Індивідуальні логопедичні заняття

Для ефективного використання індивідуальних логопедичних занять необхідні чітка їх організація й гарне знання особливостей мовлення й особистості кожної дитини.

Важливим є облік специфічних проявів дефекту, обумовлених формою мовної аномалії (алалія, дизартрія, ринолалія й ін.).

Ті або інші прояви системного мовного порушення мають різну динаміку подолання й у зв'язку із цим різну виразність на різних етапах корекційного навчання. Визначити найбільш оптимальні терміни для їх подолання (а іноді й попередження), а також послідовність у їхньому усуненні - одне з необхідних умов ефективності індивідуальних занять.

Основне завдання індивідуальних занять полягає в первісному формуванні звукового боку мовлення, що містить у собі комплекс підготовчих артикуляційних вправ; корекцію вимови дефектних звуків, складової структури слова; розвиток фонематичного сприйняття.

Істотною особливістю індивідуальних занять є випереджувальне відпрацювання, артикуляції звуків і початкове їх розрізнення до вивчення на фронтальних логопедичних заняттях; розвиток психічних процесів; зв’язного мовлення; формування лексико-граматичних форм; розвиток дрібної моторики рук.

Підлягаючий вивченню й відпрацьовуванню фонетичний матеріал розподіляється по періодах навчання відповідно до програми.

Важливим стимулом для ефективного усунення недоліків вимови окремих звуків для дітей є можливість швидше включитися в групові заняття, проведені відповідно до програмних вимог.

Особливості індивідуальної логопедичної роботи з дітьми, що страждають на дизартрію

У дітей з дизартрією дефекти звукового боку мовлення обумовлені порушенням іннервації мовного апарату і вимагають завзятої, тривалої корекції.

На індивідуальних заняттях приділяється увага розвитку рухливості органів артикуляції, здатності до швидкого й чіткого перемикання рухів, усуненню супутніх рухів, назального відтінку мовлення. Спеціальна увага приділяється вихованню кінестетичних відчуттів від рухів мовного апарату, їх усвідомленості й довільності. Проводиться комплекс пасивної й активної гімнастики органів артикуляції. Послідовність і тривалість вправ визначається формою дизартрії і її виразністю. У дітей з важким ступенем дизартрії доцільно в першу чергу формувати наближену вимову важких по артикуляції звуків, для того щоб на його основі розвивати фонематичне сприйняття й забезпечити засвоєння програми на групових заняттях. Протягом року необхідно передбачити роботу з уточнення вимови цих звуків й оволодінню в остаточному підсумку повноцінною артикуляцією. Необхідно також звертати особливу увагу на оволодіння повноцінною інтонацією, виразністю мовлення.

Заняття вихователя

Вихователь дитячого саду для дітей з порушеннями мовлення виконує крім загальноосвітніх завдань і ряд корекційних, спрямованих на усунення недоліків у сенсорних, афективно-вольових, інтелектуальних сферах, обумовлених особливостями мовного дефекту. При цьому вихователь направляє свою увагу не тільки на корекцію наявних відхилень у розумовому й фізичному розвитку, на збагачення уявлень про навколишнє, але й на подальший розвиток й удосконалювання діяльності збережених аналізаторів. Цим створюється основа для сприятливого розвитку компенсаторних можливостей дитини, що в остаточному підсумку впливає на ефективне оволодіння мовленням.

У дитячому саду для дітей з важкими порушеннями мовлення вихователеві надані всі можливості для всебічного формування поведінки й особистості дитини з мовним дефектом.

Компенсація мовного недорозвинення дитини, його соціальна адаптація й підготовка до подальшого навчання в школі диктують необхідність оволодіння тими ж видами діяльності, які передбачені програмою масового дитячого саду.

У процесі оволодіння цими видами діяльності вихователь особливу увагу повинен приділити розвитку сприйняття, мотивації, доступних форм словесно-логічного мислення.

Особливу увагу повинно приділятися розвитку пізнавальних інтересів дітей. При цьому враховувати своєрідне відставання у формуванні пізнавальної активності, що складається в дітей під впливом мовного дефекту, звуження контактів з навколишніми, неправильних прийомів сімейного виховання й інших причин.

У завдання вихователя входить також створення доброзичливої обстановки в дитячому колективі, зміцнення віри у власні можливості, зняття негативних переживань, пов'язаних з мовною неповноцінністю, формування інтересу до занять. Реалізація зазначених завдань можлива на основі гарних знань вікових й індивідуальних психофізіологічних особливостей дітей.

Вихователь повинен уміти розбиратися в різних негативних проявах дитини, вчасно помічати ознаки підвищеної нервовості, конфліктності або, навпроти, підвищеної стомлюваності, пасивності й млявості. Правильно організований психолого-педагогічний вплив вихователя в значній більшості випадків попереджає появу стійких небажаних відхилень у поведінці, формує в групі колективні, соціально сприятливі відносини.

Система корекційної роботи в старшій групі для дітей дошкільного віку з ЗНМ