартості, а товарний, який вони використовують у власному виробництві або реалізують на зовнішньому ринку. Покупці, які не мають валюти, одержують необхідні вироби й одночасно сприяють розвитку національного експорту.

Основні форми зустрічної торгівлі:

• бартерні угоди;

• зустрічні закупівлі товарів за рахунок вартості поставлених товарів;

• комплектація імпортного устаткування частинами і деталями вироб­ництва країни-імпортера;

• компенсаційні угоди, за умов яких погашення фінансового або товар­ного кредиту наданого країною, яка постачає технологічне устатку­вання, здійснюється поставками товарів, виробленими іншими підприємствами (операція припускає валютний залишок);

• операції з давальницькою сировиною (толінг);

• викуп застарілої продукції.

Головним фактором зустрічної торгівлі є обмеженість ліквідних за­собів одного чи обох учасників угоди.

До торгово-посередницьких операцій належать:

1. Комісійні операції. Це договірні відносини, згідно яким одна сто­рона, комісіонер, за дорученням іншої сторони, комітенту, здійснює опе­рації купівлі-продажу від свого імені, але за рахунок комітенту.

Комітент — це власник товару.

Комісіонер — не купує товар, але виступає для покупця стороною дого­вору. Комісіонер одержує за свою роботу винагороду у вигляді відсотків від зробленої угоди чи у вигляді різниці між ціною комітента та ціною продажу.

2. Консигнаційні угоди — різновид договорів комісії, згідно з яким постачальники — консигнанти поставляють товари на склади посеред­ників — консигнаторів, які збувають їх покупцям і переводять виручені грошові кошти консигнантам.

3. Операції з перепродажу здійснюються від імені та за рахунок тор­гового посередника. Торговий посередник вступає в торгові відносини як з експортером, так і з покупцем. Торговий посередник може стати власни­ком товару і реалізовувати його за будь-якою ціною чи ж підписати з екс­портером договір про продаж товарів на визначеній території протягом визначеного терміну.

4. Агентські операції. Договірні відносини, що означають доручення однієї сторони, принципала, іншій стороні, агенту, щодо здійснення юри­дичних угод за рахунок і від імені принципала.

5. Брокерські операції — це операції зі встановлення через брокера зв'язків між продавцем та покупцем, за яких брокер виступає лише для інформування двох сторін. Брокер працює не на постійній основі, а відпо­відно до окремих доручень, спеціалізується на продажі, купівлі одного ви­ду товару, біржового або аукціонного.

Окрім головної функції — знайти покупця для продавця чи навпаки — брокер також може здійснювати:

• контроль за виконанням контракту та пред'явленням рекламацій;

• підбір партії товару певного асортименту;

• інформування про стан ринку.

Брокер отримує винагороду, яка називається брокередж, куртаж, провізіон. Розмір цієї винагороди при товарних операціях коливається від 0,25 до 2-3%.

Брокер не має права представляти інтереси іншої сторони чи прийма­ти від неї комісію, за винятком тих випадків, коли на це є згода клієнта.

Існує декілька видів посередників під час здійснення зовнішньоеко­номічних операцій (рис. 1.2).

Права й обов'язки посередників визначаються змістом договору, відповідно з яким до обов'язків посередника можуть бути включені:

• організація збуту і пошук закордонних контрагентів;

• підготовка та укладання угод;

• кредитування сторін і надання гарантій оплати товару покупцем;

• проведення рекламних кампаній і маркетингових досліджень;

• здійснення транспортно-експедиційних операцій і страхування транспорту під час транспортування;

• здійснення митних процедур.

В агентській угоді визначається територія, в межах якої агент здійснює свою діяльність, обсяг його повноважень, термін дії уго­ди, порядок його припинення. Агент є юридичною особою і здійснює свою діяльність самостійно на основі агентської угоди.

ї V 1 1 1_, Д 11 *1 IV п

шені представник, який представляє інтереси

диручителя на певному ринку за узгодженою номенклатурою товарів.

і

клієн тами

іе маю т ь

права

підписувати контракти з третіми особами

ирокер посередник, який сприяє здійсненню

різних угод (комерційних, кредитних, страхових тищи) між зацікавленими сторонами — за їх дирученням і за їх рахуник.

таклер - особа, яка професійно займається пи-середництвим у сфері купівлі та придажу ттиивваа-рів, цінних паперів, страхування.

дистрии штер збутовий торговий посередник,

певній

який укладає з фірмию-вирибниким агентську угиду на прави придажу придукції на певній теритирії притягим узгиджениги терміну.

Дилер - фізична або юридична особа, яка від свого імені та за свій рахунок: пере придає товари. Прибуток дилера утворюється за рахунок різниці в цінах купівлі і продажу.

і*іають пра­во підпису­вати дого­вори з тре­тіми особа­ми від сво­го імені та за рахунок диручителя

Рис. 1.2. Види посередників у зовнішньоекономічній діяльності

^посоии винагороди посередників

иідситки за експорт­ними (фактурними) цінами

При здійснені операцій на умовах консигнації і купівлі-продажу, відсоток від експортних цін сти-' мулює посередників у розширенні об'єктів збуту товарів та збіль­шенні цін, підвищуючи ефектив­ність експортних операцій.

гізниця в ціні

реалізації товарів на ринку й за ціною експортера

ошішана форма

При збуті товарів на умовах дого­ворів консигнації та купівлі про-'дажу, посередникам надається можливість залишати в себе.

Якщо експортери мають можли­вість контролювати фактичний рі­вень реалізації товарів на ринку, то їхнім комерційним інтересам ціл­ком відповідає форма винагороди посередників у вигляді відсотків із різниці цін.

і верда сума згідно

угоди сторін

Виплачується, якщо посередник виконує окремі послуги (вивчен­ня кон'юнктури, реклама, отри­мання консультацій та ін.).

Дозволяє продавцю утримувати понесені посередником витрати, що підтверджуються відповід­ними документами, додаючи до них відсотки для одержання прибутку. Спосіб застосовується, якщо можна з точністю визначити майбутні витрати посередника.

До даткові винагороди

За сумлінне, ініціативне вико­нання послуг, заповзятливість посередників.

Рис. 1.3. Способи винагороди посередників за їхні послуги

Інжиніринг — інженерно-консультаційні послуги з метою створення підприємств та інших об'єктів.

Інжинірингові операції — це відокремлений у самостійну сферу діяль­ності комплекс послуг комерційного характеру, що сприяє виробництву і реалізації продукції.

Повний цикл інжинірингу складається з таких етапів:

• дослідження маркетингової діяльності проекту;

• вивчення технічних можливостей реалізації проекту, його техніко-економічна оптимізація та упорядкування;

• оцінка пропозицій, що надійшли;

• упорядкування проектів під обране устаткування;

• підготовка торгів на необхідні роботи й одночасний нагляд за виго­товленням устаткування, його іспитами;

• координація відповідних робіт, постачань і монтажу;

• допомога у підготовці обслуговуючого персоналу;

• здача підприємства замовнику «під ключ» і пуск його в експлуатацію;

• спостереження і консультації під час експлуатації об'єкта після здачі. Реінжиніринг — інженерно-консультаційні послуги з перебудови си­стеми організації й управління виробничо-торговельними та інвес­тиційними процесами господарського суб'єкта з метою підвищення його конкурентоспроможності й фінансової стабільності.

Реінжиніринг — це фундаментальний перегляд і радикальне перепро­ектування бізнес-процесів для досягнення суттєвих поліпшень у таких ключових для сучасного бізнесу показниках результативності, як витрати, якість, рівень обслуговування й оперативність.

Міжнародний інформаційний обмін — це надання й отримання ін­формаційних послуг однією країною через державний кордон іншої країни.

У зовнішньоекономічній діяльності об'єктами інформаційного обміну виступають: задокументована інформація, інформаційні ресурси, інформаційні продукти, інформаційні послуги, засоби міжнародного інформаційного обміну.

На міжнародному ринку інформаційних та рекламних послуг вико­ристовується Internet.

Вітчизняні підприємства використовують телефонну, пейджингову, телеграфну та інші сфери телекомунікацій.

Транспортні послуги — це специфічний товар міжнародної торгівлі, який забезпечує переміщення товарів і людей.

Залежно від виду транспорту, розрізняють морський, річний, повітря­ний, залізничний.

Документ, який супроводжує транспортне постачання товарів, називають коносаментом, він може бути лінійним, чартерним, береговим та бортовим.

Туризм — тимчасові виїзди (подорожі) громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства з тривалого місця проживання в оздоров­чих, професійно-ділових, спортивних, релігійних, науково-пізнавальних та інших цілях без здійснення оплачуваної роботи в країні (місці) тимча­сового перебування.

Залежно від головної мети подорожі, визначають такі різновиди ту­ризму, як рекреаційний, пізнавальний, науковий, діловий.

За характером організації подорожі — індивідуальний, груповий, орга­нізований, неорганізований, стаціонарний.

За інтенсивністю туристичного потоку — постійний, сезонний.

За тривалістю перебування туристів у подорожі — короткостроковий, тривалий.

За демографічними ознаками — дитячий, молодіжний, літній.

За формою співробітництва — без валютний та валютний обмін турис­тичними групами.

За географічним розподілом — внутрішній, міжнародний.

Чинники, що спонукають вітчизняні фірми до туристичної діяль­ності, класифікують таким чином:

• пізнавальні (містять інтерес до історичних, культурних, господарсь­ких, природнокліматичних пам'яток);

• регіональні (містять інтерес до регіону, в якому відбуваються виз­начні події: фестивалі, спортивні змагання, ярмарки);

• економічні (містять соціально-економічні умови подорожі: сферу по­слуг, транспортну систему, сферу роздрібної торгівлі й підприємств харчування).

Франчайзинг — система безпосередньої передачі або продажу ліцен­зії на технологію або товарний знак.

Основними типами франчайзингу є:

• торговельний;

• ліцензійний;

• виробничий.

До сфери торговельного франчайзингу належить виробник, що воло­діє товаром, захищеним торговельною маркою.

Виробничий франчайзинг широко представлений у виробництві без­алкогольних напоїв.

Ліцензійний франчайзинг є найбільш популярним засобом франчай­зингу. Він пропонує величезну кількість варіантів співробітництва в усіх сферах бізнесу. Франчайзер продає ліцензію приватним особам або іншим компаніям на право відкриття магазинів, кіосків або цілої торговельної мережі для продажу покупцям набору продуктів і послуг під ім'ям (товар­ною маркою) франчайзера.

Ноу-хау — комплекс технічних знань і комерційних таємниць.

Участь України у міжнародному обміні і ноу-хау переслідує лише од­ну мету — залучення передової технології і підвищення конкурентоспро­можності вітчизняної продукції.

Консалтингова діяльність — консультаційна діяльність, спрямова­на на підвищення ефективності здійснення підприємством певної зовнішньоекономічної операції.

В Україні найбільш розвиненими є такі види менеджмент-консалтингу:

• оціночна діяльність;

• перед- та післяприватизаційна підтримка;

• бізнес-планування;

• розробка інвестиційних проектів;

• консультації щодо застосування інформаційних технологій;

• консультації щодо зменшення податкового тягаря.

Розвиток консалтингової галузі прямо залежить від розвитку ринко­вих відносин і, таким чином, від державної внутрішньої і зовнішньої по­літики.

Лізинг — форма довгострокової оренди, пов'язана з передачею у ви­користання обладнання, транспортних засобів та іншого рухомого й неру­хомого майна, окрім земельних ділянок та інших природних об'єктів.

Міжнародний лізинг передбачений Законом України №723/97-ВР від 16.12.1997 р. «Про лізинг» зі змінами та доповненнями. Він здійсню­ється в двох видах: оперативний і фінансовий.

При оперативному лізингу лізингоотримувач за своїм замовленням отримує для платного користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, менший за той, за яким амортизується 90% вартості об'єкта лізин­гу, визначеної в день укладання договору. Після закінчення строку дого­вору оперативного лізингу він може бути поновлений, або об'єкт лізингу підлягає поверненню лізингодавцю і може бути повторно переданий у ви­користання іншому лізингоотримувачу за лізинговою угодою.

При фінансовому лізингу лізингоотримувач за своїм замовленням отри­мує у платне використання від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший ніж той, за яким амортизується 60% вартості об'єкта лізингу, виз­наченої в день укладання договору. Сума відшкодування вартості об'єкта лізингу в складі лізингових платежів за період дії договору фінансового лізингу має включати також не менше 60% вартості об'єкта лізингу, виз­наченої в день укладення договору. При закінченні строку договору фінансового лізингу, об'єкт лізингу, переданий лізингоотримувачу згідно з договором, переходить у власність лізингоотримувача або викупається ним за залишковою вартістю.

Міжнародний лізинг може здійснюватися у формі бартерного або компенсаційного лізингу.

Бартерний лізинг — форма лізингу, яка передбачає замість лізинго­вих платежів поставку лізингоотримувачем за умови згоди останнього будь-яких товарів, які він має.

Компенсаційний лізинг — форма лізингу, яка передбачає в якості лізингових платежів постачання лізингоотримувачем лізингодавцю това­рів, вироблених з використанням об'єкта лізингу. В цьому випадку това­ри, що постачаються як лізингові платежі за договорами вказаних форм лізингу, підлягають митному оформленню в установленому порядку згідно з митним режимом експорту.

Кооперація — форма тривалих та стійких зв'язків між господарськи­ми суб'єктами, які зайняті спільним виготовленням і реалізацією певної продукції (товарів, послуг) на основі спеціалізації їх виробництва.

Міжнародна кооперація розвивається в таких формах:

• кооперація, яка реалізується через договір і не супроводжується ство­ренням будь-яких організаційних структур;

• кооперація, яка реалізується через міжнародні господарські об'єднання. Кооперація розвивається за такими напрямками:

• науково-технічний;

• виробничий;

• науково-виробничий.

Виробнича кооперація — форма співробітництва, коли кожен із партнерів виконує свою частку роботи у межах єдиного виробничого про­цесу. Дохід, отриманий по закінченню даного виробничого циклу і реалі­зації виробленого товару, розподіляється між партнерами відповідно до внеску кожного партнера в загальний обсяг робіт.

Спільне підприємництво означає комплекс форм виробничо-госпо­дарської діяльності партнерів двох або декількох країн, змістом якої вис­тупає кооперація в сферах торгівлі, науково-технічній, інвестиційній та сервісній галузі.

В основі спільного підприємства лежить об'єднання зусиль, фінансо­вих можливостей, матеріальних ресурсів і ризиків. Спільне підприєм­ництво набуває чинності у формі:

• міжнародних економічних організацій;

• вільних економічних зон;

• спільних підприємств.

Міжнародні економічні організації — це міжурядові і міждержавні економічні організації, міжнародні господарські організації і об'єднання, основною функцією яких виступає координація країн-партнерів для співпраці у виробничій, науковій та інших галузях.

До міжнародних економічних організацій слід віднести:

• Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), заснований в 1944 році;

• Міжнародна фінансова корпорація (МФК), заснована в 1956 році для сприяння приватним підприємствам у країнах, що розвиваються;

• Міжнародне агентство гарантії інвестицій (МАГІ), засноване в 1988 ро­ці для допомоги інвесторам шляхом їх страхування від комерційного ризику і створення сприятливого «інвестиційного клімату»;

• Міжнародний валютний фонд (МВФ), заснований в 1944 році для розробки економічної політики, нагляду за монетарною та фінансо­вою політикою своїх членів;

• Міжнародна асоціація розвитку (МАР), заснована в 1960 році, що має за мету забезпечення концесійної допомоги найбіднішим країнам світу;

• Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР), створений у 1991 році для фінансування малого і середнього бізнесу в країнах Центральної та Східної Європи.

Вільна економічна зона — обмежена частина території держави, в ме­жах якої діє пільговий режим господарювання і зовнішньоекономічної діяльності.

Вільні економічні зони класифікуються за такими критеріями:

• функціональним призначенням;

• галузевою належністю;

• ступенем інтеграції у світову і національну економіку та характером власності.