Хмельницький направляє основні сили свого війська проти поляків. Вирішальна

битва сталась 28—30 червня 1651 р. біля Берестечка. Татари не могли

розміститися на лівому фланзі, де була лісиста місцевість, і були змушені

розгорнутися ближче до польського центру. Там вони попали під обстріл

польської артилерії і понесли значні втрати. До того ж це був час великого

мусульманського свята байраму, коли правовірним заборонялося воювати.

Татарське військо залишило поле бою. Хмельницький наздогнав утікачів і

почав умовляти їх повернутися. Тікаючи далі, хан захоплює із собою

Хмельницького, залишивши військо без головнокомандуючого. Поразка українців

стала неминучою.

Повернувшись з татарського полону, Хмельницький починає переговори з

поляками. 18 вересня 1651 р. під Білою Церквою був підписаний

Білоцерківський мирний договір між Військом Запорізьким та Річчю

Посполитою. Його головні положення такі: козацький реєстр скоротився на 20

тис. чоловік, місто Чигирин залишається за гетьманом. Військо Запорізьке

утримало свою православну віру, польська шляхта одержала право повернутися

до своїх маєтків.

Протягом 1652—1653 рр. тенденція тиску на козацьку старшину з боку

Речі Посполитої продовжується.

На початку травня 1652 р. за участю ханських послів у Чигирині

відбулася козацька рада, яка постановила звільнити Військо Запорізьке від

умов Білоцерківського договору. Зважаючи на акти насильства та віроломства

в Білоцерківського договору. Зважаючи на акти насильства та віроломства

з боку польської шляхти, було визнане за необхідне розірвати мирні

відносини з Польщею.

В травні, неподалеку від села Батіг сталась битва козацького і

польського війська, яка скінчилася повною поразкою поляків. Ця перемога

підняла моральний дух українського війська, повернула йому втрачену під

Берестечком упевненість у своїх силах.

У грудні 1653 р. козацьке військо оточило поляків на чолі з королем

Яном Казимиром під Жванцями. Поляки були готові капітулювати, але їх знову

врятували татари, уклавши з ними сепаратний мир. Хмельницький погодився на

припинення бойових дій на умовах Зборівського договору.

Політичне та економічне становище України було дуже тяжке. Війна,

татарські навали з їхніми трагічними наслідками, загальна мобілізація,

неврожай, ізоляція від зовнішніх ринків — все це негативно відбивалося на

господарстві держави.

Визвольна війна була всенародною, у ній брали участь усі соціальні

прошарки українського суспільства.

Характер війни 1648—1654 рр. переконливо відображено у літописі

Самовидця: „... так усе, що живо, піднялося в козацтво же заледово знайшли

в якому селі такого чоловіка жеби не міг албо сам, албо син до войска йти,

а ежели сам нездужа, то слугу паробка послал, а иние скілько їх було всі

йшли з двора, тільки одного зоставляли, же трудно было о наймита”.

1. Грушевський М.С. Історія України. /упоряд. А.Ф. Трубайчук. – 2-е вид. стер. – К.: Либідь, 1992.

2. Дорошенко Д. Іісторія України. /передмова та комент. В.А. Смолія і В.М. Рички. – К.: Освіта, 1993.

3. Історія держави і права України. / За ред. В.Г. Гончаренка. – К. “Вентурі”, 1996.

4. Історія України. О.Д. Бойко. – К.: Академія, 1999.

5. Крип’якевич І. Історія України. Київ, “Просвіта”, 1992.

6. О. Субтельний. Історія України. –К., 1994.

7. Полонська-Василенко Н. Історія України. Т. 2. Київ “Либідь” 1992.

Антонович В. Розповіді про запорізьких козаків. – К., 1992.

Грушевський М. Історія української козаччини// Вітчизна. – 1989. №1-

5. Історія України /за ред. В.А Смолія. – К., 1997.